Благод?йний Фонд ?Маленьк? мр???: сироти вчать нас дов?ряти ? бути вдячними
Св?тлана Духович – Ватикан
«?нод? через в?йну ти виснажений емоц?йно ? пережива?ш стрес, ? коли ми при?жджали до д?тей, то ми, навпаки, заряджалися. Тобто ми дару?мо ?м св?й час ? енерг?ю, але вони дуже багато дають – свою безпосередн?сть ? погляд, це погляд над?? на майбутн?», – д?литься Любов Боднар, голова благод?йного фонду «Маленьк? мр??». Заснований у 2020 роц? у Львов?, цей фонд об'?днав волонтер?в, як? в?дв?дують сиротинц?, щоб створити прост?р, де д?ти та п?дл?тки, як? там живуть, могли висловлювати та реал?зовувати сво? мр?? не лише про матер?альн? реч?, але й про те, щоб стати щасливими та щедрими людьми. В ?нтерв'ю ватиканським ЗМ? Любов разом з чотирма волонтерами розпов?ла, як зм?нилася ?хня д?яльн?сть з початком широкомасштабного рос?йського вторгнення ? як вони стараються допомогти полегшити тягар, який покладений життям на тенд?тн? плеч? д?тей-сир?т ? який став ще тяжчим п?д час в?йни.
«З початком повномасштабного вторгнення наша д?яльн?сть зб?льшилася в рази, – розпов?да? голова фонду, – оск?льки окр?м допомоги д?тям-сиротам ми почали допомагати також внутр?шньо перем?щеним особам, а також д?тям у прифронтових зонах. На жаль, к?льк?сть д?тей, як? постраждали внасл?док в?йни, зроста?, а також д?тей, як? втратили батьк?в в час? в?йни.
Минулого л?та фонд «Маленьк? мр??» орган?зував в?дпочинок в ?тал?? для групи укра?нських д?тей, як? втратили батьк?в. ?н?ц?атива стала можливою завдяки п?дтримц? Апостольського екзархату для укра?нц?в-католик?в в?зант?йського обряду в ?тал??. «Було дуже ц?нно бачити, як д?ти можуть зм?нюватися ? в?дкриватися, перебуваючи в ?нш?й обстановц? б?ля моря, де вони отримали п?дтримку ? над?ю на майбутн?».
Для молодих укра?нських волонтер?в, як? живуть ? працюють в умовах пост?йного стресу, не завжди легко знайти правильн? слова для д?тей, як? пережили великий б?ль – втрату найр?дн?шо? людини. «Для вс?х нас широкомасштабне вторгнення було схоже на момент кл?н?чно? смерт?, – розпов?да? психолог фонду Олександра Дружин?на. – Життя розд?лилося на “до” ? “п?сля”. Ми розум?ли, що нашого життя “до” б?льше не ?сну? ? що ми повинн? жити по-новому, а це означа?, що ми повинн? п?клуватися одн? про одних. Ми вс? закочували рукави ? вантажили, в?двантажувати ? робили усю важку необх?дну роботу для того, щоби хтось на сход? кра?ни зм?г отримати частинку тво?? теплоти. ?, насамперед, тут важливий погляд, яким ти дивишся, ? руки, як? ти протяга?ш до дитини. Якщо вони в?дчувають тво? тепло, то фактично слова не потр?бн?».
«Щоразу, коли ми в?дв?ду?мо сир?т, ми робимо це не лише для того, щоб привезти ?х щось, але й щоб подарувати ?м емоц?? щастя, – д?литься Марта Сюта, яка вже приблизно три рок?в ? волонтером у фонд? «Маленьк? мр??». – Наприклад, одного разу ми разом з ними садили дерева, часто орган?зову?мо р?зн? конкурси та ?нш? заходи. Я завжди з рад?стю перериваю свою повсякденну рутину, щоб в?дв?дати цих д?тей на вих?дних або орган?зувати для них якесь свято. Це завжди рад?сть».
«Часто через в?йну ти виснажений емоц?йно ? пережива?ш стрес, ? коли ми при?жджали до д?тей, то ми, навпаки, заряджалися, – дода? Любов Боднар. – Тобто ми дару?мо ?м св?й час ? енерг?ю, але вони ? дуже багато дають, вони дають свою безпосередн?сть ? поглядом: це погляд над?? на майбутн?. В них нема? знев?ри. Нав?ть якщо ми, доросл?, не зна?мо, куди це все приведе, як воно все буде, дивлячись на д?тей, як? тебе об?ймають ? дарують тоб? над?ю ? тепло, ти дума?ш: “Ну, н?. Треба йти дал?”».
Орган?зац?я л?тн?х табор?в за кордоном, подорожей чи ?нших заход?в – це лише одна – видима – сторона д?яльност? молодого фонду «Маленьк? мр??». Невидимий б?к – це оформлення документ?в, навчання волонтер?в, фандрейзингом та зв?тн?сть. Укра?нське сусп?льство в ц?лому, а також волонтери стикаються з безпрецедентними викликами, що включають юридичн? питання стосовно д?тей-сир?т. Лише один випадок, про який розпов?ла нам голова фонду, да? зрозум?ти, ск?льки питань потр?бно вир?шити, щоб допомогти цим д?тям хоча б на деякий час в?двол?ктися в?д сво?х страждань. Йшлося про дво? д?тей, чия мати загинула в результат? атаки безп?лотника, а батько отримав важк? поранення. Щоб взяти д?тей на кан?кули до ?тал??, потр?бно було знайти когось, хто б по?хав за м?сцем ?хнього проживання ? допом?г з документами, щоб отримати для них дозв?л на ви?зд за кордон.
