Д?литися над??ю. Послання Папи Франциска на 59-й День сусп?льних комун?кац?й
Д?л?ться з лаг?дн?стю над??ю, яка ? у ваших серцях
Дорог? браття й сестри,
у наш час, позначений дез?нформац??ю та поляризац??ю, коли к?лька центр?в влади контролюють безпрецедентн? масиви даних та ?нформац??, я звертаюся до вас, усв?домлюючи, наск?льки необх?дною, тепер б?льше, н?ж будь-коли, ? ваша праця як журнал?ст?в та комун?катор?в. ?сну? потреба у ваших в?дважних зусиллях, щоб поставити в центр? комун?кац?? особисту та колективну в?дпов?дальн?сть за ближнього.
Маючи на думц? Юв?лей, який в?дзнача?мо цього року як пер?од благодат? в наст?льки неспок?йн? часи, я хот?в би цим Посланням заохотити вас бути нос?ями над??, починаючи з оновлення вашо? прац? та м?с?? зг?дно з духом ?вангел?я.
Роззбро?ти комун?кац?ю
Надто часто комун?кац?я сьогодн? породжу? не над?ю, а страх ? в?дчай, упередження й почуття кривди, фанатизм ? нав?ть ненависть. Надто часто вона спрощу? реальн?сть, щоб викликати ?нстинктивн? реакц??; вона використову? слова, як лезо; вона нав?ть використову? неправдиву або майстерно спотворену ?нформац?ю, щоб поширювати пов?домлення, покликан? розбурхувати уми, провокувати, ранити. Я вже неодноразово наголошував на необх?дност? «роззбро?ти» комун?кац?ю, очистити ?? в?д агресивност?. Применшування д?йсност? до лозунг?в н?коли не приносить позитивних плод?в. Вс? ми бачимо, як, починаючи в?д телев?з?йних токшоу до словесних в?йн у соц?альних мережах, ризику? взяти верх парадигма суперництва, протистояння, бажання дом?нувати ? волод?ти, ман?пулювання громадською думкою.
?сну? також ?нше тривожне явище, яке можна назвати «запрограмованим розпорошенням уваги» через цифров? системи, як?, моделюючи нас в?дпов?дно до лог?ки ринку, зм?нюють наше сприйняття д?йсност?. Таким чином, ми ста?мо св?дками, часто безпорадними, сво?р?дно? розпорошеност? ?нтерес?в, що в к?нцевому п?дсумку п?дрива? основи нашого ?снування як сп?льноти, здатн?сть працювати разом заради сп?льного блага, слухати одн? одних, розум?ти аргументи ?нших. Зда?ться, що визначити «ворога», з яким можна словесно розправитися, ста? необх?дним для того, щоб самоствердитися. А коли ?нший ста? «ворогом», коли його обличчя ? г?дн?сть розмиваються, щоб глумитися над ним ? висм?ювати його, то також втрача?ться можлив?сть генерувати над?ю. Як вчив нас Тон?но Белло, вс? конфл?кти «знаходять св?й кор?нь у розмитт? облич» [1]. Ми не ма?мо права п?ддаватися ц?й лог?ц?.
Насправд?, над?ятися не ? легко. Як казав Жорж Бернанос, «над?ються лише т?, хто наважився знев?ритися в ?люз?ях ? брехн?, в яких вони знаходили почуття безпеки ? як? помилково приймали за над?ю. [...] Над?я – це ризик, на який потр?бно п?ти. Це ризик ризик?в»[2]. Над?я – це прихована, наполеглива ? терпелива чеснота. Однак для християн над?я – це не факультативний виб?р, а неминуча умова. Як нагадав нам Бенедикт XVI в енцикл?ц? Spe salvi, над?я – це не пасивний оптим?зм, а, навпаки, «перформативна» чеснота, яка здатна зм?нювати життя: «Той, хто ма? над?ю, живе по-?ншому; йому дароване нове життя» (п. 2).
