Кардинал Петроккі: як і міста в Україні, Л’Аквіла знає, що означає втратити все
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Наші чоловіки й жінки, молодь і діти, що бачили смерть своїх близьких та були змушені з тривогою залишати свої домівки, зруйновані землетрусом, добре розуміють трагедію українських біженців, змушених через безумне та людиновбивче шаленство війни залишати свої помешкання та шукати пристановище в інших країнах», – сказав кардинал Джузеппе Петроккі, Архиєпископ Л’Аквіли, під час проповіді на Святій Месі, відслуженій у контексті 13 річниці землетрусу, який в ніч із 5 на 6 квітня 2009 року зруйнував місто, забравши 309 життів. «Серед цього нестерпного болю, – додав він, – Л’Аквіла, місто-мученик, почувається побратимом Києва, Маріуполя, Харкова, Бучі, Ірпіня, Одеси, усіх міст і сіл, яких торкнулося святотатське та нищівне насильство бомб».
Поминальне богослужіння, що відбувалося вночі в храмі Санта-Марія-ді-Суфраджо, завершилося смолоскипною ходою, що супроводжувалася 309 ударами дзвону, спогадуючи загиблих. Проповідуючи, кардинал нагадав, що кожне Євхаристійне богослужіння є уприсутненням Пасхи Ісуса, тобто, Його смерті й воскресіння. У цьому контексті він зауважив, що йдеться про свідчення віри, надії та любові, а тому цей вечір не є лише спогадуванням трагедії та жертв, спричинених нею, але також свідченням «Життя, яке не піддається та підноситься незламним: кидає виклик смерті та виходить переможцем із двобою».
«Пасхальна впевненість не відбирає біль, на якому викарбувана печать родинних уз: і це добре, що так є. Бо цей біль є священним. Він свідчить любов, яка завдає поразку смерті, бо не піддається та спонукає прямувати вперед, в очікуванні на возз’єднання», – сказав кардинал Петроккі, додавши, що втіха, яка приходить від Святого Духа, стає не лише «спів-плачем», але також «спів-віруванням», веде до зв’язку із небом під час тривання паломництва на землі.
«І тому аквіланський люд, якому добре відомі страждання, але також свідчення рішучої волі до відбудови, молиться за мир, єднаючись із Папою Франциском, з віруючими всіх релігій і конфесій та з усіма людьми доброї волі», – сказав проповідник, підкреслюючи, що на «варварську та жорстоку брутальність війни» вони хочуть відповісти «мобілізацією солідарності та співчуття», творячи мережу гостинності, дружби та взаємоподілу, вірячи, що після бурі знову сяятиме сонце «примирення та братерства».
