Берислав: храм, що став м?сцем, де повторю?ться чудо помноження хл?б?в
Св?тлана Духович - Ватикан
Коли тод?шн?й оч?льник Одеського Екзархату ?пископ Василь ?васюк у 2011 роц? запропонував отцю Олександру Б?льському розпочати служ?ння для греко-католик?в у м?ст? Берислав?, що на Херсонщин?, там було лише дв? греко-католицьк? с?м’?. Незважаючи на це, молодий священик в?дпов?в: «Якщо Господь хоче, то в?н ма? як?сь сво? плани». Тепер, п?сля понад року повномасштабно? в?йни, отець Олександр розум??, що «Господь, все ж таки, мав сво? плани на Берислав», коли його було призначено туди.
Берислав, розташований на правому берез? Дн?пра, був окупований рос?йськими в?йськами на перших етапах широкомасштабного вторгнення в Укра?ну та був зв?льнений укра?нськими в?йськами в листопад? минулого року року п?д час контрнаступу, який призв?в до зв?льнення Херсона. Перед в?йною в Берислав? було дванадцять тисяч мешканц?в, багато людей ви?хало з м?ста, ? залишилося приблизно чотири тисяч?. Протягом дев’яти м?сяц?в рос?йсько? окупац?? невелика м?сцева греко-католицька громада щодня готувала ? роздавала гаряч? об?ди для потребуючих у сво?й маленьк?й новозбудован?й церкв?. За час в?йни к?льк?сть потребуючих значно зросла, оск?льки окупац?я перекрила постачання продовольства з великих прилеглих м?ст.
За кожною ?з таких ?стор?й д?яльного милосердя, ?дност? й мужност?, яких тепер в Укра?н? тисяч? й тисяч?, криються маленьк? щоденн? кроки, спонукуван? тихим голосом Бога у серц?, Який кличе прислухатися до ?ншо? людини, сп?вчувати й допомогти. Тому можна сказати, що ?стор?я благод?йно? кухн? П’ять хл?б?в ? дв? риби в Берислав? розпочалася не з жовтня 2021 року, коли була оф?ц?йно в?дкрита, а тод?, коли розпочала ?снувати сама громада.
«Коли я при?хав до Берислава, – пригаду? отець Олександр, – я зайшов до помешкання одн??? ?з двох с?мей, адреси яких мен? дали, ? коли показав ?м лист про сво? призначення у Берислав, господар дому пан Михайло, який вже в?д?йшов в?чн?сть, почав г?рко плакати. Я нав?ть був трохи розгублений, здивований тим плачем. Пот?м в?н почав розпов?дати, що в?н родом з Льв?вщини, ? що його д?ти пере?хали в Берислав, а в?н при?хав до д?тей ? там залишився жити б?ля них. Щонед?л? ? на свята в?н ?здив на богослуж?ння до греко-католицького храму в сел? Зм??вка, розташованому за тридцять к?лометр?в в?д Берислава. ? в?н говорив, що в сво?х молитвах, насамперед, просив про те, щоб Господь дав священика до Берислава. “? сьогодн? я плачу в?д радост?, – казав пан Михайло, – тому що Господь вислухав мо? молитви”. Такою була моя перша зустр?ч з мо?ми параф?янами. ? зна?те, для мене важливо знати, що т? люди випросили в молитвах священика, ? я сприйняв це як виклик, бо усв?домлював, що я маю там не просто бути, але щось зробити».
На початку отець Б?льський в?дправляв богослуж?ння на квартир?, в як?й мешкав. П?сля того, як ?м вид?лили земельну д?лянку, маленька громада вир?шила придбати вагончик, який переобладнали на каплицю. «На Пасху 2012 року ми в?дслужили там першу Божественну Л?тург?ю, – розпов?да? священик. – ? я запам’ятав, що присутн?х було приблизно тридцять ос?б, а кошик?в було дванадцять».
