杏MAP导航

Ц??ю катехизою ми розпочина?мо споглядати деяк? зустр?ч?, описан? в ?вангел?ях, щоб зрозум?ти, яким чином ?сус дару? над?ю. Д?йсно, бувають зустр?ч?, як? просв?тлюють життя ? приносять над?ю. Наприклад, може статися так, що хтось допомага? нам побачити п?д ?ншим кутом зору труднощ? чи проблеми, як? ми пережива?мо; або ж хтось просто дару? нам слово, яке не да? нам почуватися самотн?ми посеред болю, який ми пережива?мо. ?нод? бувають також мовчазн? зустр?ч?, коли н?чого не говориться, але ц? моменти допомагають нам знову розпочати наш шлях.

Перша зустр?ч, на як?й я хот?в би зосередитися, – це зустр?ч ?суса з Никодимом, описана в 3-й глав? ?вангел?? в?д ?вана. Я починаю з цього еп?зоду, тому що Никодим – це людина, ?стор?я яко? показу?, що можна вийти з темряви та набратися в?дваги сл?дувати за Христом.

Никодим ?де до ?суса вноч?: незвичний час для зустр?ч?. У мов? святого ?вана посилання на час часто мають символ?чне значення: тут н?ч – це, ймов?рно, те, що перебува? в серц? Никодима. Це людина, занурена в темряву сумн?в?в, в ту п?тьму, яку ми пережива?мо, коли б?льше не розум??мо, що в?дбува?ться в нашому житт?, ? не бачимо ч?тко шляху, яким сл?д ?ти.

Якщо перебува?ш у темряв?, то, зв?сно, шука?ш св?тла. А ?ван на початку сво?? ?вангел?? пише так: «Справжн? то було св?тло – те, що просв?тлю? кожну людину. Воно прийшло у цей св?т» (1,9). Отже, Никодим шука? ?суса, бо в?дчув, що В?н може осв?тити темряву його серця.

Однак ?вангел?я говорить нам, що Никодим не одразу зм?г зрозум?ти те, що ?сус йому говорить. Отже, ми бачимо, що в цьому д?алоз? ? багато непорозум?нь, а також багато ?рон??, що ? характерною рисою ?вангелиста ?вана. Никодим не розум?? те, що говорить йому ?сус, бо продовжу? мислити зг?дно з власною лог?кою ? категор?ями. В?н – людина з ч?тко сформованою особист?стю, у нього ? сусп?льне становище, в?н – один з пров?дник?в юде?в. Але, правдопод?бно, розрахунки для нього вже не сходяться. Никодим в?дчува?, що в його житт? щось б?льше не працю?. В?н в?дчува? потребу зм?нитися, але не зна?, з чого почати.

На певних етапах життя це трапля?ться з ус?ма нами. Якщо ми не прийма?мо зм?н, якщо ми замика?мося у сво?й закостен?лост?, звичках чи способ? мислення, ми ризику?мо загинути. Життя поляга? у здатност? зм?нюватися, щоб знайти новий спос?б любити. Фактично, ?сус говорить Никодимов? про нове народження, яке не т?льки можливе, але нав?ть необх?дне в певн? моменти нашо? подорож?. Власне, вираз, використаний у текст?, вже сам по соб? ? двозначним, адже 补苍ō迟丑别苍 (?νωθεν) можна перекласти як «згори», так ? «знову». Крок за кроком, Никодим зрозум??, що ц? два значення по?днуються: якщо ми дозволимо Святому Духов? породити в нас нове життя, ми народимося знову. Ми наново в?дкри?мо для себе те життя, яке, можливо, вже згасало в нас.

Я вир?шив розпочати в?д Никодима ще й тому, що в?н ? людиною, яка сво?м життям показу?, що ця зм?на можлива. У Никодима все вийде: врешт?-решт в?н буде серед тих, хто п?де до Пилата просити т?ло ?суса (пор. ?в 19,39)! Никодим нарешт? прийшов до св?тла, в?н в?дродився, ? йому б?льше не потр?бно ховатися в темряв?.

Зм?ни ?нод? нас лякають. З одного боку, вони нас приваблюють, ?нод? ми ?х прагнемо, але з ?ншого боку, ми вол?ли б залишатися в сво?й зон? комфорту. Саме тому Святий Дух заохочу? нас долати ц? страхи. ?сус нагаду? Никодимов?, який ? вчителем в ?зра?л?, що ?зра?льтяни також боялися, коли йшли пустелею. ? вони наст?льки заглибилися у сво? страхи, що в якийсь момент ц? страхи прийняли форму отруйних гадюк (пор. Чис 21, 4-9). Щоб зв?льнитися, вони повинн? були подивитися на м?дного зм?я, якого Мойсей почепив на жердину, тобто вони повинн? були п?двести погляд ? стати перед предметом, який уособлював ?хн? страхи. Т?льки подивившись в обличчя того, що нас ляка?, ми можемо почати зв?льнятися.

Никодим, як ? вс? ми, матиме можлив?сть подивитися на Розп'ятого, Того, хто перем?г смерть, кор?нь ус?х наших страх?в. П?дн?м?мо й ми св?й погляд на Того, Кого прокололи, дозвольмо ?сусу зустр?ти нас. У Ньому ми знаходимо над?ю, щоб зустр?чати зм?ни в нашому житт? ? народитися наново.