Папа: сп?вчуття виража?ться через конкретн? жести
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
?вангельськ? притч? – це нагода зм?нити перспективу та в?дкритися на над?ю. ?з цього ствердження Папа Лев XIV розпочав катехизу п?д час загально? ауд??нц??, яка в середу, 28 травня 2025 р., в?дбулася на площ? Святого Петра у Ватикан?. Продовжуючи розпочатий попередником цикл «?сус Христос – наша над?я», Свят?ший Отець д?литься роздумами про деяк? Христов? притч?, й цього разу в центр? уваги була притча про милосердного самарянина. «Брак над??, – пояснив в?н, – ?нод? спричинений тим, що ми зупинилися на певному жорсткому й закритому погляд? на реч?, а притч? допомагають нам подивитися на них з ?ншо? точки зору».
Два питання
Цього разу, як зауважив Наступник святого Петра, в?дправною точкою ? законовчитель, людина з доброю осв?тою, яка, однак, потребу? зм?нити перспективу, бо «зосереджений на соб? й не пом?ча? ?нших». Це виплива? ? з його запитання, зверненого до ?суса: як «успадкувати» в?чне життя, як якесь «незаперечне право». А ?дине, що в?н просить пояснити, – це терм?н «ближн?й». «Тому ?сус розпов?да? притчу, яка ? дорогою до перетворення цього запитання, до переходу в?д “Хто мене любить?” до “Хто виявив любов?”. Перше питання – це питання незр?лого, друге – питання дорослого, що зрозум?в сенс свого життя. Перше питання – це те, яке ми вимовля?мо, коли ста?мо в кутку ? чека?мо, друге – те, яке спонука? пуститися в дорогу», – сказав Папа, звертаючи увагу на те, що в центр? уваги причт? ? дорога, яка також символ?зу? наше життя. Й з нами може трапитися, що «ситуац??, люди, ?нод? нав?ть т?, кому ми дов?ряли, забирають у нас все ? залишають посеред дороги».
Перешкода для сп?вчуття
«Життя, однак, склада?ться ?з зустр?чей, ? в цих зустр?чах ми показу?мо себе такими, якими ми ?. Ми опиня?мося перед ?ншим, перед його нем?ччю ? слабк?стю, ? можемо вир?шити, що робити: заоп?куватися ним чи зробити вигляд, що н?чого не сталося», – в?в дал? Лев XIV, зауваживши, що лев?т ? священник, як? йшли т??ю ж дорогою – це люди, як? служать у храм?, перебувають у священному простор?. Але «звершення культу не робить автоматично сп?вчутливими», бо «перш, н?ж рел?г?йним, сп?вчуття ? питанням людяност?». «Перше, н?ж бути в?руючими, ми покликан? бути людяними», – наголосив Папа. За його словами, можемо припустити, що ц? дво? тривалий час перебували в ?русалим?, а тому посп?шали додому. ? саме посп?х, «наст?льки присутн?й у нашому житт?», ста? на завад? тому, щоби сп?вчувати, бо «той, хто вважа?, що його подорож ? пр?оритетною, не готовий зупинитися задля ?ншо? людини».
Здатн?сть перервати подорож
? ось приходить хтось, хто здатен зупинитися. Це самарянин, представник народу, який зневажали, й про рел?г?йн?сть якого н?чого не згаду?ться, лише те, що в?н подорожував. «Рел?г?йн?сть тут н? до чого. Цей самарянин зупиня?ться просто тому, що в?н – людина, перед ?ншою людиною, яка потребу? допомоги», – сказав Свят?ший Отець, додаючи, що сп?вчуття виража?ться через конкретн? жести. Самарянин наближа?ться, бо «якщо хочеш допомогти, то не можеш думати про збереження дистанц??»; в?н перев’язу? рани, обмивши ?х вином ? змастивши ол??ю, садить б?долаху на свою в’ючну тварину, бо «насправд? допомага?мо тод?, коли ми готов? в?дчути тягар болю ?ншо? особи»; в?н привозить його до за?зду й витрача? грош?, а також об?ця? покрити майбутн? можлив? видатки, «бо ?нша особа – це не посилка, яку треба доставити, а хтось, ким потр?бно заоп?куватися».
«Дорог? браття й сестри, коли ж ? ми будемо здатн? зупинитися ? проявити сп?вчуття? Тод?, коли ми зрозум??мо, що поранений на дороз? – це кожен з нас. Тод? пам'ять про те, як ?сус зупинявся, щоб п?клуватися про нас, зробить нас здатними до сп?вчуття», – сказав Папа Лев XIV, закликавши: «Мол?мося, отже, про те, що ми могли зростати в людяност?, щоб наш? стосунки були б?льш справжн?ми й багатшими на сп?вчуття. Прос?мо в ?сусового Серця благодат? дедал? б?льше мати так? ж почуття, як у нього».