Буд?вництво храму
Молодий парох не хот?в «зупинятися на вагончику», бо вважав, що потр?бно дбати про те, щоб була «повноц?нна церква, м?сце зустр?ч? з Христом». Розпочалася праця над приготуванням документац??, збором кошт?в та куп?влею перших буд?вельних матер?ал?в. Серед численних благод?йник?в – як закордонних, так ? м?сцевих – отець Б?льський виокремив священик?в Згромадження Найсвят?шого ?збавителя, як? орган?зували зб?рку на Льв?вщин?, а також одну с?м’ю ?з зах?дно? Укра?ни, яка, ви?жджаючи до Канади, подарувала ?м цеглу, яку збирала для буд?вництва власного будинку. У грудн? 2015 року тепер?шн?й Одеський Екзарх УГКЦ ?пископ Михайло Бубн?й посвятив нар?жний кам?нь храму. «Дякувати Богов?, на даний момент наша церква вже майже готова для посвячення, – каже отець Олександр. – Залишилося лише викласти плитку. ? нав?ть минулого року Блаженн?ший Святослав був запрошений на посвячення храму, яке було заплановане на 14 серпня, у день л?тург?йного спомину мученик?в Маккаве?в, бо саме в ?хню честь названа наша параф?я. Але, на жаль, прийшла в?йна».
Провид?нна ?дея
Вже у перш? дн? рос?йського вторгнення, коли Берислав був в?д?рваний в?д поставок продовольства ? в людей почали зак?нчуватися запаси харч?в, стало очевидним, що ?дея заснувати благод?йну кухню П'ять хл?б?в ? дв? риби, яку параф?яни маленько? греко-католицько? громади в?дкрили в жовтн? 2021 року, була провид?нною.
Отець Олександр розпов?в, що ця ?дея зародилася як в?дпов?дь на запрошення «Укра?нсько? осв?тньо? платформи» взяти участь у ?хньому конкурс? м?н?-грант?в «Активна Церква в громад?». «В час пандем?? ми побачили, що люди шукали ?жу по см?тниках, – поясню? парох, – були лежач? особи, як? не могли виходити з сво?х дом?вок, як? також потребували ?ж?. ? ми написали проект на благод?йну кухню п?д назвою П'ять хл?б?в ? дв? риби». Цю назву, за словами священика, вони обрали з т??? причини, що ?хня невеличка параф?я, яка склада?ться з приблизно тридцяти ос?б, в?дчула поклик нагодувати б?дних, але не могла розраховувати на сво? ресурси, ? тому в?ддалася у Бож? руки. «? Господь поблагословив т? наш? “п’ять хл?б?в ? дв? риби”, й 3 жовтня 2021 року ми в?дкрили нашу благод?йну кухню», – зазнача? парох.
В рамках гранту Укра?нсько? осв?тньо? платформи бериславц? отримали кошти на придбання холодильника ? кухонно? плити для благод?йно? кухн?, а подальшу п?дтримку ?м надав благод?йний фонд Митрополита Андрея Шептицького, параф?я св. Архистратига Миха?ла, що в ?тал?йському м?ст? Болонья, та ?нш? благод?йники.
На початку вони годували людей щонед?л? п?сля Божественно? Л?тург??. Тод? столи ставили на подв?р’? храму, куди щоразу приходило приблизно тридцять ос?б, а ще десять об?д?в волонтери розвозили лежачим хворим чи л?тн?м людям додому.
Початок в?йни
Коли розпочалася повномасштабна в?йна, отця Олександра не було в Берислав?: в?н був на чергов?й зб?рц? в Стрию на Льв?вщин?. «Коли я д?знався про початок в?йни, – розпов?да? в?н, – я в?дразу вирушив до Берислава, але вже не м?г до?хати, тому що мене не пропустили. Сказали, що небезпечно, бо до м?ста вже зайшли рос?йськ? в?йська. Приблизно три рази я пробував до?хати туди, але мен? не вдавалося. ? я дав соб? спок?й, а пот?м зрозум?в, що Господь, можливо, в?д чогось мене бер?г, або готував мене до чогось ?ншого».
27 лютого 2022 року священик пров?в у телефонному режим? зустр?ч з? сво?ми параф?янами, зад?яними у д?яльн?сть благод?йно? кухн?. Вони вир?шили щодня готувати гаряч? об?ди ? розм?стити столи безпосередньо в храм?. Це було дуже правильне ? вчасне р?шення, бо, як п?дкреслю? парох, ця кухня стала, одним ?з буквально к?лькох м?сць, де мешканц? Берислава могли по?сти чогось гарячого. На той час була велика скрута з харчуванням: до м?ста не завозили продукт?в, а п?зн?ше люди не мали вже й грошей, щоб купити. Першого дня до церкви на об?д прийшло в?с?мдесят людей, на другий день – дев'яносто, а пот?м щодня було по сто двадцять - сто тридцять людей.
Допомога на в?дстан?
