Л?карка з М?лану допомага? Укра?н? вт?лювати ?нклюз?ю людей з ?нвал?дн?стю
«В?таю вас! Я л?кар, невролог, ? я ? директором в?дд?лення невролог?? в Нац?ональному невролог?чному ?нститут? Беста в М?лан?. 2022 року, в?дразу п?сля початку рос?йського вторгнення в Укра?ну, я зателефонувала колез? ? другов? отцев? ?горю Бойку, який ? ректором сем?нар?? у Львов? ?, так само, як ? я, членом Папсько? академ?? “За життя”. Ми товаришу?мо вже багато рок?в, ? я його запитала: “Тоб? потр?бна допомога?”», – так розпочина?ться розпов?дь професорки Мат?льде Леонард?, яка вже майже два роки не припиня? допомагати укра?нцям, бо, за ?? словами, «друз?в не залишають в б?д?».
?стор?я дружби
На початку березня 2022 року отець ?гор Бойко зателефонував сво?й ?тал?йськ?й приятельц? ? розпов?в, що до Львова прибувають численн? б?женц?, як? потребують допомоги. «Я пам'ятаю, що я тод? була тут, у л?карн?, ? подумала: “Боже, чим я можу допомогти? Я в л?карн?, я медик”. Я почала телефонувати вс?м знайомим ? просити про допомогу. Незабаром отець Джузеппе Беттон?, президент благод?йно? фундац?? “Arché” сказав мен?: “Добре, я по?ду, а ти збери реч?, щоб наповнити вантаж?вки”. Я обдзвонила ус?х, ? за три дн? ми з?брали перш? чотири вантаж?вки допомоги, як? отець Беттон? супроводжував аж до Польщ?. Це стало початком, так би мовити, цього процесу, до якого, окр?м М?лану, при?дналися також так? м?ста, як Парма ? Комо. ? з березня 2022 року по цей р?к в Укра?ну вирушило 40 м?с?й, кожна з? сво?м кер?вником. ? дедал? б?льше ? б?льше людей ставали друзями отця ?горя. ? це стало не так ?стор??ю допомоги на в?йн?, як справжньою ?стор??ю дружби, бо друз?в не залишають у б?д?».
Допомога людям з ?нвал?дн?стю
За словами ?тал?йсько? л?карки, для них було важливим, що допомогу, яку ?м передавали жертводавц?, вони могли сам? безпосередньо привозити в Укра?ну, у Льв?вську сем?нар?ю, ? в?дразу роздавати ?? людям. «Це породжувало дов?ру як серед жертводавц?в, так ? серед отримувач?в», – п?дкреслю? вона. «На початку в?йни люди потребували всього», – пригаду? Мат?льде Леонард?, пояснюючи, чому вона зосередила увагу саме на допомоз? людям з ?нвал?дн?стю: «Я л?кар ? ? експертом з питань ?нвал?дност?. Тому ще до в?йни я була консультантом укра?нського уряду щодо закриття ?нтернат?в. ?нтернати – це заклади, в як?, за радянською моделлю, пом?щали людей з ?нвал?дн?стю, не обов’язково сир?т. Туди потрапляли також д?ти б?дних батьк?в, або тих, що мали проблеми з р?зними видами залежност?. До в?йни в ?нтернатах в перебувало приблизно 260 тис. ос?б, дорослих ? д?тей. ? закриття цих заклад?в було, безумовно, одним ?з крок?в, щоб наблизити Укра?ну до ?вропи».
Доля ос?б з ?нвал?дн?стю на окупованих територ?ях
Коли розпочалася в?йна, професорка Леонард? також почала ц?кавитися долею ?нтернат?в в окупованих населених пунктах на сход? кра?ни та в Криму, «щоб зрозум?ти, що в?дбува?ться з ус?ма тими людьми з ?нвал?дн?стю, з тими людьми ? д?тьми, як? перебували в цих закладах». «Як в?домо багатьом, в?дбулося зникнення багатьох д?тей, – зауважу? вона. – На жаль, не було ? дос? нема? ре?стру точно? к?лькост? ? точних ?мен вс?х д?тей ? дорослих у вс?х ?нтернатах. Але однозначно, що в той момент, коли рос?яни ув?йшли в т? м?сцевост?, в?дбулося порушення статусу цих людей, тому що вони були насильно вивезен? ? про багатьох з них н?чого нев?домо».
