Архиєпископ Ґаллаґер в Індії: поєднанні в розмаїтті, щоб свідчити Христа
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Єдність, яка «не є одноманітністю, а сопричастям: гармонією, яка поважає різноманітність, сприяючи взаємній любові та розумінню». Це спадщина, «сьогодні актуальна, ніж будь-коли раніше», яку залишив преподобний Слуга Божий Мар Іваніос (1882-1953) для «сьогоднішнього світу, де поділ і конфлікти часто переважають у новинах». На цьому наголосив архиєпископ Пол Річард Ґаллаґер, Секретар у справах стосунків з державами та міжнародними організаціями, проповідуючи під час Святої Курбани, Євхаристійного богослужіння в сирійському обряді, що відбулося 15 липня 2025 року в Трівандрумі з нагоди 72-го дня пам'яті цього пастиря, який відіграв ключову роль у поверненні Сиро-Маланкарської Церкви до сопричастя з Римом.
Спадок Мар Іваніоса
Архиєпископ Ґаллаґер, який від 13 до 19 липня здійснює візит в Індію з метою консолідації та зміцнення зв'язків дружби та співпраці, зосередив свої роздуми на постаті Ґеварґеса Томаса Панікарувітіла, як його звали при народженні, засновника Ордену Наслідування Христа та Сестер Наслідування Христа. Незважаючи на численні внутрішні та зовнішні труднощі, 95 років тому він прийняв мужнє рішення привести сиро-маланкарську спільноту до відновлення повного сопричастя з Римом. За словами проповідника, це був «історичний момент», адже йшлося не «просто про адміністративний акт», а про «глибоку духовну і церковну декларацію про єдність усіх християн, закорінену в особі Ісуса».
Бачити далі, ніж відмінності
У присутності Блаженнішого Базеліоса кардинала Кліміса, Верховного Архиєпископа Трівандрума, Глави Сиро-Маланкарської Католицької Церкви, та ієрархів цієї Церкви, архиєпископ Ґалаґер докладно зупинився на концепції єдності, описуючи приклад Мар Іваніоса як виклик «зазирнути за межі наших відмінностей», шукати «спільну основу віри в Христі», будувати мости туди, куди Він «веде нас, в наших сім'ях, парафіях, в наших родинах, плекаючи примирення і мир», знаючи, що справжня єдність не може бути нав'язана силою, але повинна випливати із самого серця Євангелія.
За словами проповідника, вчення, життя та діяльність цього «апостола єдності» пропонують позачасову мудрість, яка може провадити нас у нашій духовній мандрівці та щоденному житті: як у свідка динамічної та преображаючої віри, його зусилля на користь єдності не були позбавлені суперечностей та труднощів, «однак, його непохитна вірність Євангелію та єдності Церкви давала йому силу для витривалості». Подібно автентичне життя у вірі може вимагати «важкого вибору та жертв» і вимагати від нас бути «відважними свідками Христа» у наших сім'ях, на роботі та в суспільстві. Просуваючи «єдність у різноманітності», як зауважив Секретар Святого Престолу у справах стосунків з державами і міжнародними організаціями, праведний Слуга Божий показує, що така єдність «можлива, коли вона вкорінена в любові та істині». Тому кожна людина, підсумував архиєпископ Ґаллаґер, покликана бути «миротворцем, будівничим мостів і свідком Євангелія», не забуваючи при цьому, що «справжня єдність включає в себе справедливість і співчуття до тих, хто страждає».