П?клуватися про хворих, навчаючись того, що означа? любити
Andrea Tornielli – Ватикан
Невил?ковний н?коли не ? синон?мом людини, що не п?дда?ться п?клуванню. В цьому ствердженн? ключ до розум?ння листа Конгрегац?? В?ровчення «Samaritanus bonus», темою якого ? п?клування про людину на критичних ? терм?нальних етапах життя. Перед обличчям розгубленост? загального сумл?ння щодо ц?нност? життя та громадських дискус?й, ?нод?, надто обумовлених окремими випадками, широко висв?тлюваними в мед?а, документ ч?тко наголошу? на тому, що «непорушна ц?нн?сть життя ? основоположною ?стиною природного морального закону та сутт?вим п?д?рунтям юридичного правопорядку». Отож, «не можна вир?шувати чинити безпосередн?й замах проти життя людини, нав?ть якщо вона про це просить». З ц??? точки зору, несуча балка «Samaritanus Bonus» не м?стить новизни: учительський уряд Церкви, в д?йсност?, неодноразово висловлював сво? «н?» будь-яким формам евтаназ?? чи асистованого самогубства, та пояснював, що живлення та г?дратац?я ? житт?вою п?дтримкою, яку сл?д забезпечити хворим. Церква також вже висловлювалася щодо так звано? «надм?рно? терапевтично? настирливост?», бо з наближенням смерт?, яко? неможливо уникнути, «дозволено прийняти р?шення про в?дмову в?д л?кування, результатом якого було би лише нестаб?льне та болюче продовження життя»
Отже, Лист наново пропону? в систематичний спос?б те, про що навчали останн? Римськ? ?пископи, а його необх?дн?сть продиктована появою законодавств, як? ? дедал? б?льше поблажливими щодо цих тем. Б?льшу новизну м?стять стор?нки, що мають душпастирський наголос ? стосуються супроводу й п?клування про хворих, як? досягли к?нцевого етапу свого життя: обов’язок заоп?куватися цими людьми н?коли не може применшуватися виключно до медично? перспективи. ?сну? потреба в однодушн?й присутност? з метою супроводити з любов’ю, присутн?стю, в?дпов?дним ? пропорц?йним л?куванням та духовною п?дтримкою. Значущими ? посилання на родину, яка «потребу? допомоги та в?дпов?дних засоб?в». Необх?дно, аби держави визнавали першочергову ? фундаментальну соц?альну роль с?м’? та «?? незам?нну роль також ? в ц?й сфер?, надаючи ресурси та структури, необх?дн? для того, щоб ?? п?дтримати», як зазнача?ться в документ?. Папа Франциск нагаду? нам про те, що с?м’я завжди була «найближчою л?карнею». Також ? сьогодн?, в р?зних частинах св?ту, л?карня – прив?лей для небагатьох, часто розташований далеко.
“Samaritanus bonus”, хоч ? поклика?ться р?зн? випадки новин, обговорюваних у мед?а, допомага? нам поглянути на св?дчення тих, як? страждають, ? тих, як? п?клуються, на численн? св?дчення любов?, жертовност?, посвяти терм?нальним хворим чи людям з тривалою в?дсутн?стю св?домост?, що отримують допомогу в?д мами чи тата, д?тей та внук?в. Йдеться про щоденний досв?д, прожитий в тиш?, часто, долаючи тисяч? труднощ?в. У сво?й автоб?ограф?? кардинал Анджело Скола розпов?в про под?ю, що трапилася багато рок?в тому:
«П?д час душпастирських в?дв?дин у Венец??, одного дня, коли я виходив з дом?вки хворого, м?сцевий парох вказав мен? на чолов?ка приблизно мого в?ку, з дуже скромною зовн?шн?стю. Три тижн? перед тим помер його син, уражений серйозною ?нвал?дн?стю, що не м?г говорити й ходити, яким той з любов’ю оп?кувався протягом понад тридцяти рок?в, допомагаючи вдень ? вноч? та вт?шаючи сво?ю пост?йною присутн?стю. ?диним пер?одом, коли в?н покидав його, був нед?льний ранок, коли в?н ?шов на Святу Месу. Перед ц??ю людиною я в?дчув деяку розгублен?сть, але як це часто трапля?ться з нами, священиками, в?дчув необх?дн?сть щось сказати. “Бог винагородить тебе”, – пробурмот?в я дещо розгублено. А в?н в?дпов?в мен? з великою усм?шкою: “Патр?арше, глянь, що я вже все отримав в?д Господа, бо В?н дав мен? зрозум?ти, що означа? любити”&谤补辩耻辞;.
