Директорка БО ?Дерево мого життя?: пам?ятати, що за Голгофою – Воскрес?ння
Св?тлана Духович – Ватикан
«Перебуваючи в час? Страсного тижня, ми нав?ть ще б?льше надиха?мося цим часом, тому що треба бачити, що за тим сто?ть, що ? дал?. Тобто в Страсному тижн? наш погляд скерований на те, що Христос буде розп'ятий, буде вис?ти на хрест?. Але ми ма?мо дивитися, що ? за Голгофою: а за Голгофою – воскрес?ння. Тому сьогодн?, бачачи Голгофу нашо? держави, нашо? кра?ни, наших людей, ми теж ма?мо думати, що буде завтра, що буде п?сля перемоги, як ми будемо в?дбудовувати нашу кра?ну, нашу державу ? що ми хочемо залишити в спадок нашим д?тям», – зазнача? в ?нтерв?ю для Рад?о Ватикану – Vatican News Любов Михайлюк, директорка благод?йно? орган?зац?? “Дерево мого життя”. Пасхальне та?нство ста? джерелом сили для реал?зац?? м?с?? ц??? орган?зац??, яке поляга? в тому, щоб “дбати про усв?домлене майбутн? нашо? держави шляхом формування особист?сно? в?дпов?дальност? за св?й та сусп?льний добробут”.
Втрата не марна
Наша сп?врозмовниця пригаду?, що п?д час духовно? та психолог?чно? в?днови, яку вони нещодавно проводили для вд?в в?йськових та ?хн?х д?тей в Яремч?, вони побачили, що «жодна з дружин не вважають цю втрату марною». «Так, вони переживають св?й б?ль, свою Голгофу, – розпов?да? вона, – але вони також в?рять ? хочуть, щоб настало мирне життя для ?хн?х д?тей. Саме тому наша мета та наша м?с?я – це формування майбутнього нашо? держави, майбутнього, якого ми не побачимо, як ? не бачили наш? д?ди, як? також в?дстоювали ?нтереси нашо? Укра?ни в час? ? п?сля Друго? св?тово? в?йни, як ? не бачили наш? прад?ди, як? в?дстоювали ?нтереси Укра?ни в часи Першо? св?тово? в?йни. Але вони хот?ли дати нам щасливе майбутн?. Ми обрали саме цю м?с?ю – формувати майбутн? нашо? держави, усв?домлене майбутн? нашо? держави, – щоб б?льше наших д?тей не торкалася така доля».
Формувати сусп?льство, яке вм?? дбати
Загальн? напрямки д?яльност? орган?зац?? «Дерево мого життя» – це системна психолог?чна п?дтримка (захисник?в та ?хн?х родин, родини в?йськових, як? втратили р?дну людину на фронт?; родин в?йськових, як? пропали безв?сти чи перебувають в полон?; ВПО, волонтер?в, соц?альних прац?вник?в та медик?в), системна психосоц?альна п?дтримка (людей поважного в?ку 60+; захисник?в/ць з ?нвал?дн?стю) ? формац?я сусп?льства через культуру та просв?тництво.
Ц?каво, що д?яльн?сть р?зних груп, в яких ц? напрямки знаходять конкретну реал?зац?ю, перепл?таються, даючи можлив?сть учасникам р?зних напрямк?в вза?мод?яти ? допомагати одн? одним. Так, наприклад, група поважного товариства 60+, серед яких ? багато внутр?шньо переселених ос?б, готу? об?ди для в?йськовослужбовц?в, як? проходять бальнеолог?чну та психоемоц?йну в?днову. Коментуючи такий п?дх?д, пан? Любов п?дкреслю?, що «Бог створив людину соц?альною ? в?дпов?дальною за св?й виб?р». Вона пригаду?, що на початку повномасштабного вторгнення вони допомагали вимушеним переселенцям, як? пере?хали на Закарпаття ? як? там залишилися. «В нас ? люди похилого в?ку з р?зних куточк?в сх?дно? Укра?ни, – каже вона. – Деяк? з них вже не мають куди повертатися, бо дом?вки деякого з них в окупац??, а ?нших – п?д пост?йними обстр?лами агресора. Ми почали по?днувати цих людей похилого в?ку з нашими м?сцевими людьми похилого в?ку, для того щоб люди не в?дчувалися покинутими ? самотн?ми. Завдяки цим групам “поважного товариства 60+”, як ми його для себе назива?мо, ми допомогли нашим сп?вгромадянам з? сх?дно? Укра?ни ?нтегруватися в м?сцеву громаду.
