杏MAP导航

Jean-Charles Putzolu - Ватикан

У червн? Дикастер?я сприяння ?дност? м?ж християнами представила документ «?пископ Риму», який п?дсумову? екумен?чний д?алог навколо рол? Папи Римського та зд?йснення Петрово? першост?. Цими днями побачив св?т французький переклад цього документа, презентац?я якого стала нагодою орган?зувати ввечер?, 3 жовтня 2024 р., круглий ст?л, за яким у культурному центр? Святого Людов?ка Французького в Рим? з?бралися представники католик?в, православних ? протестант?в, що беруть участь у синодальн?й асамбле?, яка розпочалася у Ватикан?, щоб обм?нятися думками про перш?сть Наступника святого Петра.

Починаючи в?д енцикл?ки Ut unum sint Папи ?вана Павла ?? в?д 1995 року, документ, п?дготовлений експертами дикастер?? за п?дтримки близько п'ятдесяти радник?в, з?брав майже вс? тексти екумен?чного д?алогу останн?х тридцяти рок?в, як? стосуються теми першост?, а отже, зокрема, рол? ?пископа Риму, на шляху до ?дност?. Координатор проекту, дом?н?канський богослов Г?ас?нт Дест?вель, директор центру OEcumenicun (при римському ун?верситет? «Анджел?кум»), побажав ус?м, хто працю? над ц??ю проблематикою, корисного обговорення у контекст? 30-р?ччя енцикл?ки святого ?вана Павла II та поновив тод?шн? заохочення Папи-поляка, адресоване вс?м християнам ? рел?г?йним л?дерам, замислитися над можливими формами зд?йснення Петрового служ?ння, визнаного вс?ма як служ?ння любов?.

Перш?сть ? синодальн?сть

При першому розгляд?, який може виявитися посп?шним ? поверхневим, перш?сть ? синодальн?сть здаються антином?чними поняттями. Але розвиток екумен?чного д?алогу сьогодн? робить ?х майже нерозд?льними. Для отця Дест?веля одн??ю з неспод?ванок, як? виникли в процес? збирання разом приблизно п'ятдесяти документ?в для п?дготовки узагальнення, представленого в четвер увечер? в Рим?, «? те, що ми справедливо усв?домлю?мо, що ?сну? певна конвергенц?я вс?х д?алог?в ? в?дпов?дей, як? були дан? на Ut unum sint щодо необх?дност? служ?ння ?дност? на вселенському р?вн?, а отже, ? певно? першост?». Преподобна Енн Кет? ?рабер, не претендуючи на те, щоб говорити в?д ?мен? вс?х протестантських Церков, п?дтвердила цю тенденц?ю, п?дкреслюючи, що останн? справд? в?дчувають структурний деф?цит на р?вн? свого представництва на св?товому р?вн?. Менон?тська пасторка, однак, уточнила, що «виб?р на користь розма?ття» ? «фундаментальною характеристикою протестантизму». Колишн?й настоятель Сп?льноти в Тезе брат Ало?з, чия сп?льнота щодня пережива? досв?д екумен?зму ? р?зноман?тност?, п?дкреслив, що «Папа – це брат, який мене утверджу?, а ми, як сп?льнота, потребу?мо утвердження». Тезе ма? цю особлив?сть, зауважив колишн?й настоятель, сам католик, визнавати себе «в реальному сопричаст? з ?пископом Риму, не будучи формально приналежною до Католицько? Церкви». ? якщо Римський Папа, який з час?в Павла VI регулярно прийма? настоятел?в Тезе на ауд??нц??, «утверджу?» сп?льноту, однак «в?н не ?диний, хто це робить. Ми також отримали це утвердження в?д Патр?арха Вартоломея».

