Папа: ми покликані бути щасливими, фундаментом цього є дружба з Ісусом
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Приготування майбутніх священників повинно бути якомога більше зануреним у дійсність Божого люду та здійснюватися разом з внеском усіх його складових: священників, мирян і богопосвячених осіб, чоловіків і жінок. На цьому наголосив Папа Лев XIV, приймаючи в п’ятницю, 25 липня 2025 р., учасників курсу для форматорів, який організував Папський інститут «Regina Apostolorum». Разом з ними на аудієнцію прибули учасники Генеральної Капітули Братів святого Франциска Ксаверія, згромадження, що займається освітою та вихованням молоді, зокрема, в контексті місіонерської діяльності. Вітаючи їх, Святіший Отець зазначив, що в обох випадках можемо знайти спільну провідну нитку, адже йдеться про «покликання заглибитися в динамізм місії та долати виклики євангелізації», що вимагає як від рукоположених священнослужителів, так і від мирян «солідного й цілісного формування».
Покликані до щастя
Наступник святого Петра згадав про те, що під час нещодавнього Ювілею священників, який проводився в рамках Святого Року, Дикастерія в справах духовенства організувала міжнародну зустріч на тему «Щасливі священники». Папа підкреслив, що всі ми «повинні заразитися радістю Євангелія, а тому можемо говорити також про щасливих християн, щасливих учнів і щасливих місіонерів». І щоб це побажання не залишалося порожнім гаслом, «фундаментальним є формування», і щоб будувати дім життя, чи священничого, чи мирянського, на надійній скелі, щоб не боятися супротивних вітрів і бур, він запропонував три аспекти.
Дружба з Ісусом
Першим є «плеканням дружби з Ісусом» – фундамент, який повинен бути в центрі кожного покликання та апостольської місії. «Коли ми формуємо інших до священничого життя і коли в нашому конкретному покликанні звіщаємо Євангеліє на місійних теренах, ми насамперед передаємо наш особистий досвід дружби з Христом, який проглядається через наш спосіб буття, наш стиль, нашу людяність, через те, наскільки ми здатні жити добрими взаєминами», – сказав Папа, додаючи, що це вимагає «постійного шляху навернення», а тому виховники не повинні забувати про те, що й самі «перебувають на дорозі постійного євангельського навернення», а місіонери – про те, «що завжди залишаються першими адресатами Євангелія».
Ефективне та афективне братерство
Переходячи до другого аспекту, який він визначив як «ефективне та афективне братерство», Папа Лев XIV нагадав про те, як його попередник Франциск постійно наголошував на «чотирьох близькостях», необхідних у священничому житті: з Богом, з єпископом, між священниками та з Божим людом. В цьому контексті він наголосив на потребі священників «навчитися жити як брати між собою». Це вимагає праці над собою, «щоб перемагати індивідуалізм і манію переважання над іншими». «В принципі, я думаю, всі з цим згодні, але в реальності до цього ще дуже далеко», – додав Святіший Отець.
Спільна місія
Врешті, Папа вказав на важливість спільності в місії між усіма охрещеними. Він нагадав, що у перших століттях Церкви було природнім, «що всі почувалися учнями-місіонерами», особисто прикладаючись до євангелізації, а рукоположене священнослужіння «служило цій місії, яку поділяли всі». «Сьогодні ми сильно відчуваємо, що повинні повернутися до цієї участі всіх охрещених у свідченні та звіщенні Євангелія. На тих землях, де ви, брати ксаверійці, несете місію, ви, напевно, своїми руками відчули, наскільки важливою є співпраця з сестрами і братами тих християнських громад. Водночас хочу сказати форматорам, що священників потрібно до цього готувати, щоб вони не мислили себе одноосібними провідниками, не приймали священничий сан з перспективи почуття вищості», – мовив Лев XIV, підкреслюючи, що ми потребуємо священників, здатних «розпізнавати в усіх благодать Хрещення й дари, які з неї випливають, також і допомагаючи іншим відкриватися на ці дари».