З лаг?дн?стю об?рунтовувати над?ю, що в нас ?
У Першому посланн? святого апостола Петра (3, 15-16) ми знаходимо чудовий синтез, в якому над?я пов’язана з християнським св?дченням ? комун?кац??ю: «Господа Христа свят?ть у ваших серцях, завжди готов? дати в?дпов?дь кожному, хто у вас вимага? зв?ту про вашу над?ю, однак, ?з лаг?дн?стю та пошаною». Я хот?в би зупинитися на трьох посланнях, як? ми можемо почерпнути з цих сл?в.
«Поклоняйтеся Господу в серцях ваших»: над?я християн ма? обличчя, обличчя воскреслого Господа. Його об?тниця завжди бути з нами через дар Святого Духа дозволя? нам над?ятися нав?ть всупереч будь-як?й над?? ? бачити прихован? крихти добра нав?ть тод?, коли все зда?ться втраченим.
Друге послання просить нас бути готовими об?рунтувати над?ю, яка в нас ?. Ц?каво, що апостол заклика? дати зв?т про над?ю «перед кожним, хто вас запитуватиме». Християнами ? не т?, хто насамперед «говорять» про Бога, а т?, що в?дображають красу Його любов?, новий спос?б переживати кожну р?ч. Саме жива любов виклика? запитання ? вимага? в?дпов?д?: чому ви живете так? Чому ви так??
У словах святого Петра знаходимо, врешт?, трет? послання: в?дпов?дь на це запитання сл?д давати «з лаг?дн?стю ? пошаною». Християнська комун?кац?я – але я б також сказав, що комун?кац?я загалом – повинна бути переплетена з лаг?дн?стю, з близьк?стю: це стиль супутник?в в дороз?, насл?дуючи найб?льшого Комун?катора вс?х час?в, ?суса з Назарету, Який в дороз? сп?лкувався з двома учнями з Емауса, викликаючи палання ?хн?х сердець тим, як В?н ?нтерпретував под?? в св?тл? Писання.
Тому я мр?ю про комун?кац?ю, яка зум?? зробити нас попутниками багатьох наших брат?в ? сестер, щоб знову розпалювати в них над?ю в наст?льки неспок?йн? часи. Про комун?кац?ю, яка зможе промовляти до серця, викликати не пристрасн? реакц?? закритост? та гн?ву, а ставлення в?дкритост? та дружби; комун?кац?ю, яка здатна зосередити увагу на крас? та над?? нав?ть у найб?льш, здавалося б, безвих?дних ситуац?ях; яка здатна спонукати до д??, породжувати емпат?ю, зац?кавлен?сть ?ншими. Про комун?кац?ю, яка допоможе нам «визнавати г?дн?сть кожно? людини та разом дбати про наш сп?льний д?м» (Енцикл?ка Dilexit nos, 217).
Я мр?ю про комун?кац?ю, яка не прода? ?люз?? чи страхи, а здатна давати п?дстави для над??. Март?н Лютер К?н? казав: «Якщо я можу допомогти комусь на сво?му шляху, якщо я можу п?дбадьорити когось словом чи п?снею... тод? мо? життя не буде даремним»[3]. Для цього ми повинн? вил?куватися в?д «хвороб» протагон?зму ? самореферентност?, запоб?гти ризику перекрикувати одн? одних: хороший комун?катор робить так, щоб т?, хто слуха?, чита? або дивиться, могли бути залученими, могли бути близькими, могли знайти найкраще у соб? ? з цим усв?домленням заглибитися в розпов?дь. Комун?кац?я в такий спос?б допомага? ставати «паломниками над??», як зазначено в гасл? Юв?лею.
Над?ятися разом
Над?я завжди ? проектом сп?льноти. Задумаймося на мить над величчю послання цього року благодат?: ми вс? запрошен? – справд? вс?! – почати все спочатку, дозволити Богов? п?дняти нас, дозволити Йому об?йняти нас ? обдарувати нас милосердям. У всьому цьому перепл?таються особист?сний ? сусп?льний вим?ри. Ми вируша?мо в дорогу разом, ми зд?йсню?мо паломництво з багатьма братами ? сестрами, ми разом проходимо через Свят? Двер?.
