杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

«З душпастирсько? точки зору, в?йськовий капелан ? в?дпов?дальним за Боже в людин?, яка сто?ть на захист? правди ? добра», – зазнача? в ?нтерв?ю для ватиканських мед?а отець Андр?й Зел?нський, Т?, заступник кер?вника Департаменту в?йськового капеланства при Патр?арш?й кур?? та радник Глави УГКЦ. Цими днями в?н перебува? в Рим?, де бере участь у зустр?ч? в?йськових ординар??в та в?дпов?дальних за в?йськове капеланство, орган?зован?й Радою ?пископських Конференц?й ?вропи (ССЕЕ), що в?дбува?ться в?д 6 до 8 лютого 2025 р., а оп?сля до?дна?ться до под?й Юв?лею збройних сил, пол?ц?? та орган?в безпеки (8 ? 9 лютого).

Отче Андр?ю, в чому поляга? завдання в?йськового капелана ? як воно зм?ню?ться в обставинах в?йни?

Формально в?йськовий капелан в?дпов?дальний за задоволення духовно-рел?г?йних потреб особового складу, тобто в?йськовослужбовц?в ? член?в ?хн?х родини. Але з духовно?, душпастирсько? точки зору, в?йськовий капелан насправд? в?дпов?дальний за Боже в людин?, яка сто?ть на захист? правди ? добра. Я часто люблю формулювати м?с?ю в?йськового капелана такими словами: бути поруч, аби прихилити небо до людини у в?йськовому одностро?, щоб вона не забувала про те, що вона також ма? м?с?ю: захищаючи ?нших, вона ма? також залишатися людиною. Бо кожна рана, – а в?йна це завжди про рани, ?нколи т?лесн?, ?нколи духовн?, – кожна рана може кровоточити. Завдання капелана – подбати про ц? глибш?, внутр?шн? рани укра?нського во?на, щоб вони загор?лися якомога швидше.

Отче, що Ви вклада?те в поняття залишитися людиною чи бути людиною? ? чи це поняття потребу? пояснення в контекст?, в якому Ви й ?нш? капелани зд?йсню?те служ?ння?

Мен? зда?ться, що людян?сть – це перша ц?ль, яку хоче знищити будь-яка в?йна, бо в?йна – це про ?нший б?к людяност?. В?йна – це про хаос, в?йна – це про силу, про жорсток?сть ? про насилля. ? треба зум?ти захистити людину, захистити людяне, а це означа? захистити Боже в людин?. Бо якщо ми з вами, як люди в?ри, сприйма?мо людину як образ самого Творця, то, захищаючи людське, захища?мо Боже у св?т? людей.

? ось ця людян?сть, як на мене, першою отриму? рани в?д в?йни. Дякую за запитання про пояснення, бо сьогодн? ми довол? часто вжива?мо терм?н «бути людиною», ?нколи нав?ть соб? дозволя?мо спекулювати ним, просто говоримо, н?коли не визначаючи, а що ж таке «бути людиною»? ? в контекст? в?йни це дуже важливо: надати ч?тк? координати наш?й з вами людяност?. Тож коли говоримо про людян?сть, говоримо про Бож? сл?ди в створеному св?т?, дуже ?нтимн? сл?ди, про Божу присутн?сть, Боже вт?лення в створеному св?т?. У християнськ?й теолог?? ?снують деяк? ознаки того божественного. В наш?й богословськ?й традиц?? говоримо про Бога як про ?стину. Ми говоримо про Бога як про абсолютне добро. Ми говоримо про Бога як про справедливий устр?й. ? ми, особливо в сх?дн?й теолог??, говоримо про Бога як про красу, безмежну красу. Для мене бути людиною – це завжди про пошук ?стини, захист добра, боротьбу за справедлив?сть ? споглядання краси. Я вважаю, що вс? ц? чотири координати допомагають, зокрема, укра?нському во?нов? в умовах бойових д?й, у першу чергу, не бути глибоко або безповоротно зраненими хаосом в?йни, захищають в?д розвитку ПТСР, наск?льки це можливо. Але найважлив?ше, ц? координати допомагають залишатися людиною. Тому важливо не втрачати з поля зору цих координат: шукати ?стину, обирати добро, боротися за справедлив?сть, споглядати красу.

Чи ц? координати, ц? поняття ? також прийнятними для людей, як? вважають себе нев?руючими? Бо капелани зд?йснюють служ?ння для не лише серед в?руючих …

Кожна людина ? образом Бога, чи вона в?рить, чи ще поки не в?рить, але у кожн?й людин? живе божественне. Людина покликана до участ? у Бож?й природ?, до участ? у Божому житт?. Тому так, звичайно, це ун?версальн? характеристики нашо? людяност?. А життя – це мандр?вка, впродовж яко? нам потр?бно ?х розвивати ? доводити до досконалост?.

