Сестри васил?янки про в?дв?дини сестер в Аргентин?: досв?д родинного тепла
Св?тлана Духович – Ватикан
Католицьк? монаш? чини та згромадження, а також сп?льноти мирян часто по?днують в соб? людей з р?зних кра?н та континент?в, стаючи таким чином м?сцем вза?много обм?ну досв?дом, знаннями та духовною ? культурною спадщиною, що ? корисним не лише для самих богопосвячних ос?б, але й для кра?н, в яких розташован? ?хн? сп?льноти. В час повномасштабно? в?йни в Укра?н? м?сцев? сп?льноти богопосвячених ос?б чи мирян стали також осередками, зв?дки до ?хн?х сп?вбрат?в та сп?всестер в р?зн? куточки св?ту митт?во над?йшла ?нформац?я про те, що в?дбува?ться, ? прохання про допомогу. «Дорог? сестри, ця н?ч пройшла спок?йно», «Дорог? брати, хто може прийняти групу б?женц?в?» – под?бних пов?домлень з Укра?ни надходили м?льйони. Закордонн? сп?вбрати ? сп?всестри реагували без вагання: надсилали ? дотепер надсилають гуман?тарну допомогу, пропонують моральну ? духовну п?дтримку, в?дкривають сво? доми для тих, хто втратив свою дом?вку. З ?хн?х церков, каплиць ? сердець до небес пост?йно лине молитва за мир в Укра?н?.
Все почалося з бажання обм?нятися досв?дом
Думка про таке багатство, яке несуть ц? сп?льноти як для Церкви, так ? для всього сусп?льства, прийшла мен? п?д час сп?лкування ?з трьома сестрами Чину святого Васил?я Великого, як? в Укра?н? зд?йснюють сво? служ?ння у сфер? осв?ти ? як? подорожували до Аргентини до сво?х сп?всестер для обм?ну досв?дом. По дороз? до Аргентини ? назад вони мали коротку зупинку в Рим?, де ми записали з ними ?нтерв’ю. Записавши два ?нтерв’ю – перед по?здкою ? п?сля – ми мали змогу побачити, наск?льки ця подорож наповнила сестер в?дчуттям того, що нав?ть в далек?й кра?н? сп?льноти ?хн?х сестер стають простором родинного тепла.
«Ми сестри з Укра?ни – сестра Тимотея Ковач, сестра Мартина Кун?цька, сестра Катерина Стасик – з?бралися в цю по?здку до Аргентини, – казала сестра Катерина, наймолодша з трьох, п?д час нашо? першо? зустр?ч?. – Наша по?здка триватиме приблизно три тижн?. Ми бажа?мо показати св?й досв?д прац? з д?тьми ? з молоддю. Ми плану?мо також розпов?сти нашим сестрам, ? також людям, як? там з сестрами сп?впрацюють, б?льше про Укра?ну ? про ситуац?ю в наш?й кра?н?. Бо багато запитують, як нам живеться, як впливають на нас протипов?трян? тривоги, на наше духовне життя, на нашу працю з д?тьми, яка потребу? багато нашо? уваги. Ще одна мета нашо? по?здки поляга? в тому, що ми будемо просити тих людей ? наших сестер в Аргентин? про молитву за нашу кра?ну, бо зараз найб?льша мета – досягнути миру, за що ми дуже пережива?мо, молимося».
«Я працюю вихователем вже восьмий р?к, а до цього три роки працювала в школ?, – д?литься сестра Мартина, – ? мен? дуже ц?каво, як сестри ведуть свою д?яльн?сть. Знаю, що вони працюють з д?тьми в?д трьох до в?с?мнадцяти рок?в. Для мене це нове ? ц?каве, ? я би хот?ла б?льше д?знатися про це, щоби в майбутньому, при потреб?, я змогла застосувати це все у сво?й д?яльност?».
Бути вихователями в час в?йни
Сестра Мартина звершу? сво? служ?ння на Закарпатт?, в м?ст? Перечин, де при сп?льнот? сестер д?? дитячий садочок. Сестра працю? вихователькою в цьому заклад?, який ? ф?л?алом державного садочку. Попри те, що Закарпатська область вважа?ться найб?льш безпечною, в?йна також залиша? глибок? рани, як на тутешн?х дорослих, так ? д?тях. «Батьки майже половини д?тей, як? виховуються в наш?й груп?, ? на в?йн?, – каже сестра Мартина. – ? д?вчинка, батько яко? загинув на в?йн?. Практично, в кожн?й с?м'?, в родин? хтось або ? на в?йн?, або був на в?йн? ? вже повернувся. Ц? насл?дки в?дчуваються: д?ти стали тривожними, вони хвилюються за сво?х батьк?в».
