Поради для китайського духовенства в дус? збереження свободи сов?ст?
Andrea Tornielli – Ватикан
Абсолютна пошана до свободи сумл?ння кожного, близьк?сть та зрозум?ння з огляду на становище, в якому дос? живуть католицьк? громади, поради щодо оперативних конкретних р?шень, як? дозволять католицькому духовенству пройти ре?страц?ю, не применшуючи того, у що Католицька Церква завжди в?рила щодо сопричастя з Наступником святого Петра. Все це м?ститься в «», оприлюднених 28 червня 2019 року.
Спонукою для приготування документа стали численн? запитання, що над?йшли до Ватикану в?д китайського духовенства. Яку позиц?ю сл?д зайняти перед обличчям вимоги пройти ре?страц?ю, законодавчо визначену пол?тичною владою? Що робити у випадку з дилемою сумл?ння, викликаною деякими проблемними положеннями, п?д якими часто вимага?ться поставити п?дпис? В?дпов?даючи на ц? запитання, Апостольська Столиця, насамперед, наголошу? на загальному фундаментальному принцип?: свобода сумл?ння повинна бути дотриманою, тож н?хто не може бути примушеним зробити крок, якого не ма? нам?ру зд?йснити.
П?дписання у вересн? 2018 року Тимчасово? угоди м?ж Святим Престолом та КНР щодо призначення ?пископ?в започаткувало новий етап на шляху китайсько-ватиканських стосунк?в, першим важливим результатом якого стало повне сопричастя вс?х католицьких ?пископ?в з Папою. Але не вс? труднощ? були подолан?: в д?йсност?, Угода ? лиши початком шляху. Одна з актуальних труднощ?в стосу?ться вимоги, звернено? до священик?в та ?пископ?в, оф?ц?йно заре?струватися при органах влади, зг?дно з приписами китайського законодавства. Не зважаючи на зусилля, спрямован? на пошук прийнятного для обох стор?н вир?шення, в р?зних рег?онах КНР священикам пропонуються для п?дписання тексти, як? не ? зг?дними з католицькою доктриною, створюючи очевидн? труднощ? для сумл?ння, коли йдеться про необх?дн?сть погодитися з принципом незалежност?, автономност? та самоврядност? Церкви в Кита?.
Сьогодн?шня ситуац?я зда?ться дуже в?дм?нною в?д т???, що склалася в 50-х роках минулого стол?ття, коли були спроби створити нац?ональну китайську Церкву, в?докремлену в?д Риму. Сьогодн?, завдяки Тимчасов?й Угод?, Пек?н визна? особливу роль ?пископа Риму в тому, що стосу?ться обрання кандидат?в на ?пископство й, отже, його роль як Пастиря Вселенсько? Церкви. Святий Престол не переста? докладати зусилля для того, щоб кожна декларац?я, п?дписання яко? вимага?ться п?д час ре?страц??, була зг?дною не лише з китайським законодавством, але й з католицькою доктриною, а тому – прийнятною для ?пископ?в ? священик?в.
Беручи до уваги особливу ситуац?ю, в як?й живуть християнськ? громади кра?ни, оч?куючи остаточного вир?шення проблеми, Апостольська Столиця вказу? на конкретний спос?б того, як особа, що перебува? у сумн?вах, але бажа? пройти ре?страц?ю, може розв’язати власн? застереження.
Йдеться про пораду, що ступа? борозною, прокладеною Листом до католик?в Китаю, який у травн? 2007 року написав Венедикт XVI. У ньому Папа Ратц?н?ер визнавав, що «в чимал?й к?лькост? конкретних випадк?в, мало що не завжди, в процедуру визнання втручаються органи, як? вимагають в?д залучених людей прийняти наставлення, зд?йснити жести чи взяти зобов’язання, як? суперечать вимогам ?хнього сумл?ння як католик?в». ? додавав: «Тож розум?ю, наск?льки серед таких р?зних обставин та умов нелегко визначити, яким буде правильне р?шення. З огляду на це, Апостольська Столиця, ствердивши принципи, залиша? р?шення за окремим ?пископом, який, заслухавши сво? духовенство, ма? можлив?сть краще п?знати м?сцеву ситуац?ю, зважити конкретн? можливост? вибору та оц?нити ймов?рн? насл?дки для д??цезально? сп?льноти». Вже дванадцять рок?в тому Папа виявляв зрозум?ння та, в д?йсност?, надав дозв?л окремим ?пископам приймати р?шення, думаючи, насамперед, про добро в?дпов?дних сп?льнот.
Сьогодн? Святий Престол робить на цьому шляху наступний крок душпастирського характеру, в контекст?, який об’?ктивно в?др?зня?ться в?д минулого. Через оприлюднен? тепер «Душпастирськ? напрямн?», ?пископам та священикам радиться в момент ре?страц?? просити про можлив?сть додати у письмов?й форм? речення, яким стверджуватиметься, що незалежн?сть, автономн?сть та самоврядн?сть Церкви розум?ються в?дпов?дно до католицько? доктрини. Тобто, що йдеться про пол?тичну незалежн?сть, адм?н?стративну автономн?сть та душпастирську самоврядн?сть, якими м?сцев? Церкви живуть у св?т?. Якщо ж не буде дозволено зробити прим?тку на письм?, ?пископов? чи священиков?, який ма? нам?р пройти ре?страц?ю, радиться зробити це уточнення принаймн? усно, бажано, в присутност? св?дка, якщо це можливо. В?д тако? особи також вимага?ться в?дразу пов?домити свого ?пископа про зд?йснену ре?страц?ю та обставини, за яких вона в?дбулася. Той же, хто не почува?ться готовим ре?струватися за таких умов, не повинен зазнавати несправедливого тиску.
Джерело цього документа очевидне: ним ? реал?стичне бачення ?снуючо? ситуац?? та дос? ?снуючих труднощ?в, нам?р допомогти тим, хто перебува? у сумн?вах, шануючи сумл?ння кожного, усв?домлюючи пережит? страждання, прагнення причинитися до ?дност? м?ж китайськими католиками та сприяти прилюдному звершуванню ?пископського та священичого служ?ння для добра в?рних: п?дп?лля, у д?йсност?, як писав Венедикт XVI в згаданому Лист?, «не належить до нормальност? життя Церкви». Також ? м?ж рядками цих останн?х зауваг Апостольсько? Столиц? прогляда?ться найвищий закон “salus animarum”, спас?ння душ, та нам?р сп?вд?яти на користь ?дност? китайських католицьких громад, зг?дно з ?вангельським поглядом, що виявля? близьк?сть ? зрозум?ння того, що пережили та переживають католики в Кита?. У сво?му Посланн? до католик?в Китаю в?д 26 вересня 2018, Папа Франциск висловив «почуття вдячност? Господев? та щире захоплення, яке ? захопленням вс??? Католицько? Церкви, даром вашо? в?рност?, витривалост? у випробуваннях, ст?йкого уповання на Боже провид?ння, нав?ть ? тод?, коли деяк? под?? виявилися особливо супротивними та важкими».
Врешт?, сл?д ясно ствердити: в Душпастирських напрямних в?дсутня на?вн?сть. Як чита?мо в документ?, Святий Престол усв?домлю? обмеження та «загрозлив? утиски», яких зазнають чимало китайських католик?в, але хоче показати, що можна дивитися та прямувати вперед, не в?дхиляючись в?д фундаментальних принцип?в церковного сопричастя. Турботлив?сть Папи да? змогу заякорити ц? Напрямн? у християнськ?й над??, йдучи за Святим Духом, Який спонука? Церкву писати нову стор?нку.
(Переклад: о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ)
