杏MAP导航

Дорог? браття й сестри,

п?сля роздум?в над зустр?ччю ?суса з Никодимом, який прийшов шукати ?суса, сьогодн? замислимося над тими моментами, коли зда?ться, що це саме В?н чека? на нас саме там, на перехрестях нашого життя. Це зустр?ч?, як? нас вражають, ? спочатку ми можемо нав?ть трохи насторожитися: ми стара?мося бути обережними ? намага?мося зрозум?ти, що в?дбува?ться.

Ймов?рно, таким був ? досв?д самарянки, про яку згаду?ться в четверт?й глав? ?вангел?? в?д ?вана (пор. 4,5-26). Вона не оч?кувала застати чолов?ка б?ля криниц? оп?вдн?, ба б?льше, спод?валася, що взагал? н?кого не зустр?не. Адже вона йде до криниц? по воду в незвичний час, коли дуже спекотно. Можливо, ц?й ж?нц? соромно за сво? життя, можливо, вона почувалася осудженою, приреченою, що ?? не розум?ють, ? з ц??? причини вона зачинилася в соб?, роз?рвала стосунки з ус?ма.

Щоб потрапити до Галиле? з Юде?, ?сус м?г би обрати ?нший шлях ? не проходити через Самар?ю. Це також було б безпечн?ше, враховуючи напружен? стосунки м?ж юдеями та самарянами. Натом?сть, В?н хоче пройти саме там, ? зупиня?ться при ц?й криниц? саме в цю годину! ?сус чека? на нас ? да? себе знайти саме тод?, коли ми дума?мо, що для нас вже нема? над??. Криниця на Близькому Сход? в давнину – це м?сце зустр?ч?, де ?нод? укладають шлюби, це м?сце заручин. ?сус хоче допомогти ц?й ж?нц? зрозум?ти, де шукати справжню в?дпов?дь на ?? прагнення бути коханою.

Тема прагнення ? фундаментальною для розум?ння ц??? зустр?ч?. ?сус першим висловлю? сво? прагнення: «Дай мен? пити!» (в. 10). Для того, щоб розпочати д?алог, ?сус показу? себе слабким, щоб зняти напруження з ?ншо? людини, щоб вона не лякалася. Спрага часто, також ? в Б?бл??, ? образом прагнення. Але ?сус тут спраглий насамперед спас?ння ц??? ж?нки. «Той, хто просив пити, – каже святий Августин, – був спраглий в?ри ц??? ж?нки».[1]

В той час, як Никодим прийшов до ?суса вноч?, тут ?сус зустр?ча? самарянку оп?вдн?, в час, коли найб?льше св?тла. Це справд? момент одкровення. ?сус в?дкрива? Себе ?й як Мес?ю, а також пролива? св?тло на ?? життя. В?н допомага? ?й по-новому переосмислити свою ?стор?ю, складну ? болючу: вона мала п'ятьох чолов?к?в, а тепер живе з шостим, який не ? ?? чолов?ком. Число ш?сть не випадкове, воно зазвичай вказу? на недосконал?сть. Можливо, це натяк на сьомого нареченого, того, хто нарешт? втаму? прагнення ц??? ж?нки бути по-справжньому любленою. ? таким нареченим може бути т?льки ?сус.

Зрозум?вши, що ?сус зна? ?? життя, ж?нка переводить розмову на рел?г?йне питання, яке розд?ляло юде?в ? самарян. Так трапля?ться також ? з нами, коли ми молимося: в той момент, коли Бог торка?ться нашого життя з його проблемами, ми ?нод? губимося в роздумах, як? дають нам ?люз?ю усп?шно? молитви. Насправд? ж ми виставля?мо бар'?ри захисту. Господь, однак, завжди ? б?льшим в?д цього, ? т?й самарянц?, з якою, зг?дно з культурними стереотипами, В?н нав?ть не повинен був розмовляти, В?н да? найвище об'явлення: В?н говорить ?й про Отця, Якому сл?д поклонятися в дус? та ?стин?. ? коли вона, знову здивована, зауважу?, що на рахунок цих речей краще почекати Мес?ю, В?н каже ?й: «Це я, що говорю до тебе» (в. 26). Це немов осв?дчення в любов?: той, на кого ти чека?ш, – це я; той, хто нарешт? може в?дпов?сти на тво? прагнення бути любленою.

У цей момент ж?нка кида?ться скликати мешканц?в села, бо саме з досв?ду в?дчуття любов? народжу?ться м?с?я. А яку зв?стку вона могла принести, як не св?й досв?д того, що ?? зрозум?ли, прийняли, простили? Це образ, який повинен спонукати нас замислитися над нашими пошуками нових шлях?в ?вангел?зац??.

Саме як закохана людина, самарянка забула свою амфору б?ля н?г ?суса. Тягар ц??? амфори на ?? голов? щоразу, коли вона поверталася додому, нагадував ?й про ?? стан, про ?? бентежне життя. Але тепер амфора лежить б?ля н?г ?суса. Минуле б?льше не ? тягарем, вона примирилася. Так само в?дбува?ться ? з нами: щоб ?ти та зв?щати ?вангел??, потр?бно спочатку покласти тягар нашо? ?стор?? до н?г Господа, вручити Йому тягар нашого минулого. Т?льки примирен? люди можуть нести ?вангел??.

Дорог? браття ? сестри, не втрачаймо над??! Нав?ть якщо наша ?стор?я зда?ться обтяжливою, складною, можливо, нав?ть зруйнованою, ми завжди ма?мо можлив?сть вручити ?? Богов? ? почати наш шлях заново. Бог ? милосердям ? завжди чека? на нас!

[1] Гом?л?я 15,11.