Папи Франциск ? Лев XIV та нагальн?сть слухання
Alessandro Gisotti - Ватикан
«Коли людина промовля? до тебе, почекай, поки вона зак?нчить, щоб добре ?? зрозум?ти, а пот?м, якщо в?дчува?ш потребу, скажи щось. Але головне – вислухати». Через к?лька дн?в п?сля його смерт? було оприлюднено коротке в?део Папи Франциска, записане в с?чн? цього року. Воно трива? менше хвилини ? м?стить вищенаведен? слова. Слухання як нагальна житт?ва потреба (в?део було адресоване молод?), але також як сво?р?дний запов?т Папи, який протягом 12 рок?в слухав ус?х, а особливо тих, хто був найв?ддален?шим, незручним, в?дкинутим цим св?том. Тобто тих, кого ми вол??мо не слухати, бо часто ?хн? слова, ?хн? ?стор?? нас дратують, викликають дискомфорт. Папа Франциск зробив першочергов?сть слухання золотим правилом комун?кац??, як у випадку фах?вц?в у ц?й галуз?, так ? у випадку м?жособист?сно? комун?кац??, яка риму?ться з стосунками ? яка, по сут?, ? с?ллю будь-яких людських вза?мин. Отже, спочатку слухати, а пот?м говорити. Слухати як перший крок у сп?лкуванн?. Спочатку вислухати, побачити ? доторкнутися, а вже пот?м ?нформувати, особливо про численн? глибок? рани, як? розривають т?ло нашого людства. Ц? д??слова лунають ? напередодн? Всесв?тнього дня соц?альних комун?кац?й, який завтра в?дзначатиметься в 59-й раз.
Звичайно, щодо широко? теми комун?кац?? Бер?ольо ? Превост (ще до того, як були обран? на Петр?в престол) з великим переконанням п?дкреслювали центральну роль слухання. Необх?дн?сть надати ?ншому час ? прост?р, щоб зустр?ти його в тиш?, ще до того, як у слов?. Як в?домо, Папа Франциск – поборник того, що в?н назвав «терап??ю слухання» ? «душпастирством вуха» – неодноразово повторював слова святого Франциска Асс?зького, який закликав сво?х брат?в «прихилити вухо серця». Це твердження сп?взвучне з тим, що вже в?с?м стол?ть перед цим стверджував святий Августин: «Не майте серця у вухах, а вуха в серц?». Августин?анець Роберт Френс?с Превост зробив цей висл?в стилем життя, а пот?м ? методом душпастирсько? д?яльност?. Нема? друга, сп?вроб?тника як з час?в перебування в Перу, так ? з час?в служ?ння як Генерального пр?ора августин?анц?в ?, врешт?, Префекта Дикастер?? у справах ?пископ?в, який би насамперед не п?дкреслював цю рису: «В?н – людина, яка вм?? слухати». В ?нтерв'ю для «L'Osservatore Romano» про нового Папу кардинал Лу?с Антон?о Та?ле п?дкреслив, що Лев XIV «обдарований здатн?стю глибоко ? терпеливо слухати. Перш н?ж прийняти р?шення, в?н ретельно вивча? ? обм?ркову?. В?н висловлю? сво? почуття ? уподобання, не намагаючись нав'язувати ?х».
Сьогодн?, на жаль, ми живемо у св?т?, де, зда?ться, що вплив ? значення мають не т?, хто слуха?, а т?, хто ма? «останн? слово». ? це, безумовно, стосу?ться й цифрового континенту, де спокуса завершити розмову ефектним дописом схиля? нас забувати, що в комун?кац?? не повинно бути переможця ? переможеного, а сп?льне збагачення, також (а може, ? передус?м) тод?, коли ми не дума?мо однаково. Отже, слухання як увага до людсько? сутност? ?ншого. До його ун?кальност?. Це те, чого Папа Лев XIV навчився ще в молодост?: у родин? духовних син?в святого Августина, а ще ран?ше – у сво?й с?м'? в Чикаго. Як в?н розпов?в в ?нтерв'ю, коли був кардиналом, перед вступом до нов?ц?ату в?н мав довгу розмову з? сво?м батьком. «Нав?ть якщо я сто раз?в чув сво?х наставник?в, – з?знався в?н, – коли м?й батько говорив з? мною дуже по-людськи, дуже глибоко, я казав соб?: “Тут ? багато чого послухати, ? над чим подумати з того, що в?н мен? сказав”».
?сну? потреба в ж?нках ? чолов?ках, здатних слухати. ? чим вищий р?вень ?хньо? в?дпов?дальност?, тим б?льше необх?дна ця чеснота. Сьогодн?, врешт?-решт, найсерйозн?ш? кризи, що вражають св?т, виникають саме через нездатн?сть вислухати один одного, «поставити себе на м?сце ?ншого». П?д час пандем?? Covid-19, жахливого пер?оду, з якого ми мали б винести к?лька урок?в, ми були змушен? повернутися до сут? комун?кац??, якою ? д?алог з нашими найближчими, а ще перед тим – з самими собою, з нашою недосконалою внутр?шньою сутн?стю. Як зауважив псих?атр Евджен?о Борна, п?д час карантину зросло «безмежне бажання бути вислуханим». Бажання, яке завжди буде нас супроводжувати. ? яке жодний штучний ?нтелект не зможе задовольнити. Бо нав?ть найсучасн?ш? ?нформац?йн? технолог?? зможуть в?дпов?сти на наш? запитання, але н?що не зможе справитися з нашою тишею та первинною потребою мати поруч серце, яке нас слуха?.
