Укра?нський художник ?ван Марчук: Мо? гасло – сп?ш?ть робити добро
Св?тлана Духович – Ватикан
«Дев?з мо?? творчо? д?яльност? наступний: “Люди, сп?ш?ть робити добро!”. Все сво? життя я присвятив творчост?. Кожен робить добро, як може», – каже 88-р?чний укра?нський художник ?ван Марчук в ?нтерв'ю для ватиканських мед?а. Незважаючи на св?й в?к, всесв?тньо в?домий митець прибув до Риму, де 10 лютого 2025 року в?дбулося в?дкриття його персонально? виставки в Palazzo della Cancelleria (ос?док трибунал?в Апостольсько? столиц?). Виставка, орган?зована з ?н?ц?ативи Посольства Укра?ни при Святому Престол?, на як?й представлено приблизно 60 роб?т художника, триватиме до 24 лютого 2025 року. У середу вранц?, 12 лютого, укра?нського художника прийняв на приватн?й ауд??нц?? Папа Франциск.
Коментуючи в?дкриття виставки видатного майстра в серц? Риму, Посол Укра?ни при Святому Престол? Андр?й Юраш зазначив, що ця под?я ма? велике значення. «Засв?дчення т??? досконалост? форм, як? вживають укра?нськ? автори ?, зокрема, один ?з ч?льних укра?нських митц?в, – под?лився в?н, – буде ще раз переконувати весь св?т, що Укра?на – це, безумовно, частина сп?льного культурного простору з ?вропою, з цив?л?зованим св?том ? з тим, що я називаю ?вропоцентричною цив?л?зац??ю. Дуже важливо орган?зовувати так? под?? саме в час? в?йни: вс? нас знають ? бачать, як нац?ю, яка стражда?, яка бореться, яка жертву?, яка частину сво?? душ? нада? для захисту св?ту. Але одночасно дуже важливо, щоб в рамках ц??? в?йськово?, умовно кажучи, тематики показати, що ми не забува?мо про велике ? в?чне». Пан Посол пригадав слова куратора виставки Джузеппе Усан? де Ескобара, який пор?внював ?вана Марчука ?з найвидатн?шими митцями минулого стор?ччя. «? для мене, – п?дкреслив в?н, – можливо, його слова були нав?ть неспод?ванкою, але вони ще раз нагадали мен?, наск?льки велик? ц?нност? ми ма?мо, заради яких потр?бно боротися ? ?х зберегти. Бо ?хн? збереження – це збагачення всього макрокосмосу цив?л?зованого св?ту».
?ван Марчук народився 1936 року в сел? Москал?вка на Терноп?льщин?. Його любов до малювання зародилася в ранньому в?ц?. Зростаючи в б?дн?й родин?, в?н не мав чим малювати, тому малював соком кв?т?в. Вже в п?дл?тковому в?ц? в?н ч?тко зрозум?в, що хоче бути художником. П?сля зак?нчення навчання у Льв?вському училищ? декоративно-прикладного мистецтва ?мен? ?вана Труша та Ун?верситет? прикладного мистецтва у Львов?, у друг?й половин? 1960-х пере?хав до Ки?ва. Тут працював художником в ?нститут? надтвердих матер?ал?в Нац?онально? академ?? наук, а пот?м у Комб?нат? монументально-декоративного мистецтва. На робот? молодий художник швидко виконував доручену працю ? йому залишалося багато в?льного часу. «? я почав соб? малювати на маленьких листочках пером, тушшю, – пригаду? художник. – Я страшенно т?шився, що роблю щось, але не знаю, що, але я в?дчував, що з цього щось вийде, щось особливе».
Таким чином ?ван Марчук почав розвивати власне художн? мистецтво, яке не вписувалося в канон соцреал?зму, ?диного стилю, що був оф?ц?йно дозволений радянським режимом. Його роботи не брали на виставки, але, одночасно з оф?ц?йною роботою, в?н наполегливо працював над сво?ю власною творч?стю. «Я потихенько почав працювати вже в когось в майстерн?, – розпов?да? в?н. – Почалися виставки по коридорах в Сп?лц? письменник?в, Сп?лц? композитор?в, в кл?н?ц? Амосова, в Медичн?й б?бл?отец?, бо б?льше н?де мене мен? не дозволяли виставляти картини. Це була так звана самод?яльн?сть, за якою дуже добре дивилося пильне око».
