Папа: сопричастя, до якого кличе Ісус – це гармонія голосів, що не касує свободу
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Історія цих двох апостолів зблизька торкається також і нас, спільноти Господніх учнів, що паломничає цим нашим часом», – сказав Папа Лев XIV на початку проповіді, яку він виголосив під час Святої Меси в базиліці Святого Петра у Ватикані в неділю, 29 червня 2025 р., в урочистість святих апостолів Петра і Павла. Під час богослужіння, в якому брала участь також делегація Константинопольського православного патріархату, Єпископ Риму наклав паллії на 54 митрополитів, призначених протягом року. Вказуючи на свідчення верховних апостолів, проповідник підкреслив два аспекти: церковне сопричастя та життєвість віри. В євхаристійній молитві з Наступником святого Петра єднався Синод УГКЦ під проводом Блаженнішого Святослава.
Братерство та відмінності
У світлі біблійних читань проповідник зазначив, що вони показують нам, як святі Петро та Павло посвячують свої життя справі Євангелія. Однак, це «сопричастя в єдиному визнанні віри не є мирним здобутком», адже обоє досягають його як мету, до якої дістаються після тривалого шляху, під час якого кожен «у різний спосіб приступив до віри та переживав апостольське служіння». Їхнє братерство в Святому Дусі «не касує відмінностей їхнього походження», між обома не бракувало непорозумінь, зокрема, щодо питань, пов’язаних із євангелізацією язичників. «Дорогі, історія святих Петра і Павла вчить нас, що сопричастя, до якого закликає нас Господь, є гармонією голосів і обличь, яка не скасовує свободу кожного. Наші покровителі йшли різними шляхами, мали різні ідеї, іноді вони сперечалися і конфліктували з євангельською відвертістю. Однак це не завадило їм жити concordia apostolorum, тобто живим сопричастям у Дусі, плідною гармонією в різноманітності», – сказав Лев XIV.
Все це, за словами Папи, спонукає замислитися над нашим шляхом церковного сопричастя. «Воно народжується з поштовху Святого Духа, об'єднує відмінності і творить мости єдності в розмаїтті харизм, дарів і служінь. Важливо навчитися так жити сопричастям, як єдністю в розмаїтті, щоб різноманітність дарів, поєднана у визнанні єдиної віри, сприяла звіщенню Євангелія», – сказав він, і, вказуючи на приклад апостолів Петра і Павла, наголосив на тому, що «ми потребуємо братерства». «Докладаймо зусилля для того, щоб зробити наші відмінності лабораторією єдності та сопричастя, братерства та примирення».
Динамічний шлях
Далі проповідник вказав на те, що святі Петро й Павло спонукають нас замислитися над тим, чи наша віра є живою, адже на дорозі учнівства «завжди існує небезпека потрапити в призвичаєність, обрядовість, у душпастирські схеми». В історії обох апостолів, натомість, нас надихає «їхнє бажання відкриватися на зміни, готовність шукати відповіді на запитання, які ставлять події, зустрічі та конкретне становище спільнот». І саме в євангельському уривку з уст Ісуса прозвучало ключове запитання: «А ви Мене за кого вважаєте?». «Щодня, в кожну годину історії, ми завжди повинні звертати увагу на це питання. Якщо ми не хочемо, щоб наше християнство зводилося до пережитків минулого, як часто застерігав нас Папа Франциск, важливо вийти з ризику втомленої і статичної віри, щоб запитувати себе: ким є для нас сьогодні Ісус Христос? Яке місце Він займає в нашому житті і в діяльності Церкви? Як ми можемо свідчити про цю надію в повсякденному житті і сповіщати її тим, кого зустрічаємо?» – мовив Лев XIV, наголошуючи, що розпізнання, яке народжується з цих запитань, «дозволяє нашій вірі та нашій Церкві постійно оновлюватися».
Запрошення до пастирської ревності
В цьому контексті Єпископ Риму, насамперед, звернувся до Церкви в цьому місті, яка «першою з-поміж усіх» покликана ставати знаком сопричастя та палати живою вірою. «У радості цього сопричастя», плекати яке нас заохочує приклад апостолів Петра і Павла, Папа звернувся зі словами привітання до митрополитів, що прибули отримати паллій. «Дорогі, цей знак, нагадуючи про доручене вам пастирське завдання, виражає єдність із Єпископом Риму, щоб у єдності католицької віри кожен із вас міг живити її в довірених вам місцевих Церквах», – мовив він, після чого додав: «Хочу також привітати членів Синоду Української Греко-Католицької Церкви: дякую за вашу присутність тут і за вашу пастирську ревність. Нехай Господь дарує мир вашому народу!». Врешті, Лев XIV також привітав делегацію, яку направив Константинопольський патріарх Вартоломей І.
Накладення палліїв
Після проповіді диякони принесли паллії, які зберігаються при гробі святого Петра під центральним вівтарем базиліки. Паллій – це невеликий омофор з білої вовни з витканими на ньому чорними хрестами, що символізує овечку на раменах Ісуса Христа. Він є знаком сопричастя з Єпископом Риму. Під час урочистих богослужень його, насамперед, вживає сам Папа, а митрополити у своїх архидієцезіях – при особливих, урочистих нагодах. Коли принесено паллії, кардинал-протодиякон представив 54 митрополитів, після чого вони склали приречення вірності Церкві та Наступникам святого Петра. Святіший Отець прочитав молитву благословення, а далі почергово наклав паллії на кожного новопризначеного протягом року митрополита.
Нагадаємо, що від 2015 року Папа Франциск змінив цей звичай: митрополити й надалі збиралися в урочистість святих Петра і Павла у Ватикані, щоб скласти приречення вірності та отримати паллії, які Єпископ Риму благословив під час Святої Меси. Натомість накладення палліїв здійснювали Апостольські Нунції під час урочистих богослужінь у відповідних архидієцезіях, у присутності єпископів, підпорядкованих митрополитові, та місцевої церковної спільноти. Папа Лев XIV повернувся до попереднього звичаю.
