杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

«Коли я прокинулася вранц? 24 лютого 2022 р. ? почала дивитися новини, то д?зналася, що того самого ранку в окупац?? опинилося мо? р?дне м?сто Нова Каховка на п?вдн?, у Херсонсько? област?, де я народилася ? прожила двадцять п'ять рок?в», – так почина?ться розпов?дь Олени Кулиг?но?, яка в той час перебувала у Львов?, де викладала в Укра?нському Католицькому Ун?верситет?. Натом?сть ?? мати, 85-р?чна бабуся ? брат з? сво?ю родиною, а також багато друз?в дитинства опинилися в окупац??. «Це усв?домлення, – пригаду? вона, – наст?льки парал?зувало, що я не могла думати н? про що ?нше. Я шукала, що корисного я можу зробити, щоб зменшити свою тривогу, усв?домлюючи, що я також допомагаю наш?й кра?н? в ц?й боротьб?, а не просто тут живу ? чекаю перемоги».

Шлях до свого напрямку волонтерства

Цей початковий поштовх спонукав молоду ж?нку спробувати р?зн? способи допомагати: в?д допомоги журнал?стам поширювати новини до комплектування аптечок для солдат?в. Пот?м Олена почала передавати медикаменти на окуповану територ?ю цив?льному населенню ? займалася цим майже п?вроку, доки це було можливо, а оп?сля зосередила свою д?яльн?сть на допомогу в?йськовим медикам. «Це люди, як? зв?льняють нашу кра?ну, допомагають мен? ? мо?й родин? повернутись додому, повернути наш д?м, – каже вона про в?йськових. – То що я могла зробити? Як я могла ?м в?ддячити? Я могла допомогти ?м хоча б в л?куванн? ? в такий спос?б сказати “Дякую”, забезпечуючи тими медикаментами, як? мен? вдавалось знаходити ? передавати для того, щоби вони могли якомога швидше в?дновлюватись п?сля сво?х поранень. ? власне, цим самим я займаюся дотепер, тому що я побачила, що мен? це вда?ться».

Волонтери в Укра?н? п?д час в?йни

Олена Кулиг?на – одна з багатьох укра?нц?в, як? тепер займаються волонтерством. Але це в?дносно нове явище в укра?нському сусп?льств?, в?рн?ше воно повн?стю було забуте за радянських час?в, коли комун?стична влада в?дмовилася в?д принцип?в громадянсько? благод?йност?, запровадивши принцип комун?стичного забезпечення, зг?дно з яким будь-яка людина з особливими потребами могла розраховувати лише на допомогу держави. Волонтерство в?дроджу?ться в Укра?н? з перших рок?в незалежност?. Важливим поштовхом для актив?зац?? волонтерського руху стала Революц?я Г?дност?, його подальше зростання пов’язане з початком широкомасштабного рос?йського вторгнення.

Для Олени Кулиг?но? шлях волонтерства розпочався у 2016 роц?, коли в сп?впрац? з ?пископом-пом?чником Харк?всько-Запор?зько? д??цез?? Яном Соб?ло вона долучилася до проекту «Папа для Укра?ни». Пор?внюючи волонтерську д?яльн?сть у той пер?од ? тепер, вона зазнача?, що в минул? роки цим б?льше займалися орган?зован? ? структуризован? об'?днання людей, наприклад, благод?йн? фонди, громадськ? орган?зац?? тощо. «Протягом останн?х двох рок?в я також зустр?чаю багато з цих людей, – зауважу? вона, – але окр?м цього тепер шалено вир?с волонтерський рух. Багато з тих людей, хто на першому етап? в?йни були мо?ми колегами волонтерами, у 2022 роц? п?шли на фронт захищати кра?ну в склад? ЗСУ. Але на ?хн? м?сця прийшло також дуже багато людей, тому що за кожним в?йськовим, зазвичай сто?ть хтось з його кола, що почина? волонтерити, нав?ть не маючи досв?ду».

Олена зазнача?, що з’явилася ц?ла категор?я волонтер?в, якими ? дружини, матер? чи сестри в?йськових, як? збираються, часто нав?ть при параф?ях, плетуть с?тки, моляться, ? таким чином п?дтримують одн? одних. «? зараз я дуже багато зустр?чаю цих ж?нок, як? трудяться не т?льки для свого сина чи свого чолов?ка, не т?льки для його п?дрозд?лу, – п?дкреслю? вона, – але працюють з думкою, що хочуть допомогти чи?мусь синов?, чи?мусь братов?, чи?мусь чолов?ков?, з думкою про те, що хтось десь там, в ?ншому рег?он?, також подба? ? потурбу?ться про ?хнього. Так? ж?нки шиють адаптивний одяг для поранених, приходять в л?карн?, в?дв?дують хлопц?в, як? перебувають на л?куванн?, ?нколи вони просто готують ?жу».

