Сестра В?тал?я про втрату брата на в?йн?: дякую Богов? за дар його життя
Св?тлана Духович – Ватикан
Втрата близько? людини… Рано чи п?зно кожна людина у сво?му житт? пережива? перех?д у в?чн?сть когось з р?дних. На жаль, в Укра?н? в?йна забира? життя тих, як? ще в розкв?т? сил. Це не природньо. Кожен цю втрату пережива? в глибин? свого серця, кожен по-сво?му, але ус?х по?дну? досв?д пекучого болю, який немов мечем пронизу? серце ? в?д якого не можна н? сховатися, н? перепочити. В наших ?нтерв?ю-св?дченнях про втрату близько? людин? на фронт? ми прагнемо дати можлив?сть нашим сп?врозмовникам говорити про цей досв?д ?ншим, щоб виявити шану ? вдячн?сть тим, хто в?ддав сво? життя за нас, ? щоб т?, як? також перебувають у горюванн?, розум?ли, що вони не сам?.
Сестра В?тал?я ?ванюк з? Згромадження Сестер Мироносиць розпов?да? про втрату свого брата Григор?я. Вона дяку? Богов? «за дар його життя, за сп?льне пережите ? за те, що призначив йому в?ддати сво? життя за ?нших».
Донедавна сестра В?тал?я викладала ф?лософ?ю та ?тал?йську мову в ?вано-Франк?вськ?й академ?? ?вана Золотоустого. Перед тим вона навчалася в ?тал??, де захистила докторську дисертац?ю на факультет? ф?лософ?? Папського ун?верситету «Антон?анум». В?д травня 2024 року черниця ? капеланом-волонтером. Вона, здеб?льшого, працю? з во?нами, як? п?сля важких поранень визнан? обмежено придатними та служать в тилу.
?ванюк Григор?й, брат сестри В?тал??, геро?чно загинув на фронт? у липн? 2023 року. В?н був молодшим сержантом ЗСУ. У 2015-2016 роках виконував бойов? завдання в зон? АТО у лавах В?йськово-морських сил ЗСУ, а з початком повномасштабного вторгнення служив у склад? 103-? окремо? бригади Сил територ?ально? оборони ЗСУ.
Наступн? рядки – це слова сестри В?тал??, як? вона дов?ря? читачу, немов при щир?й розмов?…
Б?ль – це ресурс. Б?ль, пережитий з Богом, розд?лений з тими, що тебе люблять, – це трансформуюча сила, яка зм?ню? ? в?дкрива? нов? можливост? та шляхи. З болем неможливо впоратися самост?йно, ? не варто, хоча ми пробу?мо, щоб ?нших не турбувати ? не виявлятися слабкими. Але сам Бог дозволя? нам пережити досв?д болю, не в?дгороджу? нас в?д цього, бо цей досв?д нам потр?бен. Б?ль, страждання, втрата нас роблять б?льше людяними, нам формують серце, здатне розум?ти ?нших та сп?вчувати ?м… Я перестала боятися здатися слабкою, бо я слабка, ? побачила, що б?ль робить нас сильн?шими, в?н неначе пересл?ду? тих, кого хоче вчинити мужн?ми…
Вс? переживають б?ль, але не вс? внасл?док пережитого здатн? любити ? прощати. Ми вчимося переживати б?ль таким чином, щоб це нас не знищило, а сформувало здатн?сть нового ресурсу мислення та життя…
Зараз я не розбита болем: попри те, що мен? боляче, я продовжую жити з втратою, мен? стали глибоко зрозум?лими так? явища, як горе та скорбота… Я вдячна Богов? за все, що в?н дозволив мен? пережити. Мене торкнуло це до глибини серця ? душ?, але Бог мене втримав, як ? багатьох ?нших з под?бним досв?дом, ? ми не замкнулися у в?дчаю, нар?канн? ? запереченн? Бога…
Як богосвячена особа я триваю в молитв? за ус?х загиблих ? впевнено знаю, що ?хн?й труд та жертва – Богом благословенн?.
Однак ще дужче мен? важливо бути п?дтримкою тим, кого б?ль та втрата зламали ? хто вир?шив, що в усьому винен Бог. Таким особам намагаюся стати в пригод?, в жодному випадку не переконуючи в неправильност? ?хн?х суджень, бо це н? до чого хорошого не приведе. Таким людям можна допомогти т?льки будучи поруч. Вчуся любити та виявляти любов людям в скорбот?, в гор?, без намагання ?м пояснювати доц?льн?сть випробувань.
Важливо навчитися також бути поруч без сл?в, приймати людей такими, якими вони ?, зраненими, неморальними, поруйнованими гр?хом. Для мене важливо формувати стосунки без масок, якщо ми хочемо допомагати одн? одним вза?мно…
Добре пережите сьогодн? стане л?ком для нашого зруйнованого минулого.
Дружин та родич?в в?йськових наполегливо прошу любити та ц?нувати, любов – це найкраща ? найефективн?ша ППО.
Великою п?дтримкою та поясненням втрати для мене стали слова одн??? молитви у час в?йни: «А тим, кому Ти призначив покласти сво? життя за В?тчизну, прости ?м прогр?шення ?хн? ? в день праведно? в?дплати Тво?? подай в?нц? нетл?нн?». ?ншого пояснення чи розради не треба. Бол?ю втратою, але дякую Богов? за дар життя мого брата, за сп?льне пережите ? за те, що призначив йому в?ддати сво? життя за ?нших.