«Ми стара?мось створювати так? умови, щоб д?ти менше в?дчували цю тривогу», – дода? сестра Тимотея, яка працю? в дитячому садочку в Яворов? на Льв?вщин?. Також ми щодня о дев’ят?й годин? ма?мо вшановування пам'ят? геро?в, як? загинули, хвилиною мовчання ? сп?ва?мо Г?мн Укра?ни. Трошечки пробу?мо про це говорити з д?тьми на ?хньому р?вн?, щоб вони це розум?ли. Буду? також те, що д?ти щодня моляться за во?н?в, моляться за сво?х батьк?в, моляться за те, щоб вони швидко повернулися з в?йни ? зак?нчилася якнайшвидше в?йна».
Попри все, д?ти породжують над?ю
Попри те, що сестри Мартина, Тимотея ? Катерина прибули з кра?ни, де йде в?йна, ?хн? оч? наповнен? над??ю, яку да? як молитовне життя, так ? перебування з д?тьми. «Д?ти у Перечин? дуже щир?, в?дкрит?, житт?рад?сн?, – розпов?да? сестра Мартина з усм?шкою на обличч?. – Коли йдемо по дороз? ? зустр?ча?мо сво?х вихованц?в, випускник?в, вони завжди, нав?ть коли особисто не знають сестру, усм?хаються, в?таються. Незважаючи на те, що йде в?йна, вони живуть сво?м дитячим життям. Вони хочуть радост?, п?дтримки, похвали ? доброго слова. У нас в садочку ? д?ти з проблемних с?мей, ? тому вони не завжди можуть отримати це все в с?м'?. В нас вони мають певну компенсац?ю того, що не могли отримати вдома. В п'ятницю вони завжди запитують: “Сестричко, а завтра ми знову йдемо в садочок?”. Я кажу: “Н?, завтра вих?дний”. Але вони кажуть: “А ми прийдемо до вас. То н?чого, що вих?дний”».
Розпов?дати про в?йну в Укра?н?
Наймолодша учасниця групи, сестра Катерина, мала завдання задокументувати через фото ? в?део по?здку сестер до Аргентини. Але також сво?м сп?всестрам в ц?й п?вденноамериканськ?й кра?н? та ?хн?м сп?впрац?вникам вона мала нам?р показувати фотограф?? ? в?део ролики з ?хнього життя в Укра?н?: «Щоби вони побачили, що роблять д?ти в час? протипов?тряно? тривоги, особливо, коли над нами л?тають ракети, шахеди…. Завдяки цим наочним матер?алам будемо показувати, що в нас в?дбува?ться. Ми хочемо також показати, що укра?нц? не здаються ? наск?льки люди в Укра?н? об'?дналися в молитв? за мир».
«Хочу побажати слухачам ? читачам, щоб ви завжди мр?яли ? в?рили, що мр?? зд?йснюються. ? це дуже круто. Аргентина – це мр?я мого життя. Перед вступом до монастиря я займалась профес?йно футболом, а Аргентина ? футбол дуже пов’язан?. ? ось мр?я зд?йсню?ться», – сказала сестра Катерина перед в?дльотом до Аргентини.
Враження в?д Аргентини: гостинн?сть, гостинн?сть, гостинн?сть
Повертаючись з Аргентини до Укра?ни, три сестри васил?янки знову зупинилися в Рим? ? посп?лкувалися з нами. Те, чого вони не оч?кували ? про що не говорили в ?нтерв’ю перед по?здкою, – це те, що там, за понад дванадцять тисяч к?лометр?в, ?х чекала родина: серед людей, б?льш?сть з яких вони н?коли не бачили, сестри в?дчули себе немов вдома. «Я дуже вражена гостинн?стю людей в Аргентин?, – под?лилася сестра Катерина, – особливо наших сестер васил?янок ? також отц?в васил?ян, як? нам радо проводили р?зн? екскурс??, прид?ляли дуже багато свого часу. ? ця гостинн?сть…коли я приходила в будь-який д?м, в монастир, чи в школу, мене зустр?чали так, немовби знали вже б?льше ста рок?в. Це пост?йн? об?йми, поц?лунки, в?тання, побажання. Я в?дчувала тепло кожно? людини, ? рад?сть та усм?шка з мого обличчя н?коли не зникала».
Сестра Стасик додала, що в школах, як? провадять сестри васил?янки, «в?дчувалося, що це ? щось, пов'язане з Укра?ною», бо сестри вчили д?тей трохи говорити укра?нською, багато хто знав укра?нськ? п?сн?.
