杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

До в?йни в Укра?н? асоц?ац?я «La Memoria Viva» (з ?тал. Жива пам?ять), що д?? в рег?он? П??монт (?тал?я), займалася поширенням серед молод? усв?домлення того, що жах?ття минулого означали для велико? частини людства. Д?яльн?сть асоц?ац?? та волонтер?в зосереджувалася, зазвичай, на трагед?ях Друго? св?тово? в?йни, зокрема на пам'ят? про под?? в нацистському концентрац?йному табор? Аушв?ц-Б?ркенау. Так було до 24 лютого 2022 року, коли Рос?я розпочала повномасштабне вторгнення в Укра?ну. Того дня все зм?нилося, зм?нилася вся ?вропа. Про гуман?тарн? м?с?? в Укра?ну асоц?ац?? «La Memoria Viva» в ?нтерв?ю для ватиканських мед?а розпов?да? ?? представник Роберто Фаллетт?.

Роберто, розкаж?ть, будь ласка, що спонукало вас розпочати допомагати укра?нцям в час в?йни?

Наша асоц?ац?я, як виплива? з назви, дба? про збереження пам'ят? ? об?знан?сть серед молод? про жах?ття, як? пережили люди, насамперед, у концентрац?йних таборах Аушв?ц-Б?ркенау. Серед св?дк?в, яких ми запрошували до молод?, була Л?д?я Максимов?ч, яка пережила експерименти доктора Мен?еле. Сьогодн? вона мешка? в Краков?. Коли до Польщ? прибули л?тн? люди, матер? з д?тьми, вона попросила нас про допомогу. Ми в?дразу ж взялися до справи, ? 26 лютого 2022 року з Кастелламонте вирушила перша м?с?я з м?кроавтобусом, завантаженим п?дгузками, засобами г?г??ни та одягом. Завдяки Посольству ?тал?? в Польщ? та Посольству Польщ? в ?тал??, з тод?шньою послом Анною Мар??ю Андерс нам вдалося д?статися до Медики, де ми зв'язалися з м?сцевою владою. Так ми започаткували цю гуман?тарну мережу, до яко? пот?м долучилося багато ?нших асоц?ац?й ? з якою ми до сьогодн? зд?йснили 68 м?с?й. Завдяки ц?й мереж? ми привезли в Укра?ну дв? карети швидко? допомоги, як? нам безкоштовно надала волонтерська орган?зац?я “Misericordie” рег?ону Тоскани, щоб допомагати людям з ?нвал?дн?стю та похилим в?ком в Харк?вськ?й област? та Донецьк?й, тобто у т?й ?? частин?, яка ще в?льна в?д агресора. У цих машинах швидко? допомоги були л?ки, п?дгузки ?, основне, л?ки в?д д?абету. Бо у цих районах, завдяки мереж? волонтер?в, ще вда?ться доставляти допомогу л?тн?м людям, як? н?чого не мають, не можуть нав?ть вийти з п?двал?в, бо дрони-кам?кадзе знищують усе, що руха?ться, ? вони, зрозум?ло, не хочуть залишати сво? дом?вки, бо ?дине, що у них залишилося, – це ?хн? будинки. Вони категорично в?дмовляються евакуюватися, хоча укра?нський уряд ? намага?ться ?х до цього спонукати, але вони хочуть залишитися, ? тому ми доставля?мо туди те, що може здаватися краплями в мор?, але ми робимо це ?з щирим серцем, щоб укра?нський народ не в?дчував себе самотн?м.

Ви пригаду?те свою першу м?с?ю на початку в?йни в 2022 роц??

Я був у Польщ?. Перша м?с?я була до Медики, Польща. Спочатку ми по?хали на фургон?, пот?м на дев'ятим?сному м?кроавтобус?, автобус? на 54 м?сця з гуман?тарною допомогою, а пот?м везли до ?тал?? матер?в, д?тей, л?тн?х людей, людей з ?нвал?дн?стю. Ми надали медичну допомогу багатьом ?нвал?дам завдяки адм?н?страц?? рег?ону П'?монт, завдяки ц?й гуман?тарн?й мереж?, яку нам вдалося створити, також завдяки нашому другов? на ?м'я П'?ро Москард?н?, колишньому сп?вроб?тнику Нац?онального департаменту цив?льного захисту. В?н нав?ть орган?зував нам к?лька зустр?чей з Папою Франциском ? Папою Левом. Звичайно, вс? ц? люди глибоко вдячн? Богов? за те, що ?м вдалося втекти в?д цього жаху. Вони при?хали в ?тал?ю ? отримали л?кування завдяки ц?й мереж?. Завдяки ?тал?йськ?й ?пископськ?й конференц??, завдяки Caritas Italiana, але передус?м завдяки кардиналу Маттео Дзупп? ми змогли доправити цих людей на л?кування до л?карн? “Дон Ньокк?” та ?нших медичних заклад?в.

