Клариски в Зімбабве: затворницьке життя з відкритим серцем
с. Еммануїла Вішка, ЧСВВ/Sr. Mufaro Chakuinga, LCBL – Ватикан
У світі, зраненому насильством, непорозуміннями і несправедливістю, Згромадження Кларисок у Зімбабве відчутно покращує життя багатьох людей. Провадячи приховане життя споглядальної молитви, вони, тим не менш, мають глибокий вплив на народ Зімбабве.
Молитовне служіння як рятівна ниточка
Клариски – це чернеча родина, яку започаткувала свята Клара у 1212 році. У Зімбабве монастир святої Клари у 1985 році заснували місіонери з Іспанії. Сестри присвячують себе постійній адорації, щодня молячись годинами на колінах. Вони приймають прохання про молитву від людей, які шукають підтримки, настанови та зцілення, і невтомно моляться за їхні потреби. Це молитовне служіння стало для багатьох рятівною ниточкою, пропонуючи розраду і надію в часи скрути. Внесок кларисок у суспільство Зімбабве є багатогранним. Через молитву і духовні поради вони допомагають багатьом поглибити свої стосунки з Богом. Також їхні молитви підбадьорюють та втішають тих, хто переживає такі проблеми, як безробіття, торгівля людьми та зловживання наркотичними речовинами. Вони моляться за тих, хто цього потребує, даруючи відчуття надії та заспокоєння.
Затворницьке життя з відкритим серцем
Хоча сестри клариски в Зімбабве не є широко відомими через свій затворницький стиль життя, проте їхнє служіння дає промовисте свідчення. Вони збагачують бідних не грошима, а духовним скарбом молитви. Їхня безкорислива відданість молитві та спогляданню є свідченням сили віри та її впливу на суспільство. Сестра Агнес Мупунга, колишня абатиса кларисок у Вотерфолз [ред.: передмістя на півдні столиці Зімбабве міста Хараре], розповіла про витоки служіння сестер приймати прохання про молитву від співгромадян. «Ця традиція почалася від самої святої Клари, яка молилася над хворими і принесла зцілення багатьом», – сказала сестра Мупунга. Незважаючи на свій споглядальний спосіб життя, клариски залишаються залученими в життя світу через молитву, а їхня місія зосереджена на молитві заступництва за Церкву та світову спільноту. Їхні серця зостаються відкритими для всіх, хто шукає молитовної підтримки.
Послання надії і джерело розради
У світі, сповненому викликів і невизначеності, клариски з Вотерфолз несуть послання надії. Їх відданість молитві та спогляданню нагадує світові, що джерело розради та сили є присутнім, навіть серед потрясінь. Домінік Андерсон Бехаррі з парафії Угандійських Мучеників з передмістя Муфакосе м. Хараре, поділився своїм свідченням про вплив монахинь на його життя. «У моєї покійної дружини діагностували рак, і їй щовівторка потрібно було 700 американських доларів на хіміотерапію, чого я не міг собі дозволити», – розповів чоловік. «Я прийшов до сестер кларисок, які помолилися зі мною і розрадили мене, – сказав він. – Досі залишається таємницею, як так сталося, що відтоді моя дружина не пропустила жодного сеансу хіміотерапії».
Папа Лев XIV нагадує нам: «Наш світ, поранений війною, насильством і несправедливістю, потребує почути євангельське послання Божої любові». Сестри клариски з Вотерфолз тихо живуть цим євангельським посланням.
