杏MAP导航

Дорог? браття й сестри, продовжимо роздуми про зустр?ч? ?суса з деякими ?вангельськими персонажами. Цього разу я хот?в би зосередитися на постат? Закхея: цей еп?зод особливо дорогий мо?му серцю, тому що в?н займа? особливе м?сце в мо?й духовн?й мандр?вц?.

?вангел?я в?д Луки представля? нам Закхея як людину, що зда?ться безнад?йно втраченою. Можливо, ми теж ?нод? почува?мося так: без над??. З ?ншого боку, Закхей в?дкри?, що Господь уже його шукав.

?сус насправд? з?йшов до ?рихону, м?ста, розташованого нижче р?вня моря, яке вважалося образом п?дземного св?ту, куди ?сус хоче п?ти, щоб шукати тих, хто почува?ться втраченим. ? Воскреслий Господь справд? й надал? сходить у пекло сьогодення, у м?сця в?йни, у б?ль невинних, у серця матер?в, як? бачать, як помирають ?хн? д?ти, у голод убогих.

Закхей в певному сенс? загублений, можливо, в?н приймав неправильн? р?шення, а можливо, життя поставило його в ситуац??, з яких в?н не може вибратися. Фактично, святий Лука наголошу? на особливостях ц??? людини: мало того, що в?н митар, тобто той, хто збира? податки сво?х сп?вгромадян для римських загарбник?в, так в?н ще й – начальник митар?в, н?би кажучи, що його гр?х примножений. Дал? Лука дода?, що Закхей багатий, припускаючи, що в?н розбагат?в за рахунок ?нших, зловживаючи сво?м становищем. Але все це ма? насл?дки: Закхей, ймов?рно, в?дчува? себе виключеним, зневаженим ус?ма.

Д?знавшись, що ?сус проходить через м?сто, Закхей в?дчува? прагнення побачити Його. В?н не наважу?ться уявити соб? зустр?ч, йому достатньо подивитися на Нього здалеку. Наш? прагнення, однак, також наштовхуються на перешкоди ? не зд?йснюються автоматично: Закхей – людина низького зросту! Такою ? наша реальн?сть: ми ма?мо обмеження, з якими доводиться рахуватися. А ще ? ?нш? люди, як? ?нод? не сприяють нам: натовп заважа? Закхею побачити ?суса. Можливо, це також трохи ?хня в?дплата.

 Але коли ма?ш сильне бажання, то не пада?ш духом. Ти знаходиш р?шення.Однак треба мати см?лив?сть ? не соромитися, треба мати трохи дитячо? простоти та не надто перейматися сво?м образом. Закхей, наче дитина, вилазить на дерево. Це, мабуть, була гарна точка для спостереження, особливо для того, щоб дивитися непом?ченим, ховаючись за г?лками.

Та з Господом завжди трапляються неспод?ванки: ?сус, наблизившись, п?дводить погляд вгору. Закхей почува?ться викритим ?, напевно, оч?ку? прилюдного докору. Люди, можливо, спод?валися на це, але ?х чека? розчарування: ?сус просить Закхея негайно зл?зти, майже дивуючись, побачивши його на дерев?, ? каже йому: «Сьогодн? Я маю зупинитися в тво?му дом?!» (Лк 19,5). Бог не може пройти повз, не шукаючи загубленого.

Святий Лука п?дкреслю? рад?сть у серц? Закхея. Це рад?сть того, хто в?дчува?, що на нього дивляться, його визнають ?, перш усього, прощають. Погляд ?суса не ? поглядом докору, а милосердя. Це те милосердя, яке нам ?нод? важко прийняти, особливо тод?, коли Бог проща? тих, хто, на нашу думку, цього не заслугову?. Ми нар?ка?мо, бо хот?ли би поставити меж? для Божо? любов?.

В еп?зод? вдома Закхей, почувши слова ?суса про прощення, вста?, н?би воскресаючи з? свого мертвого стану. ? в?н п?дводиться, щоб взяти на себе зобов'язання: повернути вчетверо б?льше того, що вкрав. Йдеться не про ц?ну, яку треба заплатити, бо Боже прощення ? безкоштовним, а про бажання насл?дувати Того, в?д Кого в?н в?дчув любов. Закхей бере на себе зобов'язання, до якого в?н не був зобов'язаний, в?н робить це, бо усв?домлю?, що це його спос?б любити. ? в?н робить це, по?днуючи римське законодавство про крад?жку ? рабинське законодавство про покуту. Отже, Закхей ? не лише людиною прагнення, але й людиною, яка вм?? робити конкретн? кроки. Його постанова не ? загальною чи абстрактною, а почина?ться з його власно? ?стор??: в?н подивився на сво? життя ? визначив точку, з яко? сл?д почати свою перем?ну.

Дорог? браття й сестри, вч?мося в?д Закхея не втрачати над?ю, також ? тод?, коли почува?мося в?дкинутими чи неспроможними зм?нитися. Плекаймо в соб? прагнення бачити ?суса, а передус?м дозвольмо в?днайти себе милосердю Бога, Який завжди шука? нас, в як?й би ситуац?? ми не загубилися.