Ви сказали, що зд?йснили 68 гуман?тарних м?с?й в Укра?ну. Ви особисто брали участь у кожн?й м?с???

Насправд?, для цього я викроюю час ?з сво?? комерц?йно? д?яльност?, тому що гуман?тарна допомога не ? нашою основно? роботою: це все волонтерство. Але ми дуже це ц?ну?мо, тому що т?льки т?, хто пережива? жахи в?йни, можуть зрозум?ти ? допомогти. Я вам скажу, що я вже зовс?м не та сама людина, якою я був до 26 лютого 2022 року. Я ? ран?ше завжди старався допомагати ?ншим, як в ?тал??, так ? в ?нших м?сцях, куди нас викликали як мун?ципальну службу цив?льного захисту або з ?ншими волонтерськими орган?зац?ями, але, на щастя, я н?коли не бачив в?йни. Жах?ття в?йни радикально зм?нюють людину: вони або позбавляють людяност?, як це сталося з агресорами, або ви д?йсно ста?те рятувальником, який не може думати н? про що ?нше, як т?льки про повернення в Укра?ну, щоб привезти допомогу. Я брав участь майже у вс?х наших м?с?ях. Можливо, пропустив лише дек?лька. Я розум?ю, що ця допомога – незначна, але ми веземо ?? близько до фронту, де л?тн? люди, – а ми переважно допомага?мо л?тн?м людям, д?тям, сиротам та ?нвал?дам, – як? нас д?йсно потребують. ? мо?ю найб?льшою молитвою, окр?м т???, яку я щовечора звертаю до Богородиц?, щоб ?? омофор поклав край ц?й трагед?? ? настав мир, ? прохання допомогти якомога б?льше поширювати ?нформац?ю, бо наближа?ться четверта зима. Четверта зима для укра?нського народу означа? знову проблеми з опаленням, електроенерг??ю, одягом для тих, хто залиша?ться в прифронтових районах. ? в цей пер?од, п?сля майже чотирьох рок?в, коли вони справд? втомлен?, ми не повинн? залишати ?х на одинц?. Найб?льше бажання – це об'?днатися з ус?ма цими асоц?ац?ями, щоб продовжувати надавати допомогу, особливо на сход? Укра?ни, де агрес?я д?йсно сильна. На жаль, ворог просува?ться день за днем ? не щадить н?чого на сво?му шляху. Скажу вам т?льки одне: ми привезли дв? карети швидко? допомоги. Колеги з Краматорська в Донецьк?й област? показали мен? карету швидко? допомоги, яка напередодн? ввечер? була прод?рявлена кулями, тому що тепер рос?яни, в основному, обстр?люють карети швидко? допомоги, пожежн? та пол?цейськ? машини, щоб навести жах на цив?льне населення, щоб воно покинуло сво? помешкання, ? вони могли спок?йно нищити ?х артилер??ю. Це те, що в?дбува?ться в Донецьк?й област?, в частин? Харк?всько? област?, в Сумах, ? це те, що бачили мо? оч? не т?льки п?д час ц??? м?с??, але, на жаль, з 26 лютого 2022 року.

Як ви зазвичай орган?зову?те сво? гуман?тарн? м?с??? Ск?льки людей вируша? до Укра?ни?

Ми збира?мо реч? першо? необх?дност? та л?ки в нашому оф?с?. Пот?м, щоб не наражати людей на небезпеку, деяк? наш? волонтери при?жджають на кордон з Польщею, а я з ?ншим колегою в'?жджа?мо в Укра?ну, звичайно, попереджаючи посольство ?тал??, яке допомага? нам перетнути кордон, ? пряму?мо до фронту. Наприклад, цього разу з нами був В?ттор?о Камера, який також ? волонтером Червоного Хреста, але тут, звичайно, у якост? волонтера асоц?ац?? “La Memoria Viva”. Якщо ? б?льше транспортних засоб?в, звичайно, потр?бно б?льше вод??в. Я стараюся при?жджати одним транспортним засобом на м?сяць, щоб не наражати на небезпеку ?нших людей, ? при?жджаю т?льки я з одним колегою. Ми в?дчува?мо глибоке бажання при?жджати, тому що ?нод? ми в?дчува?мо себе б?льш укра?нцями, н?ж багато ?нших, бо на власн? оч? бачили д?тей, л?тн?х людей, як? постраждали. Справжня проблема поляга? в тому, що удари зд?йснюються по цив?льному населенню, а не по в?йськових об’?ктах. На жаль, сьогодн? в?йна, що ведеться за допомогою дрон?в ? КАБ?в, спрямована, перш за все, на те, щоб тероризувати цив?льне населення.

