杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

«Мо? покликання ? даром Бога, Його великою благодаттю ? милосердям до мене», – зазначив в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану – Vatican News отець В?тал?й Дмитришин, римо-католицький священник з Ки?всько-Житомирсько? д??цез?? Римо-Католицько? Церкви в Укра?н?, який у п’ятницю, 27 червня 2025 р., разом з 31 дияконом з р?зних кра?н св?ту, отримав пресв?терськ? свячення з рук Папи Лева XIV в базил?ц? Святого Петра у Ватикан?. Це в?дбулося п?д час Свято? Меси, яку Свят?ший Отець очолив в урочист?сть Пресвятого Серця ?сусового з нагоди Юв?лею священник?в. Отець В?тал?й зав?тав до укра?нсько? редакц?? Рад?о Ватикану – Vatican News ? розпов?в про значення для нього ц??? под?? та про шлях свого покликання.

«Для мене ? дуже зворушливим вже той факт, щоб бути рукоположеним тут, у Ватикан?, Папою Левом XIV, – п?дкреслив священник. – Це ? п?дтвердженням безмежно? любов? Бога до мене, але також ? велико? м?с??, яку В?н ма? щодо мене у цьому служ?нн?. ? за це я дуже вдячний Богов?. Але також важливим ? контекст – урочист?сть Пресвятого Серця ?суса. Я думаю, що цим Бог хоче мен? дати зрозум?ти, що доруча? мен? м?с?ю показувати людям Його любов. Бо в Укра?н? ми пережива?мо зараз важк? часи. Люди втрачають будь-яку над?ю через втрату близьких ? р?дних на фронт?, через загибель цив?льних людей, включаючи д?тей. Я побачив цю втрату над?? в людей ? думаю, що Бог хоче мен? показати, що найб?льше, до чого В?н мене кличе, це йти до людей ? давати ?м цю над?ю. А яка може бути ця над?я? Над?я на життя в?чне, над?я на Христа, на Того, який захот?в прийти в цей св?т, захот?в в?ддати сво? життя, захот?в вв?йти в цю смерть ? пот?м воскреснути, щоби дати нам це нове життя уже тут, на земл?. Я думаю, що сам цей факт ц??? урочистост? й рукоположення п?д час ц??? урочистост? до цього кличе: давати над?ю на життя в?чне, на Христа Милосердного».

Отцю В?тал?ю двадцять в?с?м рок?в. В?н друга дитина у сво?х батьк?в, ? ма? ще трьох брат?в та чотири сестри. Батьки його належать до Неокатехуменально? Дороги. Розпов?даючи про зародження свого покликання до священства, неопресв?тер зазнача?, що в юнацькому в?ц? пережив «пер?од дуже великого бунтаря», але п?зн?ше наблизився до сп?льноти, до яко? вже належали його батьки. Участь в регулярних зустр?чах, орган?зованих ректором сем?нар?? Redemptoris Mater отцем Романом Греком, допомогла йому усв?домити одну важливу р?ч: «Я бачив, що не дивлячись на вс? мо? слабкост?, на вс? проблеми, на бунт та неприйняття себе самого, Бог пост?йно мене кликав». У с?мнадцятир?чному в?ц? В?тал?я запросили на м?жнародну конференц?ю в Порто-Сан-Джордж?о (?тал?я), на яку з'?жджаються майбутн? сем?наристи, як? отримують мандат на навчання в одн?й ?з сем?нар?й Redemptoris Mater, що д?ють в р?зних кра?нах св?ту. В?тал?я направили на навчання в сем?нар?ю у Ки?в. «В сем?нар?? були р?зн? моменти, – розпов?да? в?н, – але те, що мен? найб?льше допомогло, ? що, власне, ? фундаментом нашо? формац??, це сп?льноти, в яких ми живемо, форму?мося, збира?мося на Л?тург??. Там я також побачив, що Бог мене любить таким, яким я ?, тому що брати н?коли мене не в?дкидали, нав?ть, коли краще п?знавали мене. ? це мен? найб?льше допомагало».

Формування в сем?нар?ях Redemptoris Mater ма? свою специф?ку ? включа? як студ?? ф?лософ?? та богослов’я, а також практику. В рамках тако? практики В?тал?й зд?йснював служ?ння в Ки?всько-Житомирськ?й д??цез??, а п?зн?ше був направлений в Domus Galilaeae в ?зра?л?, що ? центром навчання, духовних реколекц?й та сем?нар?в, створений ? керований Неокатехуменальною Дорогою. Новопресв?тер згаду? цей час, коли в?н, з одного боку, пережив дуже велику кризу, але, з ?ншого боку, там в?н мав змогу щодня глибоко роздумувати над Святим Писанням.

Отець В?тал?й був рукоположений на диякона 26 жовтня 2024 року, п?сля чого був на практиц? в катедральному собор? святого Олександра у Ки?в?. Оглядаючись на шлях свого покликання, молодий священник каже: «Я бачив дуже багато любов? Бога до мене. Бачив свою нев?рн?сть, ?, натом?сть, бачив в?рн?сть Бога. ? кожного разу, коли сумн?вався, Бог допомагав мен? словом, через форматор?в, через катехист?в. Я дуже вдячний Богов? за покликання, щоби бути м?с?йним священником, ? маю над?ю, що Бог не дасть мен? загубити цього покликання, щоби прагнути йти на ц? м?с??, до яких в?н мене кликав ? кличе».

Отець В?тал?й з? сво?м братом отцем Олександром

В собор? Святого Петра поруч отця В?тал?я стояв його р?дний брат Олександр, який допомагав йому вдягати священничий одяг п?д час пресв?терського рукоположення. Присутн?сть брата, який також нещодавно став священником, мала для отця В?тал?я дуже велике значення. М?ж ними всього р?к ? м?сяць р?зниц? у в?ц?, ? як у б?льшост? брат?в ? сестер, як? ? майже того самого в?ку, в дитинств? та юност? в ?хн?х стосунках були конфл?кти ? неприйняття. Але, як зазначив отець В?тал?й, через Неокатехуменальну Дорогу Бог допом?г йому усв?домити, що Бог його любить, «? тому дав цього брата для навернення». «Бог дав нам прекрасний час примирення, – д?литься в?н. – Я пам'ятаю цей день, коли ми (? в?н, ? я) були уже в сем?нар??, ? ?хали в одне паломництво в ?спан??. ? Бог дав нам благодать розмовляти дуже щиро, просити пробачення ? примиритися. ? можу сказати, що це т?льки д?ло рук Божих, що сьогодн? ми можемо розмовляти, я рад?ю за нього, а в?н за мене. Можемо бути щир?, говорити про наш? труднощ?, розмовляти. Це ? чудо, яке мене д?йсно зворушу?. ? тому я нав?ть не сумн?вався, коли мус?в вибирати священика, котрий би мене одягав на цих рукоположення».

Отець В?тал?й Дмитришин не м?г не згадати про сво?х батьк?в Павла й Ольгу. «Я дуже вдячний Богов? за таких батьк?в, яких мен? спочатку було важко приймати. Але я справд? вдячний ?м за те, що вони були в?дкрит? на життя, що приймали мене, що в?ддали дуже багато сво?х сил, сво? життя просто щоби виховувати мене, ? виховувати у в?р?. Я ?м дуже вдячний також за те, що були в?рними Богов?, коли В?н ?х кликав, щоби виходити ?, як цей Авраам, залишати все ? йти за Богом. Дякую ?м за те, що були в?дкрит? на життя, ? я маю цей дар, просто скарб, мати так багато брат?в ? сестер, за яких я дуже вдячний Богу».