Окр?м сп?лкування, для цих груп, як пояснила наша сп?врозмовниця, важливо також оп?куватися кимось. «? ми запропонували, щоб вони готували об?ди для наших захисник?в, як? перебувають на л?куванн? у л?карнях Ужгорода, Мукачева ? Сваляви, оск?льки ми для них проводимо як психолог?чну п?дтримку, так ? комплексну бальнеолог?чно-психолог?чну п?дтримку. 82% цих в?йськових мають ампутац??. Ми ?х в?двозимо в термальний комплекс “Гармон?я”, де ? термальн? води. Вони мають ц?лющ? властивост?, допомагають швидше загоювати рани ? в?дновлювати кровооб?г. ? коли наш? захисники при?жджають п?сля басейн?в ? чують запахи домашн?х вареник?в, салат?в, голубц?в, холодцю, вони кажуть, що почувають себе, як вдома. ?м це дуже при?мно, ? вони розум?ють, що про них хтось дба?».
Пан? Любов додала, що п?д час Великого Посту учасники групи “поважного товариства 60+” також розписували писанки ? подарували кожному во?нов? писанку на згадку про час в?дновлення. А розпочалася ?хня допомога в?йськовим тим, що вони в'язали так зван? “шапочки” на культ?, «щоб хлопцям, як? втратили к?нц?вки, було тепло ходити взимку».
«В цьому всьому ма? бути присутн?й Бог»
Пр?оритетом, червоною ниткою, яка тягнеться у всьому, що робить «Дерево мого життя» ? стосунки, бо, як зазначила директорка ц??? орган?зац?? в одному ?з сво?х попередн?х ?нтерв?ю, «людина травму?ться через стосунок з людиною, ? людина л?ку?ться через стосунок з людиною». В?дпов?даючи на запитання про те, що ? нар?жним каменем цих стосунк?в, вона вказала на важлив?сть пам?ятати про те, що людина ма? три вим?ри: т?ло, душу ? дух. «Варто аби була сп?впраця л?кар?в, психолог?в ? душпастир?в в одному ц?лому, – каже вона, – ? це дуже потужна р?ч, коли ми не в?дкида?мо одну з частин, а намага?мося по?днати три в одному, принайм?, ми це робимо в сво?й робот? в наш?й команд?. Ну не знаю, як так склалося, це все Провид?ння Боже, ? я за це дякую. Ми про це говоримо ? пишемо в?дверто: в цьому всьому ма? бути присутн?й Бог. Не обов'язково, як кажуть, щодня ходити до церкви. Важливо в?рити ? дов?ряти. Коли ти в?риш ? дов?ря?ш, то ти тод? розум??ш, що ти ма?ш на що опертися, на кого опертися, ти ма?ш захищену спину».
Без кор?ння нема? майбутнього
Вагома частка д?яльност? орган?зац?? «Дерева мого життя» присвячена ?хньому третьому напрямку – формац?? сусп?льства через культуру та просв?тництво. ? попри те, що може здаватися, що в?н не пов?язаний з напрямками психолог?чно? та психосоц?ально? п?дтримки, в?н надзвичайно важливий для вт?лення ?хньо? м?с?? – будування усв?домленого майбутнього. «Ми ? “Дерево мого життя”, – поясню? директорка, – ? це не просто так народилося: ми розум?ли, що ми, як ц?л?сн? люди, як? хочуть бути в?льними, спов?дують християнськ?, моральн? ц?нност?, ми розум?ли, що для того, щоб ми могли щось робити дал?, нам треба на щось опертися, тобто пам'ятати сво? кор?ння, пам'ятати, чи?х батьк?в ми д?ти та чи?х д?д?в ми внуки. Власне, Укра?на в?д початку була християнською державою, ? збереження ц??? спадщини ? це наше кор?ння волелюбних, богобоязких людей, як? н?коли не нападали н? на кого, да? можлив?сть нам зараз триматися ? думати про майбутн?».
Наша сп?врозмовниця зауважу?, що до осв?ти, культури ? просв?тництва входить також ? духовний розвиток, бо важливо усв?домити св?й талант, даний Богом, який людина покликана розвивати. «Тому, розвиваючи сво? таланти в сфер? осв?ти, культури – каже вона, – ? опираючись на наш? традиц??, на нац?ональне надбання нашого народу, а воно ? надзвичайно багатим, тод? ти можеш формувати оце усв?домлене майбутн?. ? коли завдяки оц?й культурн?й спадщин? ти усв?домлю?ш, ким ти ?, ти тод? почина?ш над собою працювати, ? це допомага? тоб? швидше, скаж?мо, одужати ? зростати в тому всьому ? зростати, приймати свою дорослу частину ? нести в?дпов?дальн?сть за те, що ти робиш».
