Папа: святі заохочують нас не розтринькати наше життя, зробити з нього шедевр
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Ми іноді зображаємо святих як видатних персонажів, забуваючи про те, що все розпочалося з того, що вони, ще молоді, сказали «так» Богові, цілковито вручивши себе Йому, нічого не затримуючи для себе. На це звернув увагу Папа Лев XIV, проповідуючи під час Святої Меси з нагоди канонізації святих Пʼєра Джорджо Фрассаті та Карло Акутіса, яку він у неділю, 7 вересня 2025 р., довершив на площі Святого Петра у Ватикані.
У пошуках Божої мудрості
Відправною точкою стали біблійні читання цього дня, які, за словами проповідника, провидінно підійшли до цієї нагоди. У першому з Книги Мудрості прозвучало запитання до Господа: «Волю ж Твою хто знав би, якщо б Ти не дав мудрості і не зіслав з висот Твого Святого Духа?». Папа зазначив, що це запитання приписують молодому Соломонові, який після смерті батька Давида має в своїх руках багато всього: владу, багатство, здоров’я, царство. І це спонукає замислитися, як не змарнувати такі дари. «І він зрозумів, що єдиний спосіб знайти відповідь – це попросити у Бога ще більший дар: Його мудрість, щоб пізнати Його задуми і вірно дотримуватися їх», – сказав Святіший Отець, зауваживши, що також Ісус в євангельському уривку говорить про проект, який потрібно прийняти: «Хто не несе свого хреста, а йде слідом за Мною, не може бути Моїм учнем… Хто не відречеться від усього свого майна, не може бути Моїм учнем». Так Він «запрошує нас без зволікання кинутися в пригоду, в яку Він кличе, з розумом і силою, які походять від Його Духа і які можемо прийняти мірою того, як зрікатимемося себе, речей та ідей, до яких ми прив’язані».
Готові все віддати Христові
За словами Папи, чимало молодих людей протягом століть стояли на цьому роздоріжжі. Він вказав на приклад Франциска з Ассізі, який також був багатим і спраглим слави, а коли зустрів Ісуса, почав «писати чудову історію святості, яку всі ми знаємо», позбувшись усього, щоб іти за Господом. Святіший Отець також згадав святого Августина, який розповідав, що в особливо заплутаний момент свого життя почув голос всередині себе, який казав: «Я тебе хочу». І так «Бог надав новий напрямок його життю». «У цьому контексті сьогодні ми дивимося на святого П'єра Джорджо Фрассаті та святого Карло Акутіса: юнака початку ХХ століття та підлітка наших днів, обох закоханих у Ісуса і готових віддати Йому все», – мовив Лев XIV.
Святість, доступна кожному
Проповідник зауважив, що Пʼєр Джорджо зустрів Ісуса через школу та церковні товариства й свідчив Його своєю радістю християнського життя в молитві, дружбі й милосердній любові. «Також і сьогодні життя П'єра Джорджо є світлом для мирянської духовності. Для нього віра не була приватною справою: спонукуваний силою Євангелія та приналежністю до церковних товариств, він великодушно займався громадською діяльністю, робив свій внесок у політичне життя, з запалом служив убогим», – сказав Папа, відзначивши, що й Карло зустрів Ісуса в сім’ї, завдяки батькам, братові й сестричці, а насамперед – у Святих Тайнах, звершуваних у парафіяльній спільноті. «Він зростав, природно інтегруючи в своїх дитячих і підліткових днях молитву, спорт, навчання і милосердну любов», – мовив Святіший Отець, підкреслюючи, що обоє «плекали любов до Бога і до ближніх за допомогою простих засобів, доступних кожному: щодення Свята Меса, молитва, й особливо, Євхаристійна адрація». Ще однією «суттєвою річчю для них» була регулярна Сповідь. Обоє, врешті-решт, «мали велику набожність до святих і Пречистої Діви Марії, та великодушно практикували милосердя».
Покликані зробити життя шедевром
«Навіть тоді, коли хвороба вразила їх і обірвала їхні молоді життя, це не зупинило їх і не завадило їм любити, віддавати себе Богові, благословляти Його і молитися за себе і за всіх. Одного дня П'єр Джорджо сказав: “День смерті буде найкращим днем мого життя”; а на останній фотографії, на якій він зображений під час сходження на гору в долині Ланцо, з обличчям, зверненим до мети, він написав: “Вгору”. Зрештою, ще молодший, Карло любив повторювати, що Небо завжди чекає на нас, і що любити завтрашній день означає сьогодні приносити найкращі плоди», – сказав Папа, підсумовуючи, що святі Пʼєр Джорджо і Карло є запрошенням для нас усіх, а особливо, для молоді «не розтрачувати життя, а спрямувати його вгору, зробити з нього шедевр». За його словами, вони підбадьорюють нас, кажучи: «Не я, а Бог», – як повторював Карло, та: «Якщо в центрі твоїх дій буде Бог, то досягнеш мети», – говорив Пʼєр Джорджо. «Це проста, але переконлива формула їхньої святості. І це також свідчення, яке ми покликані наслідувати, щоб насолоджуватися життям сповна і зустріти Господа на бенкеті в Небі», – завершив Лев XIV.