«Я не людина в?йни»
Окр?м тих ос?б з ?нвал?дн?стю, як? залишилися на окупованих територ?ях, ?тальськ?й л?карц? також лежала на серц? доля людей з р?зними порушеннями, як? стали внутр?шн?ми переселенцями або ви?хали за кордон. Саме турбота про них спонукала ?? у кв?тн? 2022 року вперше в?дв?дати Укра?ну, а зокрема Льв?в. «Коли я вперше при?хала, – д?литься вона, – мушу сказати, що мен? було страшно. Мен? було страшно ? вдруге, ? втрет?, ? вчетверте, тобто в?йна мене ляка?. Я не людина в?йни, я людина, яка може ?хати в кра?ну, де йде в?йна, але я – не людина в?йни. Я боюся бомб, я боюся насильства, до якого не звикло мо? покол?ння беб?-бумер?в, як? завжди жили в мир? ? як? вперше бачать в?йну не десь далеко, а в?йну, яка зач?па? дорогого друга, друга, з яким ми разом ходили на вечерю в Рим?».
?де?, що зародилися у бомбосховищ?
У Львов? Мат?льде Леонард? побувала в Навчально-реаб?л?тац?йному центр? «Джерело». «Це дуже добре розвинений заклад, який намага?ться зд?йснювати ?нклюз?ю людей з ?нвал?дн?стю, а не ?х в?дмежування», – зазнача? вона. П?д час в?дв?дин центру пролунала пов?тряна тривога, яка змусила вс?х спуститися до п?двалу. У темряв? бомбосховища, намагаючись в?двол?ктися в?д страху, ?тал?йська л?карка сформулювала в думках проект ?нклюзивно? п?цер?? у Львов?, яка називатиметься “В?ктор?я” ? в як?й працюватимуть люди з ?нвал?дн?стю та ветерани в?йни.
Проекти професорки Леонард? також пов’язан? з М?ланським католицьким ун?верситетом, де вона виклада?, адже, за ?? словами, допомагати кра?н?, яка стражда? в?д в?йни, спрямувати погляд у майбутн? – це означа? також «в?дкривати п?цер??, читати лекц?? в ун?верситетах, сп?впрацювати з колегами, будувати мости ? працювати заради миру. «Бо я в?рю, що культура ? основою миру, разом з мистецтвом, музикою ? наукою», – п?дкреслю? вона. З цього переконання зародилася також ?дея започаткувати в Укра?нському католицькому ун?верситет? (Льв?в) курс “Disability management” (?нклюз?я ос?б з ?нвал?дн?стю у св?т прац?), який розпочнеться в березн?. «Я в?рю, що ун?верситет може бути м?сцем творення ново? культури, тому що ми не можемо повертатися до радянсько? модел? ?нтернату», – зауважу? вона.
Перетворити модель ?нклюз?? у руш?йну силу сусп?льного оновлення
?тал?йська л?карка переконана, що нав?ть з такого жахливого випробування, як в?йна, «може постати Укра?на, яка в?др?зня?ться в?д радянсько? модел? ?золяц?? ? яка перетворить модель ?нклюз??, нехай ? на п?ку сво?? трагед??, в руш?йну силу сусп?льного оновлення в майбутн?й Укра?н?». Саме це переконання спонукало ?? сп?впрацювати з двома великими реаб?л?тац?йними установами у Львов? “Unbroken” та “Superhuman”, а також залучити «надзвичайно щедрих» донор?в, щоб запоб?гти тому, щоб понад 90 тис. ос?б в?ком в?д 25 до 35 рок?в, як? внасл?док в?йни отримали р?зн? види ?нвал?дност?, не стали пенс?онерами ? не жили, як пенс?онери. «Треба думати про майбутню Укра?ну, в як?й п?сля в?йни уразлив?сть може стати складовою людського буття. Саме тому уразлив?сть сл?д приймати, включати в життя, розглядати ?? як частину життя, – наголошу? Мат?льде Леонард?. – Бо в?йна залишить п?сля себе цю уразлив?сть, спод?ва?мося лише, що вона скоро зак?нчиться. Але поки вона трива?, так? люди, як ми, поза в?йною, мають обов’язок н?коли не залишати сво?х друз?в наодинц? з б?дою».