Перетворити реакц?ю на б?ль у добр? справи
В?д початку повномасштабного вторгнення багато укра?нц?в в?дкрили в соб? зд?бност?, про як? ран?ше не знали. «Кризов? ситуац?? – це, можна сказати, добрий стимул для розвитку», – поясню? Любов Михайлюк, додаючи, що св?том, як вважа?ться, руха? дв? енерг??: любов ? ненависть чи агрес?я. Агрес?я, як вона зауважила, сама по соб? в психолог?? не ма? негативного чи позитивного забарвлення. Це сила, яка да? можлив?сть рухатися, ? людина св?домо вир?шу?, куди рухатися: «вкласти цю агрес?ю в якесь позитивне русло ? робити щось добре, чи в негативне, ? тод? ти будеш нищити не т?льки когось, чи щось, але й себе, тому що воно тебе теж з'?да?». «Тому мен? дуже при?мно, – зазнача? пан? Любов, – що наш? сп?вгромадяни укра?нц? в?дкрили в себе цю силу, яка п?шла на добр? справи. Тобто ми не здалися, ми не стали рабами. Ми в?дстою?мо свою територ?альну ц?л?сн?сть, ми боремося за сво?х людей. Ми намага?мося робити все для того, щоб залишатися в?льними, незалежними ? правдивими перед собою».
Через просв?тництво до сп?лкування ? до сп?льноти
“Книжков? посиденьки”, “Лаг?дна укра?н?зац?я”, “?конопис” – це лише деяк? з багатьох занять, як? пропону? «Дерево мого життя» в рамках свого осв?тньо-культурного напрямку. «Окр?м того ми проводимо р?зн? екскурс??, ознайомлення з ?стор??ю краю, – розпов?да? директорка орган?зац??. – Наш осв?тньо-культурний напрямок очолю? журнал?стка Тетяна Л?терат?. Вона написала к?лька книг “Втрачений Ужгород”. ? ми знайомимо також наших сп?вгромадян з традиц?ями краю: в нас ? р?здвян? зустр?ч?, ми вертепи готували разом з Укра?нською академ??ю л?дерства, в час? Великодня писали писанки, говорили про ц? традиц??. Минулого року ми коштували закарпатський великодн?й кошик. Бо частина учасник?в наших груп – це все ж таки вимушено переселен? сп?вгромадяни, ? багато хто з них не ма? з ким розд?лити, наприклад, чи Р?здвяну вечерю, чи пасхальну трапезу. Тому ми намага?мось це все об'?днувати та й показувати, що можна вза?мод?яти. Для нас це дуже важливо, тому що наш? учасники сп?лкуються не т?льки тут, у нас, в осередках, бо в нас ? осередки в Ужгород?, Мукачев?, Сваляв?, але вони сп?лкуються, ? поза осередками. Тобто вони вже можуть виходити гуляти, вони йдуть разом на каву або запрошують один одного в гост?. Тобто тут ще й в?дбуваються певн? соц?альн? зв'язки. Це важливо, особливо, в цьому час? п?сля ков?ду, коли вс? були розд?лен? ? сид?ли сам? в сво?х дом?вках, а тут ми в?дновлю?мо це живе сп?лкування».
Через вза?мод?ю м?ж учасниками р?зних груп «Дерево мого життя» намага?ться «формувати усв?домлене майбутн? нашо? держави в майбутньому». «Тобто вже тут ? сьогодн? ми ма?мо щось робити для того, щоби п?сля перемоги ми активно включилися у в?дновлення ? в?дбудову нашо? держави, – наголошу? наша сп?врозмовниця. – Ми заклада?мо сюди дуже глибок? сенси. Це про самоусв?домлення, це про в?дпов?дальн?сть, про сол?даризац?ю, про об'?днання, це про те, що сп?льнота зможе набагато б?льше, н?ж одна людина. Якщо опиратися на нашу ?сторичну спадщину, то свого часу я досл?джувала розвиток укра?нських громад в селах по р?зних куточках Укра?ни: це ? Слобожанщина, це ? Черкащина, Черн?г?вщина, Карпати, це ? Закарпаття, ? Центральна Укра?на, ? Галичина, ?, до реч?, ще й Кубань ? Воронеж, що належали також до етн?чних територ?й Укра?ни. Спостер?гаючи за розвитком села, видно, що вони все робили сп?льно: вс? толоки були сп?льн?, громада п?дтримувала вд?в, похилих людей, громада утримувала церкву – громада дбала про сусп?льний добробут. ? ми зараз ма?мо скеровувати вс? сво? ресурси ? вс? сво? таланти та знання на те, щоби ми, сп?льно, об'?днуючись, могли формувати наш добробут».