Вчитися одн? в?д одних

Для православного П?с?д?йського митрополита ?ова Синод ? часом, коли можна вчитися один в одного, а також часом насамперед для слухання: «Ми вс? повинн? вчитися, як зробити Церкву б?льш синодальною ? роздумувати над практикою першост?, над значенням ц??? харизми, яка означа? бути першим серед ус?х». Дал? в?н п?дкреслив зв'язок м?ж перш?стю ? синодальн?стю: «Якщо кажуть, що православн? ? чемп?онами синодальност?, а католики – чемп?онами першост?, то розд?ляють перш?сть ? синодальн?сть, у той час як вони повинн? йти пл?ч-о-пл?ч». Тож якою ма? бути форма першост?? Зустр?ч, що в?дбулася в четвер увечер?, висв?тлила одну з форм зближення навколо Наступника святого Петра. Преосвященний Поль Рухана, ?пископ-пом?чник марон?тсько? ?парх?? Джуббе, нагадав про по?днання з Римом 22-х Сх?дних Католицьких Церков у св?т? та про «труднощ? артикулювання Сх?дно? Церкви в рамках посттридентсько? еклез?олог??, в як?й ?пископ Риму зд?йсню? ун?версальну юрисдикц?ю над латинянами та сх?дними християнами». Л?ванський ??рарх висловив побажання, щоб Сх?дн? Церкви змогли «в?дновити автоном?ю всередин? католицького сопричастя». ?снують кроки, як? потр?бно робити поступово. В?н також вважа?, що приклад Сх?дних Католицьких Церков може бути важливим для д?алогу з православними.

На думку о. Дест?веля, «безперечно, потр?бно розр?зняти функц?? Папи, який одночасно ? ?пископом Риму, главою Латинсько? Церкви, отже, предстоятелем Зах?дно? Церкви, але також перебува? на служ?нн? сопричастю Церков». Це якраз ? ? одн??ю з пропозиц?й документа «?пископ Риму»: замислитися над цим розр?зненням, щоб ця постать справд? служила сопричастю Церков, «але при цьому мала б ?нш? рол? в Католицьк?й Церкв? та на служ?нн? сопричастю Церков загалом».

Перш?сть ? сопричастя

Перш?сть поставлена на служ?ння сопричастю, в?в дал? дом?н?канець, «? ц? два поняття ? нерозд?льними». Вони не ? двома конкуруючими принципами, але «вза?моустановчими». У той же час, «обидва служать сопричастю м?ж перш?стю ? синодальн?стю». ?нтерес документа «?пископ Риму» поляга? саме в тому, «щоб пом?стити синодальн?сть у ширший контекст, щоб мати дуже широке розум?ння синодальност?, як артикуляц?? трьох великих вим?р?в Церкви, як? ? вим?рами одного, вс?х ? декого: першост? одного, колег?альност? деяких ? сп?льнотного вим?ру “вс?х”». Якщо синодальн?сть розум?ти таким чином, «то вона обов'язково включа? в себе перш?сть, але також ? колег?альн?сть, як ? сп?льнотний вим?р, ? це дозволя? розум?ти синодальн?сть як динам?ку, а не т?льки як принцип, який потр?бно вр?вноважувати з перш?стю».

Готовн?сть ?пископа Риму

Те, як останн? Папи презентували себе, в?д?грало ключову роль у розвитку екумен?чного д?алогу. Енн Кет? ?рабер навела прохання ?вана Павла ?? про прощення, пом?щене в Ut unum sint: «За те, за що ми в?дпов?дальн?, разом з мо?м попередником Павлом VI я прошу прощення». Менон?тська пасторка вважа?, що п?сля цього речення багато чого стало можливим, наприклад, значне зближення м?ж католиками ? лютеранами.

Першими словами Папи Франциска у веч?р його обрання, 13 березня 2013 року, перед тим, як в?н уд?лив сво? благословення, були: «Ви зна?те, що обов'язком Конклаву було дати Риму ?пископа. [...] Д??цез?альна сп?льнота Риму ма? свого ?пископа». Франциск представив себе не як Папа, а як ?пископ Риму. «Це тому, що саме ?пископ Риму ? ?пископом Церкви, яка голову? у любов?, за висловом святого ?гнат?я Ант?ох?йського, ? тому саме ця Церква покликана в?д?гравати цю особливу роль ?дност? вс?х Церков ? християнського сопричастя в ц?лому», – вказав отець Г?ас?нт Дест?вель, ? додав: «Папа, як ?пископ Риму, покликаний саме до цього служ?ння ?дност?, що, як в?римо ми, католики, ? частиною сут? його служ?ння». ? в ц?й перспектив? можна було б нав?ть уявити нову форму зд?йснення першост? ?пископа Риму ще до досягнення повно? ?дност?. Православний П?с?д?йський митрополит ?ов погоджу?ться з цим, а отець Дест?вель вважа?, що «це вже ? те, чим ми живемо».