杏MAP导航

Дорог? браття й сестри, п?сля роздум?в про зустр?ч? ?суса з деякими ?вангельськими персонажами, я хот?в би зупинитися, починаючи з ц??? катехизи, на деяких притчах. Як зна?мо, притч? – це ?стор??, як? запозичують образи та ситуац?? з повсякденно? д?йсност?. Тому вони торкаються також ? нашого життя. Вони провокують нас. ? вимагають, щоб ми зайняли позиц?ю: де я у ц?й ?стор??? Почнемо з найв?дом?шо? притч?, т???, яку ми вс? пам'ята?мо, можливо, з дитинства: притч? про батька ? двох син?в (Лк 15,1-3.11-32). У н?й ми знаходимо суть ?вангел?я ?суса, тобто Боже милосердя.

?вангелист Лука стверджу?, що ?сус розпов?да? цю притчу для фарисе?в ? книжник?в, як? нар?кали на те, що В?н ?в разом ?з гр?шниками. Тому можна сказати, що це притча, звернена до тих, хто заблукав, але не зна? про це та судить ?нших.

?вангел?? хоче передати нам послання над??, бо каже нам, що де б ми не загубилися, як би ми не заблукали, Бог завжди нас шука?! Можливо, ми загубилися, як овечка, що з?йшла з дороги, щоб пастись на трав?, або в?дстала через втому (пор. Лк 15,4-7). Або, можливо, ми загубилися, як та монета, яка впала на землю ? не знаходиться, або хтось ?? кудись поклав ? не може пригадати, куди. Або ж ми загубилися, як два сини цього батька: молодший тому, що втомився в?д стосунк?в, як?, на його думку, були занадто вимогливими; але старший теж загубився, бо недостатньо залишатися вдома, якщо в серц? пану? горд?сть ? почуття образи.

Любов завжди ? зобов'язанням, завжди ? щось, що ми ма?мо втратити, щоб вийти назустр?ч ?ншому. Але молодший син з притч? дума? лише про себе, як це трапля?ться на певних етапах дитинства та юност?. В реальност? ми бачимо навколо себе так само багато дорослих, як? не здатн? п?дтримувати стосунки, тому що ? его?стами. Вони обманюють себе, мовляв, знайдуть себе, а натом?сть губляться, бо т?льки тод?, коли ми живемо для когось, ми живемо по-справжньому.

Цей молодший син, як ? вс? ми, спраглий любов?, хоче, щоб його любили. Але любов – це ц?нний дар, до нього треба ставитися дбайливо. Натом?сть в?н його марну?, розпроду?, не ма? поваги до себе. В?н усв?домлю? це в часи голоду, коли про нього н?хто не дба?. Небезпека поляга? в тому, що в так? моменти ми можемо почати жебрати любов ? ч?плятися за першого-л?пшого господаря. Саме такий досв?д породжу? в нас викривлене переконання, що ми можемо перебувати в стосунках лише як слуги, н?бито ми повинн? спокутувати провину або н?бито справжньо? любов? не може ?снувати. Молодший син, насправд?, коли досяг дна, дума?, що поверта?ться до батьк?вського дому, щоб збирати з земл? як?сь крихти любов?.

Т?льки той, хто нас по-справжньому любить, може визволити нас в?д цього фальшивого бачення любов?. У стосунках з Богом ми ма?мо саме такий досв?д. Великий художник Рембрандт на в?дом?й картин? чудово зобразив повернення блудного сина. Мене особливо вражають дв? детал?: голова юнака поголена, як у покутника, але вона також схожа на голову дитини, бо цей син наново народжу?ться. А ще руки батька: одна чолов?ча, ?нша ж?ноча, щоб зобразити силу та н?жн?сть в об?ймах прощення.

Але саме старший син представля? тих, кому розпов?да?ться ця притча: це син, який завжди залишався вдома з батьком, але був далеким в?д нього, в?ддаленим у серц?. Цей син, можливо, теж хот?в би п?ти, але з? страху чи обов'язку залишився там, у цих стосунках. Однак, коли ти пристосову?шся проти сво?? вол?, ти почина?ш плекати в соб? зл?сть, ? рано чи п?зно ця зл?сть вирива?ться назовн?. Парадоксально, але саме старший син врешт?-решт ризику? залишитися поза домом, бо не под?ля? радост? батька.

Батько виходить назустр?ч також ? йому. В?н не карта? його ? не заклика? до виконання обов'язк?в. В?н просто хоче, щоб той в?дчув його любов. В?н запрошу? його ув?йти ? залиша? двер? в?дчиненими. Ц? двер? залишаються в?дчиненими ? для нас. У цьому, власне, ? поляга? причина над??: ми можемо над?ятися, бо зна?мо, що Отець чека? на нас, бачить нас здалеку ? завжди залиша? двер? в?дчиненими.

Дорог? браття й сестри, запитаймо себе, де ми знаходимося в ц?й чудов?й ?стор??. Та прос?мо в Бога Отця благодат?, щоб також ? ми змогли знайти дорогу, щоб повернутися додому.