Наша сп?врозмовниця зауважила, що волонтерством тепер займа?ться дуже багато простих людей, як? ран?ше не мали цього досв?ду: «Вони працюють, виховують д?тей, але, одночасно, шукають якусь сферу, де вони можуть бути корисними». «Нав?ть д?ти, школяр? малюють малюнки ? передають хлопцям ? д?вчатам на фронт разом з якимись ?ншими подарунками, як? збирають ?хн? батьки, – зауважу? Олена. – ? це також велика п?дтримка ? допомога, тому що я працюю з медиками на фронт?, ? в кожному шпитал? або стаб?л?зац?йному пункт? ? ц?л? ст?ни з дитячими малюнками, ? це важливо для тих в?йськових, як? там служать, працюють або л?куються, тому що вони розум?ють ? знають, що вдома ?х чекають ?хн? д?ти, а також чи?сь д?ти, пам'ятаючи про ту велику ц?ну, яку ми вс? платимо за нашу свободу».

Волонтерство – допомога кра?н?, що бореться

П?д час в?йни держав?, що стала жертвою повномасштабного вторгнення, важко забезпечити вс? потреби арм?? та сусп?льства, тому волонтерська д?яльн?сть ? надзвичайною ц?нн?стю. Про це говорить також Олена: «Ми маленька кра?на, з яко? тепер ви?хали м?льйони людей, як? працювали, люди, як? втратили св?й б?знес, як? втратили сво? осел?, як? перестали платити податки, тому що вони вже не функц?онують так, як колись, або ж ц? люди працюють ? пробують налагодити життя за кордоном. Тобто наша держава кожного дня дуже багато втрача?. ? в?йськов?, наприклад, як? потребують л?кування, це також сотн? тисяч ? м?льйони гривень додаткових нових витрат, яких ран?ше у нас не було. Окр?м того, що медична сфера мусить л?кувати ? цив?льних хворих. ? дуже багато л?карень зруйновано». Волонтерка дода?, що в окупованих рег?онах окупац?йн? в?йська часто вивозять обладнання з м?сцевих л?карень, тому, коли укра?нськ? в?йська зв?льняють окрем? рег?они, м?ста, села, наприклад, як це було в Херсон?, там дуже багато потр?бно в?дбудовувати з нуля. «? як би ми цього не хот?ли, ми не можемо “пов?сити” вс? ц? витрати на нашу державу, – визна? вона. – Ми розум??мо, що укра?нська держава просто не ма? можливост? забезпечити це з? сво?х ресурс?в. Тому ми зверта?мось, плачемо ? вола?мо до св?тово? сп?льноти допомогти нам: допомогти цив?льним, родинам. Наприклад, мама з двома д?тьми залиша?ться вдома без п?дтримки чолов?ка, який на фронт?, ? ?й потр?бно жити, працювати, годувати д?тей, водити ?х в садочок, в школу – це значно важче. Батьки в?йськових часто залишаються без додатково? оп?ки. Тобто в нас ? дуже багато невир?шених соц?альних потреб, про як? нам зараз важко дбати, тому що ми, з одн??? сторони, хочемо щоб весь наш пр?оритет був зосереджений на перемоз?, на тому, щоб Укра?на досягла справедливого миру, ? ми почали в?дбудовувати наше звичайне щоденне цив?льне життя; але паралельно з цим, вс? ц? люди, як? не ви?хали, внутр?шньо перем?щен? особи, як? живуть далеко в?д свого дому – а ?х просто сотн? тисяч – це дуже велика потреба. ? я би дуже хот?ла, щоби ми вс? як цив?л?зований св?т, пом?чали просту людину в Укра?н?, яка потребу? захисту ? допомоги».

Клоп?тка праця волонтерки

Розпов?даючи про те, як конкретно в?дбува?ться ?? д?яльн?сть, волонтерка розпов?да?, що вона разом з? сво?ю подругою забезпечу? л?ками в?йськових медик?в, як? л?кують поранених в?йськових, ? також цив?льних людей на прифронтових територ?ях. «Передус?м, ми вивчали т? списки медикамент?в, як? необх?дн? л?карям для порятунку людей, – зазнача? вона, – ? вже за ц? майже два роки ми ма?мо пост?йн? списки, як? на 90% завжди повторюються. ? тому ми або шука?мо кошти, або шука?мо партнер?в, як? можуть нам закупити ц? л?ки за кордоном, або в Укра?н?». Олена пояснила, що йдеться також про засоби ?ндив?дуального захисту, як? потр?бн? для першо? допомоги п?сля поранення, так звану тактичну медицину, коли, наприклад, потр?бно зупинити критичну кровотечу ? врятувати життя людини ще на догосп?тальному етап?.

