杏MAP导航

Св?тлана Духович – Ватикан

За даними р?зних соц?олог?чних досл?джень, що визначають р?вень дов?ри окремим ?нституц?ям в Укра?н?, Церкв? дов?ря? приблизно 50% укра?нц?в. Про цей результат ми поговорили з доктором ф?лолог?чних наук, професоркою Аллою Бойко, яка виклада? на кафедр? соц?альних комун?кац?й ?нституту журнал?стики Ки?вського нац?онального ун?верситету ?мен? Тараса Шевченка. Один ?з спецкурс?в, як? вона виклада?, ма? назву «Рел?г?йна журнал?стика в Укра?н? ? св?т?».

Дов?ра людей до духовенства

«Я не думаю, що дов?ра до Церкви десь 50%. Я думаю, що це значно б?льше, тому що на в?йн? ате?ст?в не бува?. Це однозначно, – п?дкреслила професорка. – Це може сказати вам хто завгодно. Люди тягнуться до Церкви, ? про це говорять не т?льки духовн?, церковн? особи. Певний час я займалась ? дос? займаюся волонтерством, ? тому сп?лкуюся з багатьма нашими захисниками, як? ? на фронтах, в територ?альн?й оборон?. Вони говорять: “Перед бо?м ми завжди молимося, нав?ть якщо не зна?мо молитов, але ми зверта?мося до Бога”. ? подив?ться, як добре тепер працюють наш? капелани. Це люди, як? допомагають в?йську. Зна?те, я говорила з не одним капеланом, ? вони пом?тили таку тенденц?ю, що серед в?йськових значно зменшилися так? явища, як алкогол?зм, наркоман?я, самогубство, в нас нема д?д?вщини. ?, по сут?, капелани, кр?м сво?х прямих обов'язк?в – бути представниками духовенства – виконують обов'язки парамедик?в ? психолог?в. Тому я думаю, що ця цифра б?льше н?ж 50%».

Наша сп?врозмовниця додала, що в час повномасштабно? в?йни авторитет Церкви зр?с також завдяки гуман?тарн?й п?дтримц?, яку надають потребуючим представники р?зних рел?г?й та конфес?й. «Почнемо з Католицько? Церкви: наприклад, Кар?тас зробив просто неможливе для наших б?женц?в ? для поранених, – п?дкреслила викладачка. – Подив?ться, як активно працю? сьогодн? з б?женцями римо-католицьке та греко-католицьке духовенство, а також протестанти ? православн?. ? я бачу, як росте авторитет, як люди тягнуться до Церкви, до представник?в духовенства. ? мен? дуже при?мно, що у нас у в?йську ? капелани римо-католики, греко-католики, православн?, протестанти, чи нав?ть мусульмани. ? це дуже добре. Тобто ? в ц?й сфер? ми йдемо до яко?сь сп?льно? прац? на благо Укра?ни».

Лекц??, п?д час яких студенти зм?нюють свою думку про рел?г?йн? мед?а

Зац?кавлення професорки Алли Бойко темою рел?г??, а зокрема, присутн?стю ц??? теми в мед?а, розпочалося випадково: на горищ? свого будинку в Дн?пр?, де мешкала ран?ше, вона знайшла рел?г?йн? журнали. В цих журналах були реклами ?нших рел?г?йних журнал?в, як? вона п?зн?ше знайшла в б?бл?отец?. Результатом цього зац?кавлення ? стало написання монограф?? «Преса православно? Церкви в Укра?н?», а також б?ограф?й публ?цист?в, як? писали для церковних журнал?в ? газет. «Дуже багато рел?г?йних журнал?в ? газет були ? ? дотепер в Ки?вськ?й науков?й б?бл?отец? ?м. Володимира Вернадського, у Льв?вськ?й б?бл?отец? ?м. Василя Стефаника. Там ? прекрасн? пер?одичн? видання, причому ? римо-католицьк?, ? греко-католицьк?, ? православн?», – розпов?да? професорка. Досл?дниця написала монограф?ю ? п?зн?ше захистила докторську дисертац?ю на цю тему, а в 2004 роц? почала викладати в ?нститут? журнал?стики Ки?вського нац?онального ун?верситету ?м. Тараса Шевченка: спочатку вона розглядала рел?г?йну тематику в рамках курсу «Проблематика мед?а», а п?зн?ше започаткувала окремий спецкурс «Рел?г?йна журнал?стика». У 2016 роц? вийшов до друку авторський п?дручник Алли Бойко «Рел?г?йна журнал?стика», а в 2020 роц? в?н був перевиданий. «Тепер, коли, на жаль, йде ця страшна в?йна, – зауважила викладачка, – я розум?ю, що той п?дручник, який був виданий у 2020 роц?, застар?лий. Бо Церква йде не просто попереду, Церква, як ? повинна робити, тягне за собою людей, ? церковн? мед?а – журнали, газети, телебачення, рад?о – не просто в?дображають життя, а дають настанови, ? це дуже добре».

Професорка Алла Бойко зауважу? також, що студенти, як? щойно починають в?дв?дувати ?? курси, думають, що «рел?г?я – це, може, ? не так ц?каво», але п?зн?ше, слухаючи лекц??, вони зм?нюють свою думку. «Я розпов?даю, до реч?, також ? про т? мед?а, як? виходять за кордоном, про мед?а Ватикану, про мед?а Римо-Католицько? ? Греко-Католицько? Церкви, про ?хню динам?ку, вм?ння ор??нтуватися ? ор??нтувати людей, – зазнача? вона. – ? я бачу, як для студент?в в?дкрива?ться новий св?т: не такий одноплановий, про який ?м розпов?дали в школ?, а б?льш яскравий, багатоплановий. ? просто я бачу, як ?м ц?каво».