«Ми намага?мось вс?ляко сприяти тому, щоб д?ти, як? зараз переживають дуже важк? часи, як ? вс? ми, хоча б з? сторони держави, на законодавчому р?вн? були забезпечен? вс?м необх?дним, – п?дкреслю? Над?я Зуб?к, юрист фонду. – Найб?льша проблема полягу? в тому, що наше законодавство, як ? вся кра?на, не була п?дготовлена до в?йни. Тобто нема? ч?тко? методолог?? д?й, яких би ми могли дотримуватись в таких умовах. Але оск?льки в цих обставинах ми вже живемо певний пер?од, то законодавство доопрацьову?ться, удосконалю?ться. Зв?сно, що потр?бно запроваджувати багато зм?н ? потр?бно б?льше дослухатись до нас, волонтер?в, зважати на нашу думку». Голова фонду додала, що як громадська орган?зац?я, вони беруть участь в громадських слуханнях, як? в?дбуваються в Укра?н?. «Час в?д часу М?н?стерство соц?ально? пол?тики також збира? р?зн? сектори – ? державний сектор, ? громадськ? орган?зац??, ?нституц?йн? орган?зац?? – для того, щоб обговорити, як? саме труднощ? виникають в час? перебування д?тей в закладах ?нтернатного типу чи в сиротинцях. Також ми ма?мо близьку сп?впрацю з Центром Оп?ки Сир?т в нас у Львов?. Тобто ма?мо де висловити свою думку ? сво? пропозиц??», – зазначила вона.
Ще один виклик для укра?нських волонтер?в, ? не лише для фонду «Маленьк? мр??», поляга? в тому, що ста? дедал? важче знаходити благод?йник?в ? кошти для ф?нансування проект?в. «На початку в?йни, – розпов?да? PR-менеджер Марта Дацко, – на початку повномасштабного вторгнення з'явилось дуже багато нових фонд?в, тому що допомога прибувала з усюди ? ?? було дуже багато. ? для цього не потр?бно було докладати зусилля, щоб ?? отримати. Але наш фонд ?снував вже до того, тому ми завжди працю?мо над тим, щоб залучити якихось нових партнер?в ? отримати якусь допомогу ? з ?нших м?ст, ? з ?нших кра?н». «Тут ключовий момент поляга? в тому, – поясню? голова фонду, – щоб репутац?я, яку ма? фонд, була п?дтримана за рахунок прозорост?, в?дкритост? ? повно? зв?тност? партнерам. Тобто нема? значення, що ти отримав: чи це було десять ящик?в гуман?тарно? допомоги у вигляд? речей, чи це фура дитячого харчування, чи, наприклад, кошти на якийсь певний проект, – це все повинно мати зв?тн?сть. ? так ми ? робимо в?д самого початку д?яльност? нашого фонду. Окр?м того, варто п?дкреслити, що д?яльн?сть нашого фонду повн?стю ?рунту?ться на волонтерств?: ми вс? ? волонтерами, тобто ми не ма?мо зароб?тних плат. Кожен волонтер фонду працю? на сво?й робот? ? уже в в?льний в?д роботи час або на вих?дн? ми робимо те, що робимо для фонду».
У траг?чних обставинах вза?мна п?дтримка ма? вир?шальне значення для вс?х людей. Ще б?льше це стосу?ться найменших, найуразлив?ших. «Найважлив?ше для д?тей – щоб кожна акц?я, яку ми робимо, не була короткотривалою, тобто щоб вона не була як блискавка, а щоб п?дсв?чування ? тепло було пост?йним, – д?литься Олександра. – ? для цього ми створю?мо пост?йний контакт ? зв'язок. У нас ? чати, де ми дал? сп?лку?мося з д?тьми, ми в?та?мо ?х з днем народження, д?ти показують сво? поробки, розпов?дають про по?здки. Хтось пише, що ма? контрольну, ? ми ус? п?дтриму?мо цю дитину. Тобто важливо, щоб д?ти в?дчули теплоту нас ус?х».
Любов Боднар ще раз пригадала, д?личись з д?тьми теплотою, ми отриму?мо взам?н набагато б?льше. «К?лька рок?в тому на Р?здво, – розпов?да? вона. – Ми вир?шили в?двезти д?тей ?з сиротинця в одному ?з на свято до Львова. Як т?льки ми ви?хали, д?ти перехрестилася ? проказали помолитву. Вони розпов?ли, що навчилися робити це щоразу на початку по?здки. Ми вс? були вражен? спонтанн?стю ? глибиною ?хньо? в?ри. У той момент ми зрозум?ли, що ц? д?ти вчать нас чомусь простому, але дуже важливому: дов?ряти, бути щасливими ? вдячними».