Дв? волонтерки мають приблизно п?втори сотн? п?доп?чних медик?в в р?зних прифронтових рег?онах. «Зазвичай ми намага?мось мати запас ресурс?в на найближчий м?сяць роботи, – зауважу? волонтерка, – щоби якщо до мене сьогодн? звернувся медик, то вже завтра я можу опрацювати його список, звернутись в аптеку, замовити ц? медикаменти ? впродовж трьох дн?в вже в?дправити. Якщо це засоби тактично? медицини або якесь медичне обладнання, то ми шука?мо партнер?в, наприклад, це Церкви або р?зн? християнськ? благод?йн? орган?зац??, бо вони мають б?льший ресурс, н?ж я, приватна особа: обладнання значно дорожче ? на це важко збирати кошти серед звичайних людей, мо?х п?дписник?в у Фейсбуц? або друз?в. В такому випадку через знайом? фонди, через друз?в ми шука?мо, як допомогти медикам ? забезпечити ?хн? потреби».

Практична ? юридична сторони волонтерства

Хоча, як вже було зазначено, волонтерство ? досить новим явищем в Укра?н?, у час, коли майже вся кра?на стала волонтерити, виникла необх?дн?сть адм?н?стративно-правового регулювання ц??? д?яльност?. «Безпосередньо я вир?шила на певному етап? заре?струватися в державн?й систем?, – д?литься сво?м досв?дом Олена Кулиг?на. – Держава пропонувала приватним особам волонтерам, як? не мають велико? орган?зац?? чи структури, заре?струватись як ф?зична особа-волонтер. В?дпов?дно, я подала вс? сво? дан? в податкову службу, де були зазначен? мо? показники, банк?вськ? рахунки, на як? мен? приходять кошти в?д донор?в. Вс? рахунки, як? я оплачую з ц??? карти, вс? ц? чеки я збираю у зв?тн?сть. Тобто зараз, на даний момент, оск?льки мо?ми донорами, здеб?льшого, ? приватн? особи – мо? знайом?, мо? друз? – то м?й зв?т фактично ? внутр?шн?й перед ними, ? для них важлив? не так банк?вськ? виписки ? рахунки, як бачити тих людей [ред. на фото], яким ми допомага?мо, тобто ?стор?? тих людей. Багато медик?в, як? отримують допомогу, особливо т?, як? давно працюють на фронт?, не приховують сво? ?м'я чи сво? обличчя. Але ? так?, як? зад?ян? в небезпечних завданнях або д?лянках, то вони просять просто, щоб ми закривали на фотограф?ях ?хн? обличчя ? не показували ?хн? ?мена. ? звичайно, ми цього дотриму?мось, бо безпека цих людей – це найважлив?ше».

Волонтерка п?дкреслила, що важливою частиною ?хньо? роботи ? дов?ра людей, як? ?м допомагають, багато з яких знають ?? особисто через попередню працю. «Вони дов?ряють мен? сво? ресурси так, щоби ми могли передавати ?х ?ншим. Тому це нараз? функц?ону?, – каже вона. – Так, звичайно, в будь-який момент податкова служба чи будь-як? ф?нансов? органи можуть звернутись ? запросити детальну ?нформац?ю про благод?йн? надходження, витрати, ? ми до цього готов?. Тобто вс? зв?ти, вс? чеки, вс? рахунки, звичайно, в?д самого початку в?йни ми збер?га?мо, н?коли не викида?мо ? в раз? необх?дност? готов? за це в?дзв?тувати».

Олена дода?, що ?хня перевага в тому, що вони виконують свою волонтерську д?яльн?сть близько л?н?? фронту ? привозять допомогу особисто. «Наш? донори ? друз? з закордону або нав?ть зах?дно? частини кра?ни не завжди мають таку можлив?сть, а дехто взагал? не ма? можливост? при?хати на л?н?ю фронту ? передати медикаменти чи обладнання особисто. Тому в таких ситуац?ях ми д??мо в?д ?хнього ?мен?, ми переда?мо якусь допомогу в?д фонд?в, в?д благод?йних орган?зац?й, в?д рел?г?йних орган?зац?й. ? в?дпов?дно, тод? зв?тн?сть напряму ми переда?мо тим донорам, яким цю допомогу скерували», – поясню? вона.

Розпов?даючи про те, на що вона живе, Олена зауважила, що попри волонтерську д?яльн?сть вона також продовжу? викладати комун?кац?ю в Укра?нському Католицькому Ун?верситету з комун?кац?й. «Мен? дозволили викладати онлайн, тому що ф?зично при?жджати до Львова я зараз не маю можливост?. Але я дуже рад?ю, що я можу продовжувати працювати з? студентами. Також я як консультантка ? тренерка з комун?кац??, маю сем?нари, трен?нги для р?зних орган?зац?й, як? до мене звертаються».