«Пережита втрата» – це поняття у мо?му розум?нн? неможливе, я продовжую переживати ??, але щоразу на якомусь ?ншому етап?… Мене болить, але не так, як бол?ло ран?ше… в мене залиша?ться почуття вини, на яке я знайшла св?й спос?б л?кування: стараюся жити так, щоб мо?му братов? не було соромно, продовжуючи робити його справу посвяти ?ншим серед людей та в умовах, даних мен? Богом.
Одного разу мен? трапилося слухати в?йськового, який розпов?дав мен? свою во?нну ?стор?ю пережитого бомбардування. В?н б?г з маленькою д?вчинкою на руках ? просив Бога не забирати його, допоки не зможе доставити дитину в безпечне м?сце. В?н описував ?? як чотирир?чну д?вчинку у рожев?й сукн?, обличчя яко? в?н пам’ятатиме до смерт? ? про яку б?льше н?чого йому не було в?домо. Ось це один серед чисельних приклад?в тако? високо? ново? гуманност?, яко? наш сучасний св?т не бачив. Серед дико? жорстокост?, на яку, як виявля?ться, спос?бна людина з одного боку, вона також спос?бна на жертву заради ?нших. Ця жертва чиста ? бездоганна, яка поляга? у захист? соб? под?бних ц?ною власного життя…
Глибоко в серц? ми завжди знали, що ? ц?нним та справжн?м – нам лише бракувало прикладу бездоганних людей, як? без п?дготовки в один момент стали спроможними до р?шучо? зм?ни, в?йна нам показала хто ? хто… Ми побачили людей без масок, в?дважних велетн?в, р?вень яких багатьом не п?д силу. Все ?нше не ма? значення.
В одн?й телефонн?й розмов? м?й брат под?лився тим, як деяк? в?йськов? просили його допомогти ?м зв?льнитися в?д алкогольно? чи ?нших залежностей… Мене дуже вражав той факт, що в умовах в?йни люди боролися з? сво?ми проблемами, хот?ли зм?нюватися ? шукали можливостей. А ще мене вражали поради мого брата, якими в?н додавав духу побратимам. Так от, щоб подолати проблему, в?н радив «прийняти р?шення зм?нитися». Насправд? все почина?ться з добро? своб?дно? вол? розпочати оп?р т?й чи ?нш?й проблем?, тому треба прийняти р?шення. Ця порада допомогла й мен?, бо п?сля втрати я теж немовби завмерла ? щоб повернутися до життя, молитви ? дов?ри Богов?, треба було прийняти р?шення, хоча все виглядало без сенсу…
З втратою брата я почала писати прозу та поез??, виявля?ться звикла реакц?я мозку обробляти б?ль. Мабуть так, оск?льки вс? в?рш? – на тему втрати, в?йни, сенсу життя…
Смерть ув?йшла в мо? життя…
В життя мо?х найближчих!
? тихо-тихо там прис?ла,
А пот?м божев?льно зарев?ла!
Ревла, металась ? косила…
Та не скосила, не змогла, бо не зум?ла…
Нас зранила, нам душу рвала, може, й нав?ть вбити нас хот?ла…
Однак нам Ангела зродила,
В якого крила!
О Боже м?й, як? ж ц? крила!
Вони нам – захист ? велика сила!
Смерть ув?йшла в мо? життя…
Тепер несила, –
Не знати ближнього
Як брата р?дного, як сина!
Щоб продовжувати вчитися переживати втрату, мен? стало важливо контактувати з в?йськовими, це для мене – житт?ва необх?дн?сть. Ми вза?мно допомага?мо одн? одним. Одного разу хтось з в?йськових мен? сказав, що я можу ?м розпов?дати про все, окр?м пекла, бо вони вже там були. Так от, ?хн?й досв?д ус?м нам дуже важливий, бо це той новий досв?д боротьби, в?дваги, безстрашност?, якого ми не ма?мо, ? який запозичу?мо в?д них, а ?м потр?бна наша любов, сприйняття та п?дтримка. Молитва теж, але оск?льки вони пройшли пекельн? випробування, то припуска?ться, що молилися так, як ми н?коли ще в житт? не молилися. Напруга ?хн?х почутт?в, включно з рел?г?йними, переважа? наш? досягнення в ц?й сфер?.
Часто в?йськов? так п?дсумовують св?й бойовий досв?д: Бог мене збер?г, бо моя м?с?я не завершена… Переконана, що м?с?я, заради яко? нам дару?ться ще один шанс, ще один день, ще одна боротьба – це серце чисте ? дух праведност?. Але це ми не в сил? досягти без Божо? допомоги, сам цар Давид у сво?й слав? ? сил? волав до Бога: «серце чисте сотвори в мен?, Боже, ? духа правого обнови в нутр? мо?му» (Пс 50,12). ? апостол Павло радить одягнути броню праведност?, щоб уникнути ус?х причин можливих поразок (Еф 6,11-17). Це важлива мета нашо? житт?во? м?с??, яку я визначила для себе ? про яку не боюся говорити ?ншим. Наш час – непростий: час великого незрозум?лого траг?зму зродив особливих людей – людей з втратами, у кожного вони сво?, ? наше завдання: трансформувати ?х у набутки. Анал?зуючи д?? б?льшост? наших простих людей, спод?ваюся, нам це вдасться.