Нарешт? спок?й, але, одночасно, хвилювання за людей в Укра?н?
Перебуваючи далеко в?д р?дно? земл?, де йде в?йна, сестри, з одного боку мали змогу трохи в?дпочити, нав?ть психолог?чно, але, з ?ншого боку, ?хн? думки линули до Укра?ни. Вони хвилювалися, коли читали новини про пов?трян? тривоги. «Ми розум?ли, що наш? р?дн? ? близьк? ? в небезпец?, – д?литься сестра Катерина. – ? ми розпов?дали про це людям там в Аргентин?, що в цей момент наш? д?ти, а також багато дорослих спускаються в укриття, в бункери, щоби заховатися. Люди там в?дразу виявляли сп?вчуття, вони хвилювалися. ? я в цей час розум?ла, що зараз отут я в?дчуваю безпеку, бо б?ля мене ? люди, як? готов? п?дтримати. Над? мною – мирне небо, ? я не боюся, що щось впаде згори. ? можна спок?йно побути наодинц? з Богом, побути з сво?ми сестрами, побути з людьми, як? потребували мого слова, ? також я потребувала ?хнього слова, ?хньо? п?дтримки».
Щедр?сть у прийнятт?
Сестра Мартина також була надзвичайно вражена гостинн?стю ? щир?стю людей в Аргентин?. «Коли ми прийшли, вс? д?ти в школ? з?бралися на подв?р'?, – розпов?да? вона. – Вони п?дготували спец?альну програму прив?тання. Вони сп?вали укра?нськ? п?сн?, вони молилися за Укра?ну разом з нами. Увесь колектив вчител?в звернувся до нас сво?м словом прив?тання. Це було наст?льки зворушливо, що сльози котилися на оч? ? в?дчувалася любов, ?хня п?дтримка, сп?впереживання з нашим народом. Також вони говорили, що моляться завжди за нас, ц?кавилися, в який ?нший спос?б вони можуть ще нам допомогти, щоб швидше досягнути миру на наш?й земл?».
Новий досв?д прац? в школ?
П?д час в?дв?дин трьох шк?л, як? провадять сестри васил?янки в Аргентин?, сестра Мартина звернула увагу на те, що багато прац?вник?в ? колишн?ми вихованцями сестер. Отож, було видно, як праця сестер вплива? на виховання покол?нь. Черниця також розпов?ла, що в м?ст? Апостолес вони в?дв?дали техн?чний коледж, яким також оп?куються сестри, де д?ти за три роки можуть здобути фахову осв?ту. «В ц?й школ? форма навчання веч?рня, – зазначила сестра Мартина, – ? воно трива? до одинадцято? години вечора, бо в день студенти працюють. Для мене це було так зворушливо. Я соб? подумала: “Не знаю, чи в нас в Укра?н? ? заклад, який до одинадцято? години ноч? працю? ? де студенти можуть навчатися”».
«Вони сп?впереживають з нами»
Сестра Тимотея, пригадуючи свою розмову з молоддю та д?тьми, яких зустр?чала в школах сестер васил?янок в Аргентин?, зазначила: «Я в?дчула ? побачила, наск?льки вони переживають за Укра?ну. Вони запитували про ситуац?ю в Укра?н?, про те, як навчання проходить п?д час в?йни, тобто коли ? пов?трян? тривоги тощо. Тобто, ?м ц?каво, ?хн? серця в?дкрит? до Укра?ни ? вони сп?впереживають з нами. ? нав?ть маленьк? дошк?льнята, як? приб?гали до нас, мабуть вони в?дчували, вони б?гли в?д до нас, об?ймали нас».
Час молитви ? благодат?
Сестри Тимотея, Мартина ? Катерина мали змогу також взяти участь у юв?лейному паломництв? Сестер Чину святого Васил?я Великого через Свят? Двер? базил?ки Святого Петра, яку 10 кв?тня орган?зувала Генеральна управа Чину. «Ця проща – це ще один подарунок для мене, – под?лилася сестра Тимотея. – Це був дуже зворушливий момент, коли ми йшли разом з понад ш?стдесятьма нашими сестрами ? молилися, випрошували Бога, насамперед, миру для Укра?ни. Я в?дчула справжню благодать, мир у серц? й любов. ? хочеться це все повезти в Укра?ну ? роздати вс?м, кого я буду бачити». «Я дуже вдячна Богов? за цей час, за цю можлив?сть, за цей дар, – сказала з? свого боку сестра Мартина. – Я прошу Бога, щоби допом?г мен? бути цим св?тлом для ?нших, бути прикладом ? щоб В?н д?яв через мене так, як В?н хоче. Дуже Йому дякую за все».
