杏MAP导航

VATICAN NEWS

«?пископ Риму» – це документ Дикастер?? сприяння ?дност? християн. У ньому з?бран? плоди екумен?чних д?алог?в про служ?ння Папи, до яких майже тридцять рок?в тому запросив ?вано Павло ?? в енцикл?ц? «Ut unum sint» в дус?  Другого Ватиканського Собору. Метою цього процесу ? пошуки форми зд?йснення першост?, яку б под?ляли Церкви, що жили в повному сопричаст? в перших стол?ттях. ? хоча не вс? богословськ? д?алоги «розглядали цю тему на однаковому р?вн? чи з однаковою глибиною», можна вказати на деяк? нов? п?дходи до найсуперечлив?ших богословських питань.

Оновлене прочитання «Петр?вських» текст?в

Одним з плод?в богословських д?алог?в ? оновлене прочитання «Петр?вських текст?в» (згадки у ?вангел?ях про роль святого Петра), як? ?сторично стали перешкодою для ?дност? м?ж християнами. «Перед партнерами по д?алогу був поставлений виклик уникнути анахрон?чних проекц?й п?зн?ших доктринальних розробок ? переглянути роль святого Петра серед апостол?в». Наприклад, було перев?дкрито «розма?ття образ?в, ?нтерпретац?й та моделей у Новому Зав?т?, у той час як б?бл?йн? поняття, так? як episkopé (служ?ння нагляду), diakonia та концепц?я “Петрово? рол?”, допомогли розвинути б?льш комплексне розум?ння “Петр?вських текст?в”».

Походження першост?

?ншим суперечливим питанням ? католицьке розум?ння першост? ?пископа Риму як ?нституту божественного права, в той час як б?льш?сть ?нших християн розум?ють його як ?нститут лише людського права. «Герменевтичн? роз'яснення, – йдеться в документ?, – допомогли представити цю традиц?йну дихотом?ю в нов?й перспектив?», розглядаючи перш?сть ? як божественне право, ? як людське, тобто «як частину Божо? вол? для Церкви, посередником яко? ? людська ?стор?я». Д?алоги п?дкреслили в?дм?нн?сть «м?ж богословською сутн?стю та ?сторичною обумовлен?стю першост?», що вимага? «б?льшо? уваги та оц?нки ?сторичного контексту, який обумовив зд?йснення першост? в р?зних рег?онах ? пер?одах».

Перший Ватиканський Собор

Значною перешкодою ? догматичн? визначення Першого Ватиканського Собору. Деяк? екумен?чн? д?алоги досягли «багатооб?цяючого прогресу в “перепрочитанн?” або “поновн?й рецепц??” цього Собору, в?дкриваючи нов? шляхи для б?льш точного розум?ння його навчання», також у св?тл? ?сторичного контексту та навчання Другого Ватиканського Собору. Таким чином, було дано ?нше прочитання догматичного визначення вселенсько? юрисдикц?? Папи, «визначаючи ?? поширення та меж?». Так само вдалося прояснити «формулювання догми про непомильн?сть ? нав?ть досягти згоди щодо деяких аспект?в ?? мети, визнаючи необх?дн?сть, за певних обставин, особистого зд?йснення вчительського служ?ння, враховуючи, що християнська ?дн?сть – це ?дн?сть в ?стин? та любов?». Незважаючи на ц? роз'яснення, як зазнача?ться в документ?, «в ход? д?алог?в дос? висловлю?ться занепоко?ння щодо зв'язку м?ж непомильн?стю та перш?стю ?вангел?я, нездоланн?стю вс??? Церкви, зд?йсненням ?пископсько? колег?альност? та необх?дн?стю рецепц??».

Служ?ння для примирено? Церкви

Багато богословських д?алог?в визнають «необх?дн?сть першост? на вселенському р?вн?. Посилаючись на апостольську традиц?ю, деяк? д?алоги стверджують, що в?д самих початк?в Церкви християнство було засноване на головних апостольських престолах, як? займали певний порядок, серед яких Римський престол був першим». У деяких д?алогах зазначалося, що ?сну? вза?мозалежн?сть м?ж перш?стю ? синодальн?стю на вс?х р?внях церковного життя: м?сцевому, рег?ональному, але також ? вселенському. ?нший аргумент на ?? користь, б?льш прагматичного характеру, стосу?ться сучасного контексту глобал?зац?? та м?с?онерських потреб. Богословськ? д?алоги визначили деяк? критер?? першого тисячол?ття «як ор??нтири ? джерела натхнення для прийнятного зд?йснення служ?ння ?дност? на вселенському р?вн?, а саме: неформальний, а не в першу чергу юрисдикц?йний характер вираження сопричастя м?ж Церквами; “перш?сть чест?” ?пископа Риму; вза?мозалежн?сть м?ж вим?рами першост? ? синодальност?».

