杏MAP导航

Alessandro De Carolis - Ватикан

Пост?йний страх ? в?ра, за яку можна вхопитися. «Благодать» можливост? час в?д часу перевести подих, а також втома, пост?йного перебуваючи ?з засуканими рукавами, вислуховуючи тих, хто не може збагнути, «як можна було зат?яти щось под?бне у ХХ? стол?тт?». Апостольський нунц?й в Укра?н? архи?пископ В?свальдас Кульбокас склада? для ватиканських мед?а моза?ку почутт?в, потреб ? болю кра?ни, яка вже два роки залиша?ться незламною, незважаючи на горе та руйнування, перебуваючи всередин? тунелю, в якому на даний момент не видно проблиск?в св?тла миру.

Через два роки п?сля початку рос?йського вторгнення, якою ? ситуац?я в Укра?н??

Очевидно, що це ситуац?я великих страждань. ? тисяч? полонених, як? живуть, ба б?льше, виживають, часто в нелюдських умовах, принаймн?, судячи з розпов?дей тих, хто вже повернувся додому. Щоранку я починаю свою молитву в ?днанн? з ними та д?тьми, розлученими з батьками чи законними оп?кунами, бо знаю, що вони переживають пекло ?, за дуже р?дк?сними винятками, ?м н?чим не можна допомогти. Хтось живе в прифронтових рег?онах, переважно л?тн? або убог? люди, як? не наважуються або не мають ф?зично? сили шукати долю де?нде. Ба б?льше, вони повн?стю залежать в?д гуман?тарно? допомоги, включаючи воду та хл?б. ? ? ц?ла мережа священик?в, благод?йник?в ? волонтер?в, як? зайнят? налагодженням лог?стично? транспортно? мереж?, ?нод? на тисяч? к?лометр?в. М?льйони д?тей з ус?х сх?дних областей не мають змоги ходити до школи ще з початку пандем??, тобто вони протягом чотирьох рок?в мали змогу навчатися щонайб?льше в онлайн-режим?. У деяких м?стах будуються п?дземн? школи, щоб убезпечитись в?д частих бомбардувань. Ще ? м?сцев? сп?вроб?тники нашо? Апостольсько? Нунц?атури в Ки?в?, як? щодня повинн? добиратися на роботу ? я не маю впевненост?, чи вони прийдуть, бо п?д час частих пов?тряних тривог вони годинами застрягають на тому м?сц?, де перебувають. Я сам пом?чаю, що мен? важко довго розмовляти з людьми, як? не пережили под?бного досв?ду: таке враження, що ми живемо в р?зних св?тах, де пр?оритети абсолютно р?зн?. Вже не кажучи про загиблих ? покал?чених на в?йн?, про м?льйони перем?щених ос?б ? б?женц?в.

Як? новини Ви отриму?те про те, як живуть на теренах, де виру? в?йна, у Ки?в? та у зах?дн?ших теренах кра?ни?

Т?, хто живе у прифронтових м?стах, таких як Херсон ? нав?ть Харк?в, звикли дивитися у в?ч? смерт?. У цьому сенс? Ки?в перебува? у б?льш сприятливому становищ?, адже ракетн? та безп?лотн? атаки в?дбуваються не щодня, плюс в?н ма? «прив?лей» б?льш потужно? системи протипов?тряно? оборони. Хвилина в?дпочинку, нав?ть через день, – це благодать. Але ближче до фронту люди проводять на вулицях м?н?мально необх?дний час, щоб п?ти до церкви, отримати ?жу та вир?шити ?нш? нагальн? потреби. К?лька дн?в тому я запитав католицького священика в Херсон?: «Чого Вам найб?льше не вистача??». В?н в?дпов?в: «Мен? не вистача? хоча б к?лькох годин тиш?, щоб спок?йно пройтися ? виспатися».

Що Вас найб?льше вража? у розпов?дях людей, як? повертаються з фронту?

Мене неодноразово вражало те, що деяк? в?йськов? розпов?дали мен? про життя молитви ? про в?ру в найзапекл?ш? моменти на передов?й. Тут сл?д уточнити, хто так? в?йськов?: в?йськов? – це вс?, в?д ун?верситетського викладача до ?Т-спец?ал?ста, в?д театрального актора до п?дпри?мця. Деяк? з них виявляють в?ру, яка також ? для мене ? спонукою. Неодноразово доводилося чути таке св?дчення: «Весь час, п?д обстр?лами, в окопах чи п?д час контратаки, я пост?йно молився ? в?дчував, що ?сус сто?ть поруч з? мною. Навколо свист?ли кул? ? вибухали м?ни, але я залишався живим». ?нша категор?я розпов?дей, яка мене вража?, – це розпов?д? колишн?х полонених, коли вони мають душевн? сили сп?лкуватися з людьми. Тут я утримаюся в?д перепов?дання ?хн?х св?дчень, тому що вони невимовн? ? тому що я вважаю, що краще, щоб вони сам? розпов?дали про це, коли зможуть.

Чи бачите Ви якийсь проблиск можливого дипломатичного вир?шення конфл?кту, що трива??

Я був би радий помилятися, але сьогодн? особисто я не бачу жодного проблиску. Але з Божою благодаттю все може зм?нитися в одну мить, тому наше уповання на милосердного Господа, коли ми молимося, повинно бути якомога повн?шим. У будь-якому випадку, сл?д п?дкреслити, що найб?льш наполеглив? спроби в ц?й сфер? виходять в?д т??? категор?? кра?н ? м?жнародних орган?зац?й, як? не ?дентиф?кують себе повн?стю з жодною з? стор?н.

Яку роль в?д?грали та в?д?грають Церкви у допомоз? населенню?

П?дтримка Церков надзвичайно важлива з духовно? точки зору. Така запекла в?йна виклика? знев?ру серед людей, адже неможливо зрозум?ти, як под?бне можна було розпочати у XXI стол?тт?. На духовному аспект? особливо наголошують солдати на фронт? та в?йськовополонен?: для них молитва – чи не ?диний проблиск над??. Необх?дно вислуховувати людей, коли вони не можуть зрозум?ти, як це можливо, що Церкви ?, зокрема, Святий Престол не можуть досягти бажаних результат?в сво?ми в?дпов?дними ?н?ц?ативами. Багато людей переконан?, що «слова Свят?шого Отця» було б достатньо, щоб вир?шити труднощ?. У д?алоз? з цими людьми намага?шся пояснити, що н?коли не бува? повно? впевненост? в тому, що т? чи ?нш? гуман?тарн? ?н?ц?ативи принесуть негайн? плоди.

?ншою сферою д?яльност? Церков, очевидно, ? гуман?тарна допомога, ? в ц?й царин? докладають максимум зусиль як ?нституц?? Святого Престолу з Папським розпод?лювачем милостин? та Дикастер??ю служ?ння ц?л?сному людському розвитков?, так ? м?жнародн? благод?йн? орган?зац?? та м?сцев? Церкви, католицьк? ? некатолицьк?.

? також сфера захисту д?тей: я знаю багато параф?й, як? надають власн? бомбосховища для дитячих садочк?в. Врешт?, Кар?тас, ?парх?? ? д??цез??, як? надають медичну та психолог?чну допомогу с?м'ям ? молод?. ?нод? я бачу, як деяк? ?пископи особисто роздають допомогу та ?жу. Вони роблять це не для годиться, а просто тому, що на все не вистача? рук.