Парох з Берислава: страх не змогти допомогти сильн?ший в?д страху перед ракетами
Св?тлана Духович – Ватикан
«З одного боку, ця зустр?ч пройшла дуже легко, просто, невимушено, в дуже при?мн?й обстановц?, але, водночас, вона була досить емоц?йною. Розпов?даючи сво? ?стор??, наша укра?нська молодь не стримували сл?з, ? Папа Франциск дуже уважно слухав кожного, намагався кожного розрадити, п?дтримати. В?н запевнив нас у молитв? за наш укра?нський народ», – розпов?да? в ?нтерв’ю для ватиканських мед?а пан? ?рина Б?льська, яка разом з молодими укра?нцями взяла участь у зустр?ч? з? Свят?шим Отцем, що в?дбулася 3 серпня 2023 р. в Апостольськ?й нунц?атур? в Л?сабон? в рамках СДМ. Пан? ?рина, дружина греко-католицького священика, була одн??ю з чотирьох дорослих, як? супроводжували цих молодих людей з р?зних куточк?в Укра?ни, що вже п?втора року стражда? в?д рос?йського повномасштабного вторгнення.
«Ми принесли Пап? символ?чн? подарунки, – д?дух, воду ? коровай, – як? символ?зували, що ця в?йна в Укра?н? несе не т?льки смерт?, руйнування, а також у скорому час? може принести ? голод до нашо? кра?ни, – зазнача? наша сп?врозмовниця. – Дуже ц?нним було те, що Папа Франциск розд?лив з нами цю трапезу: в?н розд?лив з нами цю проблему. Ми вс? скуштували разом з ним цей коровай, випили цю воду, ? це було дуже ц?нним для нас вс?х. Але найб?льше, що мен? запам'яталося ? торкнуло мо? серце, це те, що п?д час вс??? зустр?ч? Папа в?в себе досить стримано, але вже виходячи в?д нас, в?н витирав сльози. Насправд?, це було дуже важливо для нас, тому що ми хот?ли тако? п?дтримки, розум?ння, ? ми ?? в?дчули в?д нього».
Берислав – одна з ?стор?й болю, як? почув Папа Франциск
Кожен з присутн?х на зустр?ч? – зранений в?йною, хтось б?льше, хтось менше. Серед них були молод? люди з рег?он?в та м?ст – таких як Харк?в, Запор?жжя, Херсон – як? найб?льше постраждали в?д в?йни. ?рина разом з двома доньками розпов?ла Пап? Франциску ?стор?ю Берислава, що на Херсонщин?. Хоча молода ж?нка там не народилася, це м?стечко стало для не? р?дним, адже ?? чолов?к, отець Олександр, зд?йсню? священиче служ?ння в невелик?й м?сцев?й греко-католицьк?й громад?, яка стала для них як с?м'я.
Берислав розташований на правому берез? Дн?пра ? був окупований рос?янами на перших етапах вторгнення в Укра?ну. Протягом дев'яти м?сяц?в рос?йсько? окупац?? невелика м?сцева греко-католицька громада забезпечувала щоденн? гаряч? об?ди потребуючим у ?дальн?, яку облаштували у новозбудованому храм?. Коли розпочалася в?йна, отця Олександра не було в м?ст?, ? протягом усього пер?оду окупац?? в?н не м?г д?статися до сво?? параф??. Не зважаючи на це, йому вдавалося на в?дстан? допомагати сво?м параф?янам п?дтримувати д?яльн?сть ?дальн?. В?н повернувся до Берислава п?сля зв?льнення м?ста ? надал? зд?йсню? сво? служ?ння, незважаючи на те, що м?сто пост?йно перебува? п?д обстр?лами.
