Лист до брат?в священик?в, щоб ?х п?дбадьорити й п?дтримати
Andrea Tornielli - Ватикан
Трагед?я зловживань, розгублене волання постраждалих, як? зазнали ?х в?д тих, в?д кого н?коли не спод?валися, тяж?? непом?рною ношею на плечах кожного священника. ?снують священики, на яких дивляться зневажливо та з п?дозрами за провини, яких вони не ско?ли, але як? залишаються кровоточивими ранами на всьому церковному т?л?.
Листом до священик?в з нагоди 160-р?ччя в?д дня смерт? святого Пароха з Арсу, прикладу священика, повн?стю в?дданого служ?нню Божому людов?, Папа Франциск, не в?дступаючи в?д обов’язку викривати й докоряти, коли це необх?дно, в?дпов?да? на це, складаючи подяку мовчазн?й арм?? священик?в, як? не зрадили н? в?ру, н? дов?р’я. В цьому лист?, п?дписаному в базил?ц? Святого ?вана на Латеран?, катедр? ?пископа Риму, п?дкреслюючи, що в?н написав його як пастир ? ?пископ Риму, Папа висловлю? близьк?сть, п?дбадьорення, п?дтримку та слова ут?шення вс?м священикам св?ту. Тим, як? кожного дня, часто серед труднощ?в, долаючи розчарування та нерозум?ння, тримають двер? храм?в в?дчиненими й уд?ляють Свят? Тайни. Тим, як? перемагають смуток ? рутинн?сть, не перестають приймати тих, як? потребують слова, розради, супроводу. Тим священиками, як? кожного дня в?дв?дують сво?х в?рних, беззастережно посвячуючись ?м, плачучи з тим, як? плачуть, рад?ючи з тими, хто перебува? в радост?. Тим священикам, як? живуть в «окопах», як? задля близькост? з? сво?ми людьми, ?нод?, ризикують сво?м життям. Тим, яким доводиться днями ? днями подорожувати в каное, щоб д?статись до якогось загубленого в джунглях поселення, шукаючи в?ддалених овечок сво?? отари.
?сну? велич, про яку мало говориться в звичайному щоденному житт? Церкви. Велич, спроможна творити ?стор?ю, хоч вона н?коли не потрапить на стор?нки п?дручник?в чи п?д св?тло соф?т?в. Це велич прихованого служ?ння тих, як? посвячуються, не роблячи ?з себе геро?в, уповаючи лише на Божу благодать. Велич життя, дарованого ?ншим тими «прощеними гр?шниками», як Папа назива? також себе самого, як? переживши й надал? досв?дчуючи милосердя, залишають ?н?ц?ативу Богов?, йдучи за Ним у служ?нн? сво?м громадам.
Слово п?дбадьорення, пошани та близькост? було потр?бним. ?снувала потреба тако? вдячност?, як та, що вм?щена на стор?нках папського листа. аби б?ль, завданий церковному т?лу нев?рн?стю деяких, як це трапилося у випадку жахливого лиха зловживань, не загрожував забуттям про в?рн?сть багатьох, збережену, незважаючи на численн? труднощ? та людську обмежен?сть. Саме тому Папа Франциск хот?в подякувати тим, як? також ? сьогодн? посвячують усе сво? життя Богов?, служачи Йому в Його людов?, та пам’ятаючи про отриманий поклик, оновлюють оте перше «так», яким в?дпов?ли на власне покликання.
(Переклад: о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ)
