Звершити заклик Фатімської Богородиці: черниці в Україні моляться за мир
с. Емілія Вандич, СНДМ – Ватикан
В 1945 році, коли ченці та черниці вигнані з монастирів та змушені перейти в підпілля, отець Роман Бахталовський, редемпторист, з благословення блаженного священномученика Григорія Хомишина, єпископа Станіславівського, засновує нове Згромадження Пресвятої Богородиці Фатімської, харизмою якого є молитва і жертва за навернення Росії, мир у світі та припинення війни. В цьому році виповнюється 80-річчя від заснування цієї чернечої спільноти. У нинішній час, коли в Україні триває війна, харизма цього згромадження виявляється особливо актуальною.
Духовна спадщина о. Бахталовського
Сестра Софія Дереш, Генеральна Настоятелька Згромадження Пресвятої Богородиці Фатімської, в інтерв’ю для Радіо Ватикану – Vatican News розповіла, що їхня чернеча спільнота була заснована 13 вересня 1945 року. «Отець Бахталовський був духовним батьком цієї богопосвяченої спільноти протягом сорока років. Він той, хто перший уклав нашу Конституцію і провадив наше Згромадження», – розповідає с. Софія. За її словами, отець Роман був двічі арештований і відбував заслання у Сибірі. Період його двох арештів і заслання тривали дев’ятнадцять років. Після повернення із заслання йому не дозволили повернутися на Західну Україну. Отож, він зупинився у місті Хмільнику Вінницької області, де й відійшов до вічності 6 жовтня 1985 року та був там похований. Щороку черниці мають можливість віддати йому шану, як духовні доньки своєму засновникові, молячись на його могилі.
Спадком і пам’яттю про отця Романа є музей, який розташований у головному домі Згромадження у Тернополі. Сестра Софія висловила велику вдячність покійній сестрі Надії Голейко, а також сестрі Романі Петрущак: «Ці дві особи зробили великий внесок у збереження історії Згромадження: сестра Надія зуміла зберегти це все, пронести крізь роки. А сестра Романа зуміла все впорядкувати, представити і подати як пам’ять для теперішніх і майбутніх поколінь». Вона також підкреслила, що «дуже великим дарунком і скарбом для згромадження є особисті речі отця Романа, а особливо листи, які він писав до сестер на полотні». «Коли один із в’язнів виходив на волю, ці листи на полотні були зашиті в куфайку (верхній одяг) і пізніше були передані сестрам. Ці листи є справді великим скарбом, вони зберігаються в музеї згромадження і їх можуть переглянути відвідувачі монастиря. Один із цих листів був звернений до сестер, а другий лист мав чітке звернення до настоятелів», – розповіла Головна Настоятелька.
Вірність харизмі Згромадження
Сестра Софія зазначила, що сестри відчувають особливу відповідальність за те, наскільки виконують харизму свого Згромадження, як здійснюють це своє завдання. Вони завдячують отцю Роману, що зумів побачити потребу заснування згромадження, місія якого є актуальною до сьогодні. Сестра Софія поділилася цікавою думкою про те, що, роздумуючи про об’явлення Фатімської Богородиці, а також під час духовних вправ під проводом священника, було акцентовано увагу на те, що Богородиця просила молитися за мир у світі, але приносити жертви і покуту за навернення грішників. Черниця зазначає, що нам вартує в теперішній час повернутися до того прохання Богородиці, щоби творити молитву, жертву й покуту за навернення грішників і молитву за мир у світі. Вона також розповіла, що і в час повномасштабного вторгнення молитовне правило спільноти особливо не змінилося. Однак, на заклик Преосвященного владики Михаїла Бубнія сестри брали участь у безперервній молитві монашества в намірі миру, і цю практику вони продовжують дотепер.
Місійна діяльність Згромадження
Розповідаючи про теперішню діяльність згромадження, с. Софія Дереш, насамперед, наголосила на тому, що їхній засновник створював дві гілки: діяльну та споглядальну. Остання діяла деякий період часу, коли були покликання до споглядального життя. На даний час не можна сказати, що вона завмерла, але перебуває, так би мовити, на паузі, оскільки немає покликань. Але є надія, що прийде час, і згромадження буде розвиватися та будуть покликання до споглядального життя. Концепцією контемплятивної гілки є творити молитву й жертву в стінах монастиря, не виходячи назовні.
Діяльність Згромадження Пресвятої Богородиці Фатімської має три основних напрямки. Це катехитично-педагогічна праця, де сестри катехизують в школах при парафіях; душпастирська праця, яку сестри виконують при парафіях: провід різних спільнот, дбання про красу, чистоту храму, церковних риз, випікання просфор, провадження церковного співу. Згромадження також є засновником Братства Матері Божої Фатімської. Ця молитовна спільнота діє при храмах, де служать черниці, які й провадять цю молитовну спільноту. Третій напрямок діяльності згромадження це – місійна праця, тобто виїзди, реколекції, науки, духовні місії з отцями редемптористами. Ця сфера також охоплює пенітенціарне служіння, яке сестри протягом багатьох років звершують у в'язниці.