Гуман?тарна ситуац?я критична
«Ситуац?я ? складною як ? в Берислав?, так ? в навколишн?х селах, розташованих вздовж Дн?пра, – розпов?да? отець Олександр Б?льський в ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану - Vatican News, – адже це дуже близько до ворожих в?йськ. Берислав розташований приблизно чотири к?лометра до рос?йських в?йськ, а в деяких селах ця в?дстань становить два-три к?лометри. Це означа?, що все, що ? у них на озбро?нн?, “прил?та?” до нас. Руйнування велик?: можливо це звучатиме трохи переб?льшено, але можна сказати, що приблизно 50% будинк?в у Берислав? вже пошкоджен?, б?льшою чи меншою м?рою. Приблизно два тижн? тому б?ля нашо? церкви був прил?т. В?н пролет?в над церквою, впав десь недалеко, ? п?сля того прильоту осколок пробив в?тражне в?кно, пот?м в?дрекошетив в ст?ну ? зупинився на горному с?далищ?. Всередин? були наш? параф?янки, ? дякувати Богу, що вони не постраждали».
Священик дода?, що вже п?втора року Берислав ? навколишн? села вздовж Дн?пра залишаються без газу. У багатьох селах нема? електрики, а отже, ? води. У деяких селах воду викачують з колодяз?в один-два рази на тиждень, а люди стараються запасатися водою на к?лька дн?в. Тому ?сну? велика потреба в г?г??н?чних наборах ? в питн?й вод?. У Берислав? питна вода ?, але не завжди, тому що п?д час бомбардувань зника? електрика.
Жити в таких умовах дуже важко. З 12500 мешканц?в, як? проживали в Берислав? до рос?йського вторгнення, зараз залишилося приблизно 3000, з яких 120 – д?ти. «Ми просимо й заохочу?мо батьк?в, щоб ви?жджали, але вони мають сво? переконання ? вони залишаються, – каже наш сп?врозмовник. – Але ми п?дтриму?мо ?х чим можемо». Священик розпов?в про акц?ю, яку вони планують започаткувати для допомоги бериславським д?тям: оск?льки незабаром розпочнеться новий навчальний р?к, параф?я шука? кошти, щоб купити цим ?м шк?льн? набори, бо нав?ть якщо в ?хньому рег?он? навчання в?дбува?ться онлайн (коли ? ?нтернет), ?м потр?бн? реч? для школи. Отець Олексанр зазначив, що до ц??? акц?? вже долучилася параф?я Святого Архистратига Миха?ла в м?ст? Болонья (?тал?я), яку очолю? отець Михайло Бойко.
Найб?льший страх – це бачити, як хтось голоду?
П?сля розпов?д? священика про потрапляння осколк?в ракет у церкву, яка щодня “перетворю?ться” на трапезу для потребуючих, виника? питання, чи людям не страшно приходити туди ?сти. «Людям страшно, але вони хочуть ?сти, – в?дпов?да? парох. – Якщо в м?ст? спок?йно, то приходить б?льше людей, але якщо ? обстр?ли, то ?х приходить менше, але все ж таки приходять».
Страх – це поняття, про яке в Укра?н? мало говорять: зрозум?ло, що в?н ? у кожного, бо вс? хочуть жити. Питання радше в тому, чи людина ма? в серц? щось таке, що змушу? ?? долати його, щоб допомагати ?ншим.
С?м'я отця Олександра живе в Тернопол?, але в?н щотижня ?здить до Берислава на три-чотири дн?, а пот?м поверта?ться, шука? кошти ? допомогу, щоб в?двезти людям. ?нод? в?н залиша?ться у сво?й параф?? на один-два тижн?, залежно в?д ситуац?? та потреб людей. Частина дороги до Берислава проходить вздовж Дн?пра, там дуже ризиковано.
«Чи мен? не страшно? Страшно, – з?зна?ться в?н, – але мен? страшн?ше, при?жджаючи до того чи ?ншого села, дивитися людям в оч?, ? коли вони дивляться ? спод?ваються, що ми щось зможемо привезти, а ми цього не можемо привести, тод? набагато страшн?ше. Зна?те, будучи там, страх завжди ? присутн?й, але можливо в?н трошки притуплений, напевно, бо ти не дума?ш там уже за себе, там ти дума?ш про когось ?ншого. ? я б?льше маю страх не так за себе, як за наших волонтер?в, як? там кожного дня. Бо я ще час в?д часу ви?жджаю з Берислава, а вони пост?йно там».