Щоб життя перемагало

Незважаючи на вс? жах?ття в?йни, молод? люди в Укра?н? закохуються ? створюють с?м’?. Олена теж нещодавно одружилася, ?? чолов?к, як ? брат, вою? на фронт?. «Звичайно, це важко для кожно? родини, яка розд?лена в?йною, – каже вона, – дуже важко для родин, в яких ж?нки з д?тьми вимушено перебувають за кордоном, якщо вони втратили житло або знаходились в небезпечних прифронтових рег?онах, ? вони ви?хали, а чолов?ки п?шли на фронт. Для чолов?к?в часто безпечн?ше знати, що родина, особливо д?ти, ? в безпец?, але ф?зично дуже важко бути на велик?й в?дстан?, не бачитись часто, бо в таких с?м'ях часто бува?, що чолов?к з дружиною ? з д?тьми можуть бачитись один або два рази на р?к п?д час в?дпустки. Деяк? см?лив? ж?нки, якщо нема? маленьких д?тей або вони можуть ?х лишити з бабусями, з д?дусями, то вони при?жджають ближче до л?н?? фронту ? ? можлив?сть тод? част?ше проводити час разом. ? насправд?, це дуже важливо для хлопц?в ? для д?вчат на передов?й, мати цю п?дтримку, бачити св?й тил, бачити, що твоя родина з тобою, тебе п?дтриму?». Волонтерка дода?, що нелегко також ? для т??? частини родини, яка залиша?ться далеко в тилу або за кордоном, бо не завжди ? ?нформац?я, не завжди ? зв'язок, щоб посп?лкуватися.

«Мо?й с?м'? лише п?втора м?сяця, – д?литься Олена. – Ми одружились в останн?й тиждень 2023 року ?, власне, ухвалювали р?шення, усв?домивши, що не варто чекати якихось ?нших час?в, тому що це наше життя, воно йде зараз. На початку в?йни ми думали, що це буде коротка в?йна, що ми швидко зараз зберемо вс? сили, вс? ресурси, ? з допомогою св?тово? сп?льноти, – яка, очевидно, ма? бачити, де добро, де зло, ? скерувати вс? зусилля для того, щоб добро ? правда, ? життя перемагало, – думали, що, можливо, п?вроку, р?к ? ми вс? повернемось додому ? продовжимо жити так, як ми жили колись. То тепер вже, на завершення другого року в?йни, ми зовс?м по ?ншому дивимось на час, на кожний день, який ми живемо, ? кожний день ма? значення, тому що в минулому 2023 роц? було дуже багато втрат серед знайомих на фронт?, медик?в, як? загинули, друз?в, як? загинули, просто знайомих або р?дних мо?х друз?в у соц?альних мережах, як? в?ддали сво? життя за Укра?ну. ? коли я дивлюсь ц? новини, я розум?ю, що ми не зна?мо, ск?льки ще часу нас чека? це випробування. ? тому я п?дтримую ту тезу, що кожне наше р?шення, включно ? наше р?шення про одруження – це знак того, що життя перемага? смерть в нашому серц?, в наш?й в?р?, в наших планах, ? ми робимо все можливе з кожно? нашо? сторони, щоби це життя перемагало. Я знаю, що мо?му чолов?ков? легше зд?йснювати сво? служ?ння, легше виконувати свою роботу, коли в?н зна?, що я його чекаю вдома, що при перш?й нагод? я буду шукати можливост?, щоб до нього при?хати хоча би на к?лька дн?в. Звичайно, це важливо, ? це ма? значення. Кр?м того, тепер мен? як дружин? в?йськового легше зрозум?ти вс?х тих ж?нок, як? з першого дня чекають вдома сво?х р?дних. Я також чекаю ? свого брата, але вже коли йдеться безпосередньо про с?м’ю, то це зовс?м ?нш? в?дчуття, зовс?м ?нший р?вень тривоги, зовс?м ?нший р?вень також п?дтримки м?ж ж?нками, чи? чолов?ки служать, працюють на фронт?. ? я можу сказати, що т? ж?нки, як? чекають, як? волонтерять, як? допомагають, як? об'?днуються м?ж собою, ? роблять з? сво?? сторони все, що можливо для швидшо? перемоги, для швидшого повернення додому ?хн?х чолов?к?в, ц? ж?нки також справжн? геро?н?. Мало про це говоримо, але це великий ? дуже важливий внесок кожно? тако? ж?нки, кожно? мами, кожно? дружини, кожно? сестри».