Папа Лев XIV подякував кардиналам: знаю, що можу на вас розраховувати
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
У сво?й в?дпов?д? Христов? святий Петро охоплю? дв? реч?: Божий дар ? шлях, яким потр?бно йти, щоб дозволити Йому перетворити себе, нев?д'?мн? вим?ри спас?ння, «дов?рен? Церкв?, щоб вона зв?щала ?х для блага людського роду». ? ц? реч? «дов?рен? нам, яких В?н обрав ще до того, як ми утворилися в материнському лон?, в?дродив у вод? Хрещення ?, поза нашими обмеженнями ? без наших заслуг, прив?в сюди ? зв?дси вислав, щоб ?вангел?? було зв?щене кожному створ?нню». На це звернув увагу Папа Лев XIV, пропов?дуючи п?д час Свято? Меси, яку в?н у п’ятницю, 9 травня 2025 р., в?дслужив у Сикстинськ?й каплиц? Апостольського палацу у Ватикан?. У ?вангельському уривков?, який в?н коментував, йшлося про визнання в?ри, яке зробив апостол Петро.
Ще вчора п?д склеп?нням, розмальованим пензлем М?келанджело, звершувалася л?тург?я Конклаву, п?д час яко?, розп?знаючи д?яння Святого Духа, кардинали-виборц? за зачиненими дверима писали на бюлетенях ?м’я того, хто на ?хню думку мав стати 267-м Римським Архи?ре?м. Сьогодн? ж обраний ними став б?ля в?втаря, щоб разом з ус?ма кардиналами звершити ?вхарист?йну л?тург?ю. Помолитися разом, просячи про благословення на той шлях, який стелиться попереду.
Знаю, що можу розраховувати на вас
На початку пропов?д?, яку в?н виголосив ?тал?йською мовою, Папа сказав к?лька сл?в англ?йською мовою, вшанувавши цим також тих кардинал?в, як? прибули з р?зних частин св?ту ?, можливо, не волод?ють ?тал?йською мовою. В?н процитував слова респонсор?йного псалма: «Засп?ваю нову п?сню Господев?, бо зробив чудесн? реч?». «Зробив ?х не лише щодо мене, а з ус?ма нами, дорог? кардинали. Звершуючи сьогодн? вранц? це богослуж?ння, запрошую вас замислитися над чудесами, як? вчинив Господь, над благословеннями, якими Господь продовжу? обдаровувати кожного з нас через служ?ння апостола Петра. Ви покликали мене нести цей хрест ? отримати благословення в ц?й м?с??. ? я знаю, що можу розраховувати на сп?впрацю кожного з вас, щоб ми ? надал? як Церква, як сп?льнота друз?в ?суса, як в?руюч? зв?щали Добру Новину, проголошували ?вангел??, казали: Христос – це Син Бога Живого».
Модель освячено? людсько? природи
«Ти – Христос, Син Бога живого», – ц? слова святого Петра, якими в?н в?дпов?в ?сусов? на запитання про в?ру, стали в?дправною точкою для пропов?д?, на початку яко? Свят?ший Отець зазначив, що вони виражаю спадщину, «яку вже дв? тисяч? рок?в Церква збер?га?, поглиблю? ? переда? через апостольську спадко?мн?сть», тобто, що «?сус – це Христос, Син Бога живого, тобто ?диний Спаситель ? об'явлення обличчя Отця», в якому Бог, щоб стати близьким ? доступним для людей, «об'явив Себе нам в дов?рливих очах дитини, в жвавому розум? юнака, в зр?лих рисах чолов?ка, аж поки п?сля воскрес?ння не з'явився сво?м у прославленому т?л?». «Таким чином В?н показав нам модель свято? людськост?, яку ми вс? можемо насл?дувати, разом з об?тницею в?чного призначення, що в свою чергу перевершу? будь-яке наше обмеження чи зд?бн?сть», – сказав пропов?дник, зауваживши, що ця в?дпов?дь говорить про «Божий дар ? шлях, яким потр?бно йти, щоб дозволити Йому перетворити себе, нев?д'?мн? вим?ри спас?ння, дов?рен? Церкв?, щоб вона зв?щала ?х для блага людського роду».
Сьогодн?, як ? дв? тисяч? рок?в тому
Лев XIV звернув увагу на те, що перед тим, як Петро робить визнання в?ри, лунають в?дпов?д? про те, за кого люди мають ?суса. Для одних В?н – хтось неважливий, для ?нших, може добрий л?дер, праведник ? пророк, але лише доки це ?м виг?дно. «Що вража? в цих двох позиц?ях, так це ?хня актуальн?сть. Д?йсно, вони вт?люють ?де?, як? ми легко могли б знову зустр?ти, можливо, виражен? ?ншими словами, але ?дентичн? по сут?, на вустах багатьох людей нашого часу», – сказав в?н, пояснивши, що сьогодн? «не браку? контекст?в, в яких християнська в?ра вважа?ться чимось абсурдним, призначеним для слабких ? неосв?чених людей», ? в них нелегко св?дчити ? зв?щати ?вангел??, але вони потребують цього зв?щення, бо «брак в?ри часто несе з собою так? драми, як втрата сенсу життя, забуття про милосердя, порушення г?дност? людини в його найдраматичн?ших формах, криза с?м'? та багато ?нших ран». Не браку? контекст?в, в яких ?сус, хоч ? ц?ну?ться як людина, «але применшу?ться до якогось харизматичного л?дера чи надлюдини, ? то не лише серед нев?руючих, але й серед багатьох охрещених, як?, таким чином, живуть на цьому р?вн? фактичним ате?змом».
«Таким ? вв?рений нам св?т, в якому, як неодноразово навчав нас Папа Франциск, ми покликан? св?дчити рад?сну в?ру в ?суса Спасителя. Тому ? для нас важливо повторювати: Ти – Христос, Син Бога Живого», – сказав Свят?ший Отець.