Предметом вивчення курсу «Рел?г?йна журнал?стика», за словами викладачки, ? як анал?з зм?сту рел?г?йних мед?а, де розглядаються так? теми, як держава ? Церква, Церква ? пол?тика, Церква ? школа, осв?та, культура, наука, в?йна тощо. Студенти мають також можлив?сть ознайомитися з тим, як пишуть журнал?сти, що працюють у сфер? рел?г??. Алла Бойко пригадала про один приклад практичного вт?лення знань, здобутих студентами на ?? курс?: «В одну редакц?ю прийшов грант на те, щоб висв?тлювати рел?г?йну ситуац?ю в Укра?н?. ? редактор каже: “Грош? хорош?, але н?хто ж не ма? в?дпов?дних знань”, на що моя маг?стерка, яка там працювала, каже: “Я маю”. ? вони д?йсно отримали цей грант. Тобто вона конвертувала сво? знання в кошти для редакц?? ? для себе. ? коли вона це мен? розпов?ла, каже: “Ви зна?те, вс? були дуже вражен?”. ? пот?м вони купили к?лька мо?х п?дручник?в для того, щоб отримати ще один грант».

Зроста? пошана до ?нших рел?г?й та конфес?й

Одна з характерних рис укра?нського сусп?льства, як? по-особливому проявилися також ? в час в?йни, – це рел?г?йний плюрал?зм. ? в цьому контекст? важливо, щоб журнал?сти вм?ли, з одного боку, виявляти пошану до рел?г??, а з ?ншого, щоб мали в?дпов?дн? знання, як? дозволяють мати критичний погляд на р?зн? явища, як наприклад, щоб знали про неприпустим?сть пропагування яко?сь пол?тично? сили з боку представник?в певно? рел?г??. Також ? цього, за словами професорки Алли Бойко, майбутн? прац?вники мед?йно? сфери навчаються на ?? курсах. Викладачка зазнача?, що, пор?вняно з минулими роками, зросла толерантн?сть та пошана студент?в до представник?в ?нших рел?г?й та конфес?й, ? ?? викладацька д?яльн?сть в?д?грала в цьому важливу роль.

Хто так? справжн? християни?

Очевидно, що викладачка переда? студентам сво? позитивне ставлення як до рел?г?й загалом, так ? до д?яльност? представник?в Церкви в Укра?н?, ? п?д час повномасштабно? в?йни це ставлення лише зм?цнилося. «Я вважаю, що вони знайшли сво? покликання: вони розкрилися з позитивного боку, – п?дкреслю? вона. – ? загалом не лише духовенство, а ? просто наш? люди, укра?нц? в переважн?й б?льшост? розкрилися дуже позитивно. Я хочу розпов?сти про дуже зворушливий досв?д про те, як люди розкрилися, як вони поводили себе як справжн? християни. 23 лютого 2022 року ми по?хали з Ки?ва в наш с?льський будинок, б?ля Житомирсько? траси, щоб там п?др?зати дерева. ? чолов?к ввечер? каже: “По?хали додому, в Ки?в”. Я кажу: “Ти зна?ш, я втомилася. Давай завтра вранц? по?демо”. ? в?н погодився. Завтра було 24 лютого… Ми по?хали без документ?в ? мали лише п?втори тисяч? гривень на двох, вс? грош? на картках банк?вських, а св?тла не було. На другий чи трет?й день до нас в будинок при?хало дуже багато людей, як? ?хали з Ки?ва по дев'ять-дванадцять годин. ? виявилося, що за дуже короткий терм?н вс? продуктов? запаси, як? були в нас в льоху, зак?нчилися. Ви зна?те, ? тут почалося щось неймов?рне: м?сцев? мешканц?, селяни, д?зналися, що “у дачник?в нема? н?яко? ?ж?” ? домовилися приносити все, що могли: сир, молоко, вершки, сметану, картоплю, овоч?, яблука, с?к, закрутки. Просто люди йшли ? приносили продукти. Н?хто ж не знав, ск?льки це буде тривати. Може, треба було десь приховати якийсь шматок сала на пот?м. Я ?м кажу, що ми не можемо заплатити. “Ну то й не треба. Коли будете мати, то заплатите. А не заплатите, то так буде”. ? вони приносили не т?льки нам: там ц?ла вулиця дачник?в ? вс?м приносили ?жу. Тобто, уяв?ть соб?, н?хто ж не знав, ск?льки це буде тривати. Селяни в нас живуть важко, ?м складно, але люди готов? були д?литися тим, що вони мали».

Алла Бойко пригаду?, що визначну роль у захист? Ки?вщини в?д рос?йського нападу стало швидке формування бригад тероборони. В тероборону п?шли ?? чолов?к ? син, який п?зн?ше казав сво?й мам?: «От, я стою ? я впевнений, що за мною стоять люди, як?, якщо мене не буде, п?дуть дал?, ? що ми один одного обер?га?мо». «? до цього часу там працю? дуже серйозна тероборона, – наголошу? наша сп?врозмовниця. – Тобто у людей – християнське ставлення один до одного ? братерство, християнське братерство. Вони не декларують його. Це звичайн? люди, як?, може, ?нод? випивають, бувають трошечки хитр?, сваряться. Але головне – оце ядро християнське. ? зна?те, воно, мабуть, не те що з д?да прад?да, а закладено в генах, в кров?, в житт?».