П?д час окупац?? Берислава отець Б?льський перебував у Микола?вськ?й област?, щоб бути ближче до сво?х параф?ян ? при перш?й нагод? вирушити до них. Зв?дси в?н дбав про те, щоб ?хня кухня П'ять хл?б?в ? дв? риби отримувала достатньо продукт?в для приготування об?д?в. За його словами, спочатку харч? ?м залишали мешканц?, як? ви?жджали з м?ста. Пот?м в?н передавав продукти з перев?зниками, як? вивозили з Берислава людей, а п?зн?ше збирав кошти серед р?зних благод?йник?в ? перераховував грош? тим людям, як? в Борислав? та околицях продавали продукц?ю його параф?янам.
Повернення до параф??
З особливим зворушенням молодий греко-католицький священик пригаду? 11 листопада 2022 року, коли в?н д?знався про зв?льнення Берислава. Вже 13 листопада в?н вперше в?д початку в?йни по?хав «до свого Берислава». «Це були сльози радост? й, одночасно, сльози смутку, – каже в?н. – Була рад?сть в?д того, що побачив свою церкву, сво?х людей, але й було сумно бачити, що залишили п?сля себе рос?йськ? в?йська».
Побачивши скрутну ситуац?ю, в як?й живуть мешканц? Берислава ? навколишн?х населених пункт?в, отець Олександр вир?шив не зупинятися в м?стечку, а продовжувати збирати допомогу на заход? кра?ни й привозити ?? цим людям. В цьому йому допомага? патр?арша фундац?я «Мудра справа», сп?льнота «Лицар? Колумба», греко-католицька громада при собор? Свято? Соф?? в Рим?, а також параф?я УГКЦ в м?ст? Болонья. У холодн? зимов? м?сяц?, коли люди залишилися без св?тла, газу та води, завдяки п?дтримц? цих та ?нших благод?йник?в йому вдалося закупити дв? тисяч? теплих ковдр, як? в?н роздав передус?м людям похилого в?ку, хворим та с?м'ям з д?тьми.
Священик як батько
У ц? страшн? м?сяц? в?йни, яка змушу? укра?нц?в переосмислити сенс багатьох речей у житт?, отець Олександр ч?тк?ше розум?? сво? покликання: «Для тих людей – як для наших параф?ян, так ? для вс?х мешканц?в Берислава – я намагаюся будь як батько, який завжди готовий вислухати, розрадити та допомогти, бо ми велика родина, де кожен зна? потреби ?ншого ? де ми часто розум??мо один одного нав?ть без сл?в».
Ця доброзичлива атмосфера серед людей допомага? переносити стан пост?йно? небезпеки ? б?ль втрат, як? пост?йно переживають мешканц? цього м?стечка, що перебува? п?д пост?йними обстр?лами.
Попри все параф?яльна ?дальня не зупиня?ться ? щодня году? потребуючих гарячими об?дами. «Люди по-справжньому п?знають один одного у важк? часи, – каже молодий парох, говорячи про сво?х параф?ян. – Я зрозум?в, що вони д?йсно незламн?, вони – геро? нашого часу. Особливо я т?шуся, що вони люблять ближн?х ? через ближн?х люблять Бог, ? я щодня вчуся в?д них. Нав?ть, коли чути звуки обстр?л?в, вони намагаються завершити свою роботу, якщо це можливо. Вони бояться, як ? вс? люди, але вони знають, що люди голодн?, ? вони чекають на цю ?жу. Кухар? кажуть: “Давайте швидше приготу?мо, роздамо, а пот?м роз?йдемося. Якщо ми ?х не нагоду?мо, то хто це зробить?” Щодня готувати об?д на 110-120 людей – це колосальне служ?ння, а пот?м ще й подати об?ди, все помити, прибирати. Кр?м того, щодня понад 50 об?д?в вони розвозять в дом?вки лежачим людям. Один ?з наших волонтер?в встановив на сво?му велосипед? ящик, ? в?н щодня розвозив до тридцяти об?д?в. Ще двадцять забирають м?сцев? прац?вники соцслужб ? також доставляють ?х потребуючим. Чесно кажучи, ?нколи я дуже втомлююсь п?сля довгих подорожей, п?сля пошук?в, завантаження та розвантаження гуман?тарно? допомоги, але коли при?жджаю до Берислава, дивлюся на цих людей ? Господь да? мен? сили. Я бачу, як вони жертвують собою заради ?нших, ? це не може не надихати».
