Заключна Свята Меса з «Novemdialis»: адорація – джерело любові та місії
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Основою місії святого Петра та його Наступників є любов до Бога, і ми також бачили, як керуючись цією любов’ю, Папа Франциск не щадив своїх сил у сповненні місії несення Господньої благодаті до країв землі аж до останнього свого подиху. Про це роздумував кардинал Доменік Мамберті, який є старшим за призначенням кардиналом-дияконом, а дотепер очолював Трибунал Апостольської Сигнатури, у проповіді, яку виголосив у базиліці Святого Петра у Ватикані в неділю, 4 травня 2025 року. Саме його обовʼязком буде оголосити імʼя новообраного Папи. Це була заключна Свята Меса з циклу «Novemdialis», дев’яти Святих Мес за покійного Папу. Це богослужіння було особливим чином присвячене Колегії кардиналів, а літургійні читання були з третьої неділі Пасхи.
Вірність місії до кінця
Насамперед, проповідник зупинився на читанні з Євангелії від Івана, в якому розповідалося про зустріч Ісуса з учнями на березі Тиверіадського озера після Воскресіння, під час якої повторилося чудо неочікуваного улову та відбувся діалог Ісуса з Петром, під час якого Учитель запитував учня про те, чи любить він Його, завершивши розмову закликом: «Іди за мною!». Кардинал Мамберті підкреслив, що саме любов є ключовим словом цього уривку. Першим, хто розпізнав Ісуса, був «учень, якого любив Ісус». Далі було потрійне запитання Ісуса, звернене до Петра, й потрійна відповідь учня. У цьому контексті проповідник навів слова святого Івана Павла ІІ, який з нагоди 25-річчя свого понтифікату звірявся, що цей діалог повторюється в його серці кожного дня.
«Ми всі були у захваті від того, як Папа Франциск, натхнений Господньою любов'ю та ведений Його благодаттю, залишався вірним своїй місії до повного вичерпання своїх сил. Він застерігав можновладців, що вони повинні слухатися Бога, а не людей, і звіщав усьому людству радість Євангелія, Милосердного Отця, Христа Спасителя. Він робив це через своє навчання, через подорожі, через жести, через свій стиль життя. Я був поруч з ним у день Пасхи, на лоджії благословеннь цієї базиліки, і був свідком його страждання, але, перш за все, його мужності і рішучості служити Божому людові до кінця», – мовив кардинал Мамберті.
З джерела адорації
Проповідник також зупинився на другому читанні, в якому прозвучав уривок з Книги Одкровення, що описував прославу, яку ввесь світ підносить Тому, Хто сидить на троні, та Агнцеві, завершуючи словами про те, що присутні старійшини впали ниць у жесті адорації. «Адорація – це суттєвий вимір Церкви та життя кожного віруючого. Папа Франциск часто нагадував нам про це», – сказав кардинал Мамберті, навівши як приклад уривок з його проповіді з нагоди урочистості Богоявлення, в якій він вкотре констатував, що сьогодні ми втратили оту здатність та звичку присвячувати час на адорацію.
«Цю здатність, що веде до адорації, не важко було розпізнати в ньому, Папі Франциску. Його насичене пастирське життя, його незліченні зустрічі були натхненні тривалими періодами молитви, які закарбувала в ньому ігнатіянська дисципліна. Багато разів він нагадував нам, що споглядання – це “динамізм любові”, який “підносить нас до Бога, не для того, щоб відірвати нас від землі, але для того, щоб ми могли перебувати на ній глибинно”. І все, що він робив, він робив під поглядом Марії. Його сто двадцять шість зупинок перед Salus Populi Romani залишаться в наших серцях і пам'яті. І тепер, коли він спочиває біля своєї улюбленої ікони, ми з вдячністю і упованням ввіряємо його заступництву Матері Господньої і нашої Матері», – підсумував проповідник.
