Буддійсько-християський колоквіум: примирення – це не стирання пам’яті
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Примирення полягає не в стиранні пам'яті, це відважний процес висвітлення правди, зцілення та відбудови стосунків», – таким є один із висновків, який знаходимо в підсумковому комюніке восьмого буддійсько-християнського колоквіуму, який від 27 до 29 травня 2025 р. відбувався у Пномпені, столиці Камбоджі на тему: «Буддисти й християни: трудитися разом задля миру через примирення та стійкість». Його організаторами були Дикастерія Святого Престолу в справах міжрелігійного діалогу, у співпраці з місцевим буддійським університетом і місцевою Католицькою Церквою. У кінцевій заяві стверджується, що зібравши приблизно 150 учасників обох релігій з майже 20 країн, колоквіум став свідком «спільного прагнення миру й взаєморозуміння».
Дні роздумів і молитви
Як зазначається у комюніке, зустріч на землі, позначеній свідченням Маха Ґосананди, була присвячена роздумам «про наші священні тексти, духовні повчання та пережитий досвід як джерело зцілення й надії для світу, пошматованого насильством, несправедливістю й експлуатацією». Учасники розповідають, що під час цих днів вони молилися, відвідували місця культу одні одних, працюючи та зустрічаючись у дусі дружби й взаємної пошани, а спілкування було позначене «уважними слуханням і відкриттям спільної мудрості: обидві релігійні традиції вимагають перетворення сердець і суспільств через співчуття та правду». На підтвердження цього наведено деякі цитати як з буддійської спадщини, так і з Євангелії.
Висновки та зобов’язання
На основі напрацювань учасники колоквіуму заявляють, що «примирення полягає не в стиранні пам'яті, а є відважним процесом висвітлення правди, зцілення та відбудови стосунків». Якщо йдеться про стійкість, то «вона живиться внутрішньою силою, вкоріненою у вірі й підтримувана громадою, які захищають гідність кожної особи». У заяві стверджується, що «будувати мир означає долати глибші причини конфлікту», якими названо «злидні, знищення довкілля, соціальну несправедливість і заперечення прав людини». Водночас, «наші відповідні релігійні традиції надають глибокі етичні й духовні ресурси для долання поточних викликів зі співчуттям, відвагою та надією».
«Ми визнаємо важливу роль виховання нових поколінь у цінностях ненасильства, діалогу та міжрелігійної співпраці. Ми також підтверджуємо відповідальність громад і релігійних лідерів за втілення примирення в конкретний спосіб: підтримуючи тих, хто страждає, утверджуючи справедливість і плекаючи внутрішній мир», – читаємо в заяві за підсумками колоквіуму, учасники якого стверджують, що повертаються додому із оновленим зобов’язанням прямувати вперед разом як друзі й духовні супутники, із глибшим цінуванням мудрості та традицій відповідних традицій та зі спільною рішучістю в тому, щоб «бути засобами миру, зцілення та надії для пораненого світу».