Минуло б?льше трьох з половиною рок?в з початку рос?йського вторгнення. Чи вда?ться вам ? дос? залучати людей в ?тал?? до збору гуман?тарно? допомоги для Укра?ни?

Вже не так, як ран?ше. ?нод? в ?тал?? люди вважають, що це далеко. ? також вони вже майже звикли до цього. Але ми забува?мо, що, наприклад, в?д Турина до Палермо така сама в?дстань, як в?д Турина до Львова, тож це в?йна, яка в?дбува?ться дуже близько. Ми забува?мо, що укра?нц? борються за свою свободу, але також ? за свободу ?вропи ? свободу громадянського сусп?льства, яке прагне жити на сво?й в?льн?й земл?, не боячись, що агресор може захот?ти ?? завоювати. Тому ми намага?мося сприяти об?знаност? людей [ред. в ?тал??]. Однак мушу сказати, що кожного разу – а ми не збира?мо кошти, а лише реч?: л?ки, п?дгузки, одяг, генератори тощо – милосердний Бог завжди допомага? мен?. Ц? дв? карети швидко? допомоги, як? безкоштовно надала орган?зац?я “Misericordie” з Тоскани, були неспод?ваними, а в Донецьк?й област? вони були д?йсно потр?бн?. Вони потр?бн? для евакуац?? л?тн?х людей вноч?, що звичайно, в?дбува?ться з ус?ма ризиками, тому що, незважаючи на наявн?сть детектор?в дрон?в, зараз, про що наприклад, не говорять в ?тал??, рос?яни винайшли дрони на оптоволокн?, ? тому ?х неможливо зупинити: 30 к?лометр?в дроту – ? вони можуть вражати, вони вражають карети швидко? допомоги. Власне, минулого тижня в карет? швидко? допомоги загинув л?кар Костянтин?всько? л?карн?. 3 серпня я був у Костянтин?вц? в л?карн?, щоб доставити допомогу, але цього разу, на жаль, мен? довелося зупинитися т?льки на вокзал?, тому що дрони-кам?кадзе, особливо на оптоволокон?, знищують все, що руха?ться, як вдень, так ? вноч?. Справжня проблема поляга? в тому, що л?тн? люди живуть у п?двалах цих будинк?в. Там вже нема електрики, нема? води, нема? н?чого. Вони не хочуть ви?жджати, бо ментал?тет л?тн?х людей, звичайно, поляга? в тому, щоб залишатися у сво?х дом?вках. ? коли я спускаюся в ц? п?двали ? бачу цих б?дних людей, як? в?д акумулятор?в в?д автомоб?л?в прокладають кабел?, щоб ув?мкнути св?тло вноч?, ? тремтять в?д вибух?в над ними, я запитую себе: а через м?сяць, п?втора м?сяця температура знову опуститься до -15°, -20°, як вони будуть об?гр?ватися? Що з ними буде? ?, головне, з таким просуванням на фронт?. Що станеться з Краматорськом ? з? Слов'янськом? ? це величезна проблема. Нам не залиша?ться н?чого ?ншого, як молитися ? намагатися, як громадянське сусп?льство, як люди, що на власному досв?д? пережили в?йну, бути поруч з укра?нським народом, допомагаючи, чим можемо. ? це те, що я буду намагатися робити, поки милосердний Бог мен? допомага? ? поки маю сили.

Ви н?коли не думали про те, щоб зробити перерву в ц?й д?яльност?, можливо, через ф?зичну та психолог?чну втому? Адже Ви вже так багато зробили...