Отець Олександр, його параф?яни та волонтери ?дальн? твердо в?рять у силу молитви. «Т?льки молитва нас ряту? ? п?дтриму?, да? нам сили йти дал? й робити якомога б?льше добрих справ, щоби т? люди, до яких ми йдемо, могли в?дчути присутн?сть Божу ? присутн?сть Церкви в ?хньому житт?», – п?дкреслю? в?н.
Молитва ? дов?ра Богов? допомага? також пан? ?рин? долати хвилювання, коли ?? чолов?к вируша? до Берислава. «Справд? дуже важко в?дпускати отця, – д?литься вона, – це буде неправда, якщо скажу, що в?дпускаю його спок?йно, з легким серцем. Це не так, це не так…Але мен? допомага? в?ра, тому що знаю, ск?льки раз?в отець був у дуже велик?й небезпец? ? саме Господь рятував його, рятував його просто в?д смерт?. Це були так?, здавалося би, буденн? реч?. Наприклад, в?н ?хав благословляти в?йськових, ? забув кропило в церкв?. То, напевно, було якихось там тридцять секунд, поки в?н поб?г ? повернувся, а по дороз? за сто метр?в в?д нього впав снаряд. ? той факт, що в?н забув кропило, врятував його життя. Таких ?стор?й було безл?ч, ? я вкотре бачу Божу присутн?сть ? п?дтримку в нашому житт?. Тому я впевнена, що Бог береже Його ? що наше м?сто Берислав в скорому час? чека? краще життя, ? що вс? м?ста будуть зв?льнен? ? нарешт? запану? мир у вс?й наш?й Укра?н?».
При?мна неспод?ванка
Поки отець Олександр перебував у Рим?, який в?н в?дв?дав по дороз? п?д час коротко? подорож? ?вропою, його дружина ?рина з двома доньками поверталася з Л?сабона, де в рамках СДМ в?дбулася незабутня зустр?ч з Папою Франциском. «Для мене це була велика неспод?ванка, – д?литься в?н, – адже нас пов?домили за день до зустр?ч?, що моя дружина з д?тками зможе бути присутньою на зустр?ч? з Папою. Я вбачаю в цьому велику ласку Божу, що Господь, можливо, у св?й спос?б в?ддячу? за наш? маленьк? зусилля ? старання, за те, що ми ? знаряддями в Його руках у допомоз? потребуючим».
«Не забувайте про те, що ми стражда?мо»
Звертаючись до католик?в усього св?ту, отець Олександр дяку? вс?м тим, «як? молилися, моляться ? будуть молитися за нашу Укра?ну». «Я хот?в би також сказати, що нас болить, у нас ? велик? рани – рани душ?, рани т?ла – ? щоб ц? страждання, як? несемо ми – весь укра?нський народ, в?д б?льшого до меншого – були почут? вс?м св?том. В?йна у нас не припиня?ться, ? ми дал? стражда?мо. ? просимо, щоб вони говорили про наш? рани, про наш? бол?, щоб вони – вся св?това сп?льнота – не зупинялися докладати вс?х зусиль, щоб зупинити цього агресора, який прийшов до нашо? земл? ? який хоче знищити наш укра?нський народ. Отож, ми просимо вс?х католик?в не бути байдужими ? просимо ?х насамперед про молитву ? просимо не забувати, що ми вс? ? ?диною Католицькою Церквою, ми – один орган?зм. ? якщо нас щось болить, то болить все т?ло. Не можна в?др?зати якусь частину т?ла, щоби перестала бол?ти. Якщо той б?ль зараз ? в наш?й Укра?н?, то ма? бол?ти вся церковна сп?льнота католицького св?ту ? ц?лого св?ту. Отож, не в?дкидайте наш б?ль, наш сп?льний б?ль наш, але навпаки, старайтеся заго?ти т? рани через молитву ? докладання вс?х зусиль, щоб зупинити агресора, який прийшов до нас нищити ? вбивати».