Якими ? найб?льш? виклики, з якими зустр?чаються капелани у служ?нн? тепер, п?д час в?йни?

Як я вже згадував, в?йна це завжди хаос. Але цей етап повномасштабно? в?йни Рос?? проти Укра?ни – це хаос таких масштаб?в, яких ми давно не бачили у св?т?, в?д к?нця Друго? св?тово? в?йни. Тому, мабуть, найперший виклик – це насилля ? жорсток?сть, як? доводиться бачити. Але, по-друге, будучи громадянином двадцять першого стол?ття, споглядати такого формату жорсток?сть, не лише ф?зичну, а ?нколи ? моральну. Коли бачиш, як н?вечиться правда, як н?вечиться ?стина, як у св?т? навкруги люди можуть заперечувати те, що ти бачиш, бачити те, як люди можуть знец?нювати людян?сть – мен? зда?ться, що це дуже ? дуже серйозний виклик для людства, глобальний виклик для нашого часу. Ми в Укра?н? це спостер?га?мо на пол? бою, коли ти бачиш д??, до яких вда?ться противник, ? не лише проти укра?нських во?н?в, але також супроти власних в?йськовослужбовц?в. Св?т ма? це бачити, бо це не про якийсь просто конфл?кт, це про рани для людяност?, для ц?ло? людсько? цив?л?зац??. Це не може минути непом?ченим, а якщо пом?ченим – не може залишати нас байдужими. Де б ми не були, на вс?й земн?й кул?: зранене людство, зранена людян?сть, рани людяност? – рани Бож?. ? в?йськовий капелан, мен? зда?ться, найб?льш це в?дчува?, коли втрача? тих, ким дорожив, тих, як? вчора були поряд, були його побратимами, його товаришами. Тому що тут форму?ться щось дуже людське: дружба, товариськ? стосунки. А значить, якщо людське, то в ньому ? ? Боже. ?, в?дпов?дно, втрачати – це, мабуть, один ?з найб?льш в?дчутних насл?дк?в для капелана.

Отче Андр?ю, останн?ми роками, особливо в час повномасштабно? в?йни, в?дбува?ться ?нтенсивний обм?н досв?дом у сфер? капеланства м?ж Укра?ною та ?ншими кра?нами св?ту. Ви також особисто часто зустр?ча?ться з в?дпов?дальними за капеланське служ?ння. Що б Ви могли сказати щодо в?дм?нностей в р?зних кра?нах ? чого ви одн? в одних можете навчитися?

Як показу? м?й особистий досв?д, – а як Ви згадали, це р?вень в?дпов?дальних за в?йськове капеланство, зокрема в Католицьк?й Церкв?, ? не лише в Католицьк?й – ?, без переб?льшення, бажання вчитися. Досв?д, який сьогодн? пережива?мо ми, можливо, ще не наст?льки оформлений на ?нституц?йному р?вн?, нам може бракувати певних структур, як? ?снують в ?нших католицьких кра?нах вже впродовж тривалого часу. Можливо, в?н ще не ст?льки осмислений ? системно викладений у якихось досл?дженнях, роботах – це згодом нас чека?. Але те, що сьогодн? ми пережива?мо на пол? бою, те, що укра?нськ? капелани сьогодн? переживають, дивлячись в оч? реальн?й, велик?й, жорстокий в?йн?, досв?д – це те, що мають сьогодн? укра?нськ? капелани ? це те, чим сьогодн? хочуть скористатися наш? партнери й ?нш? кра?ни, як? також ц?нують таку форму служ?ння.

Юв?лейний р?к, в якому перебува?мо, ма? тему «Паломники над??». Яким чином в обставинах в?йни, в дуже жорстоких, тяжких обставинах, людина втрача? над?ю? Що може привести до втрати над?? ? як, натом?сть, можна допомогти людин? зберегти над?ю?

Щоб допомогти людин? зберегти над?ю треба бути поруч ?з людиною. Бо коли навкруги ста? темно, можна не пом?тити найважлив?шого у власному серц?: можна не пом?тити Бога, Який готовий д?литися життям ? Який готовий навчати чогось в контекст? зраненого в?йною людства, в контекст? болю. Для нас, для християн, залиша?ться одне джерело над??: ми зд?йма?мо св?й погляд на розп'яття. Там наша над?я: прибитий, знищений, зруйнований, н?би мертвий, але завжди живий. ? це те, що ми сьогодн? ма?мо пропов?дувати з? сво?? сторони на сво?му пол? бою всьому людству. Нам сьогодн? боляче, ми сьогодн? зранен?, але, як говорить, як повторю? Блаженн?ший Святослав: Укра?на бореться, Укра?на молиться, Укра?на сто?ть. ?, мабуть, це такий рецепт для над??: стояти, коли боремось за правду, коли боремося за людян?сть. Не втомлюватися. Для цього потр?бно п?дставляти плече одне одному ? молитися, пам'ятаючи, де джерело нашо? над??.