Перш?сть ? синодальн?сть

У багатьох д?алогах визна?ться, що перше тисячол?ття християнсько? ?стор?? не повинно бути «?деал?зоване чи просто в?дтворене», також ? тому, що перш?сть на вселенському р?вн? повинна в?дпов?дати сучасним викликам. Отже, були визначен? деяк? принципи зд?йснення першост? в XXI стол?тт?: «Першим загальним узгодженням ? вза?мна залежн?сть м?ж перш?стю ? синодальн?стю на кожному р?вн? Церкви ?, як насл?док, необх?дн?сть синодального зд?йснювання першост?». Наступна згода стосу?ться артикуляц?? м?ж «“сп?льнотним” вим?ром, заснованим на sensus fidei вс?х охрещених; “колег?альним” вим?ром, вираженим, перш за все, через ?пископську колег?альн?сть; та “особистим” вим?ром, вираженим у предстоятельськ?й функц??». Ключовим питанням ? вза?мини м?ж м?сцевою Церквою та Вселенською Церквою, що ма? важлив? насл?дки для зд?йснення першост?. Екумен?чн? д?алоги дозволили д?йти згоди «щодо синхронност? цих вим?р?в, наполягаючи на тому, що д?алектичний зв'язок м?ж м?сцевою Церквою ? Вселенською Церквою неможливо розд?лити».

Роль ?пископських конференц?й

У багатьох д?алогах п?дкреслювалась «необх?дн?сть р?вноваги м?ж зд?йсненням першост? на рег?ональному та вселенському р?внях, зазначаючи, що в б?льшост? християнських сп?льнот рег?ональний р?вень ? найб?льш релевантним як у зд?йсненн? першост?, так ? в ?хн?й м?с?онерськ?й д?яльност?. Деяк? богословськ? д?алоги ?з зах?дними християнськими сп?льнотами, беручи до уваги “асиметр?ю” м?ж цими сп?льнотами ? Католицькою Церквою, закликають до посилення католицьких ?пископських конференц?й, також ? на континентальному р?вн?» та до децентрал?зац??, що надиха?ться моделлю стародавн?х патр?арших Церков.

Традиц?? та субсид?арн?сть

Дал? п?дкреслю?ться важлив?сть принципу субсид?арност?: «жодне питання, яке може бути належним чином вир?шене на нижчому р?вн?, не повинно передаватися на вищий». Деяк? д?алоги застосовують цей принцип для визначення прийнятно? модел? «?дност? в р?зноман?тност?» з Католицькою Церквою, стверджуючи, що «влада ?пископа Риму не повинна перевищувати ту, яка необх?дна для зд?йснення його служ?ння ?дност? на вселенському р?вн? ? передбача? добров?льне обмеження у зд?йсненн? його влади, визнаючи при цьому, що в?н потребуватиме достатнього р?вня повноважень для вир?шення численних виклик?в ? складних обов'язк?в, пов'язаних з його служ?нням».

Практичн? робоч? пропозиц??

Першою пропозиц??ю ? нова ?нтерпретац?я Католицькою Церквою вчення ? Ватиканського Собору з «новими формулюваннями та лексикою, в?рними первинному нам?ру, але ?нтегрованими в еклез?олог?ю сопричастя та адаптованими до сучасного культурного та екумен?чного контексту». Також пропону?ться ч?тк?ше розр?зняти р?зн? обов'язки ?пископа Риму, «особливо м?ж його патр?аршим служ?нням у Зах?дн?й Церкв? та його предстоятельським служ?нням ?дност? в сопричаст? Церков». Кр?м того пропону?ться прид?ляти б?льше уваги зд?йсненню служ?ння Папи в його партикулярн?й Церкв? – Римськ?й д??цез??. Третя рекомендац?я стосу?ться розвитку синодальност? в Католицьк?й Церкв?. Зокрема, запропоновано «подальше осмислення повноважень нац?ональних ? рег?ональних католицьких ?пископських конференц?й, ?хн?х стосунк?в з Синодом ?пископ?в ? Римською кур??ю. На вселенському р?вн? наголошу?ться на необх?дност? б?льшого залучення всього Божого люду до синодальних процес?в». Врешт?, остання пропозиц?я стосу?ться «сприяння “соборному сопричастю” через регулярн? зустр?ч? м?ж церковними л?дерами на св?товому р?вн?», а також заохочення синодальност? м?ж Церквами через регулярн? консультац?? та сп?льн? д?? та св?дчення м?ж ?пископами та предстоятелями Церков.