Н?, це неможливо. Я кажу вам в?д щирого серця, що мо? життя повн?стю зм?нилося. Нема? ноч?, щоб я не бачив ув? сн? вибухи, дрон, який, наприклад, пересл?дував мене минулого м?сяця в Куп'янську. Нема? ноч?, щоб я не думав про це, ? коли я думаю про це, я кажу соб?, що мушу повернутися з чимось, не з порожн?ми руками. Все, що ми мали, як родина, ми в?ддали. Разом з ус?ма нашими друзями намага?мося п?дтримувати укра?нц?в. Укра?нська громада Турина, звичайно, також продовжу? надавати дуже сильну допомогу численним м?сцевим асоц?ац?ям, ?ншим асоц?ац?ям, що д?ють по вс?й Укра?н?. Ми намага?мося створити мережу, синерг?ю, бо, звичайно, п?сля чотирьох рок?в люди втомилися, але якщо ми зможемо залишитися об’?днаними, ми не залишимо ?х самих. Сьогодн?, як н?коли, укра?нський народ не повинен в?дчувати себе самотн?м, бо вже хтось залиша? наодинц? з ?нших точок зору, на як? ми, звичайно, абсолютно не можемо вплинути. Але ми, як громадянське сусп?льство, можемо сприяти п?двищенню об?знаност?, розпов?дати ?, насамперед, старатися у цю четверту зиму привезти ковдри, одяг, п?дгузки, л?ки, генератори – все, що ? надзвичайно важливим для виживання л?тн?х людей та ос?б з ?нвал?дн?стю. Звичайно, ми повинн? намагатися розпов?дати правду, щоб н?коли не забувати, хто ? агресором, а хто – жертвою, ? молитися про справедливий мир, щоб вс? ц? укра?нськ? хлопц? не загинули даремно, а ми змогли хоча б зберегти територ?альну ц?л?сн?сть, наск?льки це можливо, якомога швидше.

Ви сказали, що укра?нц? чинять оп?р ? борються не т?льки за свободу сво?? кра?ни, але й за свободу ?вропи. Що Ви ма?те на уваз??

Я думаю, що неможливо пояснити це поняття, поки його не в?дчу?ш на соб?. Свобода, яку ми отримали в?д наших д?д?в, дякувати Богу, наш? д?ди вибороли ?? у Друг?й св?тов?й в?йн?, це свобода, яка не ? в?чною. ? доказом цього ? в?йна, яка, на жаль, зараз трива? не т?льки в Укра?н?. Бог послав мене сюди, але ? багато ?нших конфл?кт?в, про як? не можна забувати. Але свобода – це як спортзал: якщо не ходити туди щодня, ? ризик втратити ?? через будь-що, через будь-яке людське безумство. Бо людина тод? перетворю?ться на тварину, дегуман?зу?ться ? робить жахлив? помилки. Коли втрача?ться свобода, то ц?ною цього ? молод? люди, як? щодня гинуть, захищаючи сво? права. Сл?д зрозум?ти укра?нц?в, яких я ран?ше не знав, бо до 26 лютого 2022 року, до того телефонного дзв?нка, до тих жахливих кадр?в, як? ми бачили по телев?зору, я знав Укра?ну лише через д?тей Чорнобиля, але н?коли не мав жодних контакт?в, жодних друз?в, н?коли не думав, що при?ду сюди, на цю землю, зв?дки я зараз з вами розмовляю, з Харкова. Коли я побачив незламн?сть, ст?йк?сть молодих людей, як? не ? в?йськовими, а пекарями, електриками, банк?рами, як? зазнали насильства в сво?х дом?вках через окупац?ю, як? бачили, як з?валтували ?хню мат?р чи як вбили ?хню сестру, ? вир?шили захищати свою землю – ось це урок життя, який дали мен? укра?нц?, яким я вдячний, ? який залишиться з? мною назавжди. Бо це означа? ? ст?йк?сть, витривал?сть, але й любов до свободи та сво?? земл?. На жаль, ми забули, хто ? загарбником, ми забули, хто ? загарбаним, ?, що найголовн?ше, ми ?нод? перебува?мо п?д впливом пропаганди, яка не ? правильною. На жаль, багато людей не може при?хати подивитися на це на м?сц?, ? дякувати Богу. Бо щоразу, коли я перетинаю кордон з Укра?ни до Польщ?, я молюся Богов?, щоб н?хто н?коли не побачив тих жах?ть, як? бачили мо? оч? протягом цих дн?в, а я роблю це приблизно тиждень, 4 або 5 дн?в на м?сяць. А укра?нц? бачать це вже понад 1200 дн?в. Ця сирена, яка проника? в тебе день ? н?ч, яка не да? тоб? жити, ц? д?ти, як? не ходять до школи через дрони ? КАБи, не мають сп?лкування, це ?хн? бажання вийти знову п?д в?дкрите небо, б?гати ? см?ятися, бути разом, ц? об?йми на вокзал?, дружин з чолов?ками, як? в?д’?жджають на фронт ? не знають, чи повернуться. Чому? Через кого? Що зробили укра?нц?? Н?чого. Не укра?нц? вторглися в Рос?ю. ? про це ми не повинн? забувати. Але незалежно в?д цього – бо ненависть, гн?в н? до чого не приводять – найкраще, щоб настав мир, який хоча ?, мабуть, не буде справедливим, але принаймн? припиняться смерт? ?, головне, дипломатичними засобами буде досягнуто збереження суверен?тету, на який Укра?на заслугову?.