П?дтримка доброд??в
Реал?зовувати вс? ц? напрямки д?яльност? благод?йн?й орган?зац?? «Дерево мого життя» допомагають доброд??. Пан? Любов зазнача?, що в?д моменту ?хнього заснування у 2022 роц? ?х п?дтримувала Мукач?вська римо-католицька д??цез?я. Вони отримують п?дтримку також в?д чеського Кар?тасу, в?д орган?зац?? “Renovabis”, в?д термального комплексу “Гармон?я”, який нада? для захисник?в можлив?сть безкоштовно? бальнеолог?чного реаб?л?тац?? у термальних водах, басейнах, в?д “Укра?нського ж?ночого фонду”, який п?дтриму? ?н?ц?ативи, скерован? на п?дтримку ? розвиток ж?нок, як? перебувають в складних житт?вих обставинах. Серед доброд??в «Дерева мого життя» – також громадська орган?зац?я “Карпатська фундац?я”, ж?ночий клуб “Зонта” «Завдяки цим нашим доброд?ям, – п?дкреслю? директорка, – ми можемо мати три осередки у трьох м?стах – Ужгород, Мукачево, Свалява – ? допомагати у цих м?стах тим, хто цього найб?льше потребу?. Ми охоплю?мо вс? в?ков? категор??: в?д трьох рок?в ? до ста. Бо у нас ? зустр?ч? поважного товариства в ?нших осередках. А коли провадяться групи п?дтримки для дружин наших захисник?в, то паралельно ми ма?мо групи психолог?чно? п?дтримки для ?хн?х д?тей. Бо в нас ? дуже багато дружин, як? ? внутр?шн?ми переселенцями, ? зазвичай, вони не мають де залишити сво?х д?тей, тому що групи проходять у веч?рн?й час, п?сля роботи, ? зрозум?ло, що нема? з ким залишити д?ток. Тобто ми пост?йно шука?мо також кошти, бо розум??мо, що виклик?в ? запит?в на нашу працю ? багато».
В команд? орган?зац?? “Дерево мого життя” трудяться 24 особи. З них 16 консультант?в, психолог?в ? психотерапевт?в. Пан? Любов зазнача?, що ?хн? навчання ? п?двищення квал?ф?кац?? також вимага? додаткових кошт?в. «Кр?м того, для того, щоб ми проводили свою роботу як?сно, ми ма?мо також дбати про себе, ? проходити сво? суперв?з??, ?нтерв?з?? ? мати сво?х психотерапевт?в для того, щоб мати ресурс та працювати ? бути для ?нших».
Джерело – Воскреслий Христос
В такий важкий час, час в?йни, важливо мати джерело, яке допомага? в?днайти житт?дайн? сили в найважч? моменти. Для пан? Любов? таким джерелом ? Воскреслий Христос. «Я дуже довго йшла до розум?ння того, – що Бог, ?сус ? мо?м другом, – д?литься вона, – реальним другом, з яким можна сп?лкуватись, плакати, можна см?ятись, ?нколи кричати, коли не розум??ш, що в?дбува?ться, чому саме так. ? це, д?йсно, м?й стовп, моя опора, за яку я тримаюся дуже м?цно. Це також щонед?льн? л?тург??, ?вхарист?я. А для т?ла це просто прогулянки, або це може бути сон. ?нколи соб? дозволя?ш просто виплакатися: плач також л?ку?. Стосовно профес?йного розвитку це, знову ж таки, суперв?з??, це власна терап?я, це ?нтерв?з?я серед колег, бо коли в нас ? як?сь теми, на як? ми не можемо знайти розв'язання, тод? намага?мось допомогти один одному, п?дсв?тити. Тому так, але, насправд?, все ж таки, найб?льша опора зараз на Бога. Читаючи ?сторичн? спогади наших предк?в, ? опираючись на досв?д мого роду, батьк?вського ? материнського роду, коли бабуся розказувала мен? в дитинств?, що вона змогла пройти ? прожити чотирнадцять рок?в, як ? д?дусь, в радянському табор? в Сиб?р?, т?льки за рахунок того, що вони просто молилися ? в?рили в Бога, що вони повернуться додому ? побачать свою дитину. Коли мо?й мам? було ш?сть м?сяц?в, то прийшли енкаведисти ? забрали ?? маму, тата, тобто мою бабусю ? д?дуся забрали ? вивезли в Сиб?р. ? моя мама виховувалась в чужих людей. Чотирнадцять рок?в вона не знала сво?х батьк?в. ? опираючись саме на цей досв?д, досв?д в?ри ? дов?ри Богов?, це мен? допомага?».