Увесь творчий шлях ?вана Марчука – це безперервний пошук нових стил?в ? техн?к. Так з'явилася його ун?кальна техн?ка – пльонтан?зм (в зах?дноукра?нському д?алект? «пльонтати» – плести, перепл?тати). «В с?мдесят другому роц? я був в селищ? Седн?в на Черн?г?вщин?. Там я вперше був у Будинку художник?в. Листопад м?сяць. Там в Седнев? були написан? слова п?сн? “Сто?ть гора високая, а п?д горою гай”. ? я глянув на той гай, л?с, дерева гол?…Боже, яка граф?ка, як? чудеса. Я в?дразу подумав “Я зроблю так, ? ще краще!” ? вже майже в той же день я вже знав, як це робити. ? отак появилася на св?т техн?ка живопису пльонтан?зм, яка зараз в?дома в усьому св?т?. Це було велике в?дкриття: в двадцятому стол?тт? появилася ?дина нова техн?ка живопису – м?й пльонтан?зм».
Неможлив?сть реал?зувати св?й мистецький потенц?ал в умовах радянського тотал?таризму змусила укра?нського художника ем?грувати за кордон. «Двадцять рок?в я був заборонений, – розпов?да? в?н, – а пот?м, коли прийшла перестройка, я в?дразу по?хав за меж? Укра?ни, тому, що мен? хот?лося бути в?льним ? хот?лося роботи». Митець взяв десять картин ? опинився в С?дне?. «Так почався дуже ?нтенсивний пер?од, можна сказати, п?дкорення св?ту. Чим? мистецтвом», – стверджу? в?н.
У 2007 роц? британська газета The Daily Telegraph включила ?вана Марчука до списку «100 ген??в сучасност?». Серед його досягнень – понад 200 персональних виставок у р?зних кра?нах св?ту. Щоб досягти усп?ху, молодим художникам радить наполегливо працювати: «Для художник?в в мене ? один рецепт: в?зьм?ть календар ? весь червоний кол?р перемалюйте на чорний, ? жив?ть, як я, по чорному календарю. Це означа?, що я н? вих?дних, н? свят н?яких, н? дня народження н?коли я не святкував».
Ця самов?ддан?сть ? посвята отриму? винагороду, коли художник бачить сльози на очах людей, як? розчулюються, споглядаючи його твори. «Я т?шуся, бо я отримую людську шану, людську любов, – д?литься митець. – Робити добро –це при?мно, робити зло дуже дешево. Робити добро, образно кажучи, дуже дорого. А от зло – це просто забавка».
?ван Марчук повернувся в Укра?ну у 2011 роц?, але на початку 2022 року повномасштабна в?йна змусила його знову ем?грувати. Незважаючи на в?к ? вбол?вання за долю свого народу, в?н одразу взявся до роботи. «Була в мене картина, ? вона ?, назива?ться “? побачив землю рибами вистелену”. Це зроблено п?сля Чорнобиля. Цикл такий був в мене. ? тут я згадав цю в?йну, бо живу в н?й, ? намалював невелику картину “? побачив землю т?лами вистелену”. Там вся площина – др?бн? люди валяються по земл?. Так, як воно ?. Пот?м мене запитували про мою творч?сть у во?нний час, а я сказав: “Все, крапка. Б?льше н?яких картин про в?йну”. Бо люди бачать в?йну наяву, вони сходять з розуму ? гинуть в?д цього. Як я можу все це малювати ? ще ?м це показувати? Вони бачать все це в реальност?. “А ти, чолов?че, не на фронт? не був, ти не бачив цього, ти видуму?ш ц? картинки”. Я сказав: “Людям треба дати вт?ху, хоч трошки в?дсунути ?х подал? в?д в?йни, в?д тих думок страшних”».
Укра?нський художник, який сво?ми творами в?дкрива? в?кно на Укра?ну для людей р?зних кра?н св?ту, часто говорить про важлив?сть дивитися на горизонт. «Хто огляда?ться назад, той н?коли не сягне горизонту, – каже в?н. – От я дивився т?льки вперед». На власне життя ?ван Марчук дивиться з вдячн?стю ? в?дчуттям сповнення: «Я життя жертовне прожив, кажу “прожив”… Але те, що я зробив, як то кажуть, виправдову?, вс? ц? жертви. Я вт?шаються тим, що я зробив».