Юв?лей ма? багато соц?альних насл?дк?в. Згадаймо, наприклад, послання милосердя ? над?? для тих, хто перебува? у в'язницях, або заклик до близькост? ? лаг?дност? щодо тих, хто стражда? ? опинився на узб?чч?.
Юв?лей нагаду? нам, що т?, хто стане миротворцями, «синами Божими назвуться» (Мт 5,9). ? таким чином в?н в?дкрива? нам над?ю, вказу? на необх?дн?сть уважно?, лаг?дно?, рефлексивно? комун?кац??, здатно? вказати шляхи д?алогу. Тому заохочую вас в?дкривати ? розпов?дати численн? ?стор?? добра, захован? в складках новин; насл?дувати золотошукач?в, як? невтомно прос?юють п?сок у пошуках крих?тного самородка. Як же чудово знаходити ц? зернятка над?? ? робити так, щоб про них знали. Це допомага? св?тов? бути трохи менш глухим до крику найменших, не таким байдужим, не таким замкнутим. Завжди вм?йте видобувати ?скри добра, як? дають нам змогу над?ятися. Така комун?кац?я може допомогти ткати сопричастя, допомогти нам почуватися менш самотн?ми, наново в?дкрити для себе важлив?сть сп?льно прямувати вперед.
Не забувати про серце
Дорог? брати й сестри, перед обличчям запаморочливих досягнень технолог?й я заохочую вас п?клуватися про сво? серце, тобто про сво? внутр?шн? життя. Що це означа?? Я залишаю вам к?лька п?дказок.
Бути лаг?дними ? н?коли не забувати обличчя ?ншого; промовляти до серця людей, в служ?нн? яким ви викону?те свою роботу.
Не дозволяти ?нстинктивним реакц?ям керувати вашою комун?кац??ю. Завжди с?яти над?ю, нав?ть коли це важко, нав?ть коли це дорого кошту?, нав?ть коли зда?ться, що це не приносить плод?в.
Старатися практикувати комун?кац?ю, яка вм?тиме л?кувати рани нашого людства.
Давати прост?р дов?р? серця, яка, немов тенд?тна, але ст?йка кв?тка, не зда?ться в житт?вих негодах, а розкв?та? ? росте в найнеспод?ван?ших м?сцях: в над?? матер?в, як? щодня моляться, щоб ?хн? д?ти повернулися з окоп?в в?йни; в над?? батьк?в, як? м?грують серед тисяч? ризик?в ? перипет?й у пошуках кращого майбутнього; в над?? д?тей, як? попри все можуть гратися, всм?хатися ? в?рити в життя нав?ть серед во?нних ру?н ? на б?дних вулицях фавел.
Бути св?дками та промоутерами неворожо? комун?кац??, яка поширю? культуру п?клування, буду? мости та пробива?ться кр?зь видим? та невидим? ст?ни нашого часу.
Розпов?дати ?стор??, просякнут? над??ю, беручи до серця нашу сп?льну долю ? сп?льно пишучи ?стор?ю нашого майбутнього.
Все це можете ви ? можемо ми чинити завдяки Бож?й благодат?, яку Юв?лей допомага? нам щедро отримувати. За це молюся та благословляю кожного з вас ? вашу працю
Рим, базил?ка святого ?вана на Латеран?, 24 с?чня 2025, спомин святого Франциска Сальського.
ФРАНЦИСК
[1] «La pace come ricerca del volto», в «Omelie e scritti quaresimali», Molfetta 1994, 317.
[2] Georges Bernanos, La liberté, pour quoi faire?, Paris 1995.
[3] Пропов?дь “The Drum Major Instinct”, 4 лютого 1968.