Пенітенціарне служіння
Першою сестрою, яка розпочала служіння у в’язниці, була сестра Вероніка Кішко, яка прослужила в місті Києві у слідчому ізоляторі Лук'янівської в'язниці. Також сестри виконують пенітенціарне душпатирське служіння у слідчому ізоляторі в місті Кропивницькому. Це служіння раніше було більш систематичне, регулярне. На даний час воно періодичне, але триває. І досвід цього пенітенціарного служіння має свою красу. «Інколи я задумувалася над словами Христа, що “я був у в'язниці, і ви відвідали мене”. Тому що в'язниця це, можна сказати, – таке місце наче країна в країні, місце зі своїми законами, своїми правилами і інколи дуже часто з гріхом, на жаль», – ділиться досвідом с. Софія. «Але там є люди і ті люди, які також, попри те все, що вони зробили в своєму житті, хочуть, щоб їх любити і хочуть доброго слова», – додає черниця.
Сестра Софія поділилася особливим випадком із в'язничного служіння, коли мала зустріч із довічно ув'язненим. Це був старший чоловік, 55-60 років, і при їхній першій зустрічі він дуже плакав, розповідаючи, що він не винен. Сестра каже, що ніколи особисто не вникала в злочини в’язнів, адже розуміла, що кожен хоче бути кращим, ніж він є в дійсності. І тому просто дивилася на нього та слухала. Кожного разу, коли вона приходила до в’язниці, завжди приносила з собою свячену воду, іконки, різні молитовники. І в той час мала з собою маленьку книжечку про блаженного Миколая Чарнецького, де він зображений на титульній сторінці у в'язниці й в'язничному одязі, за ґратами. «І от мені приходить в розмові така думка, щоби тому довічно ув'язненому залишити той молитовник і сказати йому: “Якщо ви невинні, моліться до нього, тому що він також був невинно засуджений”. На довший час я від'їхала з міста Кропивницького. Мене не було упродовж трьох чи чотирьох місяців. Коли я повернулася, знову прийшла до в'язниці і хотіла зустрітися з цим в'язнем. І як же була дуже здивована, коли мені повідомили, що справа цього в'язня, довічно ув'язненого, була переглянута, і він виправданий», – розповідала зі зворушенням черниця, ділячись, що для неї це було доказом чуда блаженного священномученика Миколая Чарнецького.
За словами с. Софії, випадок із перегляду справи довічно ув’язненого був великим потрясінням для всієї в'язниці, тому що, як правило, справи довічно ув'язнених не переглядають. «Цей випадок показує, що вартує туди приходити», – підсумовує с. Софія. «За ці роки в’язничного служіння було дуже багато різних випадків, різних людських доль. Для нас слово вӣзень, звучить ніби з осудом, але ми не знаємо людських доль, кожної долі людини, ні обставин», – каже черниця, додаючи, що інколи ставила собі це питання: «Як би я повелася на тому місці, будучи в тій обставині, чи будучи вихована в такій сім'ї, чи живучи на цих теренах? Легко говорити, але коли приходить непроста хвилина, ми дуже часто можемо оступитися». Вона додала, що дуже часто, коли виходила з в'язниці, їй хотілось побути в тишині. І на душі завжди був такий мир, «який по-людськи неможливо пояснити».
Медичне служіння сестер
Далі Генеральна Настоятелька розповіла, що черниці із Згромадження Пресвятої Богородиці Фатімської взяли участь в проекті «Промінь надії крізь ґрати» для підлітків та для в’язничного служіння. Сестри змогли його реалізувати за допомогою освітньої платформи, яка їм посприяла. Цей проект тривав протягом трьох місяців, і сестри що два тижні проводили заняття з підлітками. Цей проект залишив в серцях молодих людей промінчик світла і надії на майбутнє. Крім цього, сестри мали можливість придбати портативний ультразвуковий апарат, завдяки організації Фонду зцілення ран війни в Україні, яка підтримала проект. З їхньою допомогою та сприянням черниці змогли послужити людям. Цього року, в рамках проекту «В здоровому тілі – здоровий дух», монахині здійснили три виїзди на Кіровоградщину. 12-14 червня 2025 р., відбувся діагностичний ультразвуковий скринінг у волонтерському просторі «KROP HUB», де черниці проводили безкоштовне обстеження для військових та їхніх родин. Таке ж обстеження монахині провели в слідчому ізоляторі міста Кропивницького для в’язнів і працівників. А також у парафії Різдва Івана Хрестителя в м. Кропивницький – для мешканців, які опинилися в складних життєвих ситуаціях.
Знаходити надію в сірих буднях
У контексті Ювілейного року надії с. Софія повертається до об’явлень Пресвятої Богородиці в Фатімі. Цей заклик до навернення черниця сприймає не як звернення до когось, а до себе, до кожного з нас, щоби ми змінили своє життя. «Ми зараз живемо в дуже важкий час, час війни, час переслідування, – каже вона, – і дуже легко є втратити надію, зламатися». «Мені хочеться побажати кожному: своїй спільноті, своїй родині, в'язням, парафіянам, близьким людям, цілій Україні, щоби ми навчилися жити в буднях і вміли приймати у ці виклики життя, які би вони не були», – заохочує вона, бажаючи усім знаходити цю надію, вміти радіти, продовжувати жити, любити, одружуватися, народжувати дітей». Вона зазначає, що легко радіти, коли є свято, урочистість, коли ми переживаємо якусь визначну подію. «Але набагато важче вміти проживати будні та сірі дні, вміти їх проживати з любов'ю і пам'ятати, що Господь є милосердний», – додає вона. Сестра Софія заохочує вміти пробачити, найперше собі, а також пробачити своєму ближньому. І вірити, мати цю надію, що Господь нас не залишить, що ці всі випробування, які переживає наш народ, для чогось потрібні, а саме – для очищення. Вона закликала «пам’ятати слова Богородиці, а саме заклик молитися за мир і жертвувати свої терпіння за навернення грішників і за навернення Росії».
