Психолог Л?д?я Заблоцька-Житка: травма завда? шкоди, коли нема? п?дтримки
Св?тлана Духович – Ватикан
«Cл?д пам’ятати, що травма, досв?д травми завда? шкоди тод?, коли нема? п?дтримки. Звичайно, що не можна забувати, що ?снують р?зн? псих?чн? розлади. Але в людини дуже багато ресурс?в, ? треба зосереджуватися на тому, що нам допомага? в дан?й ситуац?? ? як? ми ма?мо ресурси, щоб дати соб? раду з цим», – таке переконання висловлю? у сво?му ?нтерв’ю для Рад?о Ватикану - Vatican News психолог, психотерапевт Л?д?я Заблоцька-Житка, доктор наук ?нституту психолог?? Академ?? спец?ально? педагог?ки Мар?? ?жегожевсько? у Варшав?. Вже протягом десяти рок?в вона нада? консультац?? при одн?й ?з церков у Варшав?, куди вже ран?ше приходили м?гранти, а п?д час в?йни почали приходити б?женц?, шукаючи п?дтримки. П?д час Синоду ?пископ?в УГКЦ, що проходив у Рим? в?д 3 до 13 вересня 2023 р. Пан? Л?д?я виступила з допов?ддю на тему психолог?чно? допомоги у Церкв?.
Церква в?дкрива? сво? двер? для вс?х, хто стражда? в?д в?йни, ? ?? основним знаряддям ? духовна допомога. Чому, на Вашу думку, важлива також психолог?чна п?дтримка ? важливо, щоб цю п?дтримку пропонували в Церкв??
Щодо першого запитання: людина – це ?дн?сть т?ла, душ?, емоц?й ? також сусп?льного вим?ру. Дуже важливо пам'ятати, що кожний елемент важливий. Ми, як психологи, пам'ята?мо, ? про це треба дбати. Стосовно другого запитання: Церква – це м?сце, де проходить багато людей, м?сце сусп?льност?. ? зараз, в ситуац?? кризи, бо ми ? в ситуац?? пост?йно? кризи, ресурсом ? бути разом, ресурсом ? сусп?льн?сть, сп?льнота. Тому так важливо заохочувати священик?в, але також ? мирян, параф?ян, щоб вони разом були ? щоб вони давали таку ж психолог?чну п?дтримку ? сп?впрацювали з? спец?ал?стами охорони псих?чного здоров'я, тобто з л?карями, псих?атрами, психологами.
Дуже важливо, щоб кожного дня, коли ?пископи, священики, працюють з мирянами, з параф?янами, вони пам’ятали про потреби м?грант?в, бо м?грац?я, з психолог?чно? точки зору, – це процес, який ма? сво? етапи: люди можуть дуже по-р?зному реагувати на цей процес: це можуть бути захисн? реакц??, як? також дуже важк? ? для священик?в, ? для ?нших параф?ян, ? з того можуть також бути конфл?кти, незрозум?л? ситуац??. Тому, коли ми зна?мо про це, коли зна?мо, що таке стрес, що таке травма в?йни, то це допомага? також тим, хто працю? з б?женцями, з м?грантами, ? це також п?дтримка для тих, хто пост?йно перебува? з мирянами, – священник?в, сестер, параф?ян, волонтер?в. Отже, дуже важливо пост?йно надавати п?дтримку також ? тим, як? допомагають ?ншим як психолог?чно, так ? гуман?тарно. Це необх?дно, щоб не було виснаження, щоб не було п?зн?ше тяжких природн?х емоц?й таких, як зл?сть, як почуття виснаженост?. Знання про це ? корисним.
На початку повномасштабного вторгнення в Укра?ну з боку Рос?йсько? Федерац??, мабуть, ми вс?, укра?нц?, й т?, хто нам сп?вчував ? сп?вчува?, опинилися в ситуац??, яка була безпрецедентною. Нав?ть у профес?йн?й сфер? ми часто не знали як реагувати на ц? обставини. Чи Ви, як психолог, теж пережили як?сь под?бн? труднощ??
Так, абсолютно. Я також не знала, як реагувати. Я знала, що таке стрес, я знала, як? ? захисн? механ?зми, але як працювати з людьми, як? зараз переживають в?йну, як? пере?хали, а на в?йн? ? ?хн? близьк?, р?дн?, я також не знала. Але тод? при?хали наш? друз?, спец?ал?сти з Грец??, з ?зра?ля, як? вже роками працюють ? як? знають про методику роботи. Вони при?хали до Варшави, ми орган?зували вишк?л для психолог?в, один вишк?л в академ??, в як?й я працюю. Там було 45 психолог?в з Укра?ни, 45 психолог?в та вчител?в з Польщ?, як? мали безкоштовний вишк?л, але вони, в рамках проекту, п?зн?ше мали передавати це знання ?ншим, тобто це такий ланцюговий вишк?л. Отже, важливо бути в?дкритими на навчання, на сп?впрацю, щоб бути разом – це абсолютно допомогло.
Не знаю, як в Польщ?, але в Укра?н?, оск?льки ми досить недавно залишили за плечами радянське минуле, ставлення до психолог??/психотерап?? упереджене. Багатьох людей, особливо старшого в?ку, важко переконати у тому, що звертатися до психолога, до психотерапевта – це нормально ? нав?ть, в багатьох випадках, дуже корисно ? необх?дно. Чи Ви стикалися з таким упередженим ставленням серед укра?нц?в, як? при?жджають до Польщ?? ? як, на Вашу думку, можна допомогти ?м зм?нити це ставлення?
Ми в Польщ? це переходили певний час тому. Тут теж було таке ставлення: страх, сором звертатися до психолога. Тут сл?д пам’ятати про дв? реч?. По-перше, не кожному потр?бна психолог?чна п?дтримка. Коли ? с?м'я, коли ? сусп?льство, коли ?сну? пошана, наприклад, в школ?, чи в Церкв?, – то це великий ресурс, ? люди нав?ть з такою страшною травмою також мають сили боротися. Бува? так, що обов’язково потр?бна допомога фах?вц?в з охорони здоров'я, тобто психолог?в чи л?кар?в-псих?атр?в. ? тут можу сказати, що м?й досв?д прац? в Церкв? ? такий, що коли священики п?дказують людям: «Прошу, рекомендую вам, п?д?йд?ть, поговор?ть з психологом», то люди це краще сприймають, вони мають дов?р'я до священник?в ? йдуть до психолога. А з ?ншого боку, нам потр?бно пояснювати людям, що психолог – це такий самий спец?ал?ст, як? ? ?нш?: коли нас болить зуб, нам треба йти до зубного л?каря, коли щось не так ?з серцем – до кард?олога. А психолог – це спец?ал?ст, який також може допомогти. Таку ?нформац?ю треба людям передавати.
Яким чином, на Вашу думку, приналежн?сть людини до Церкви ?, загалом, практикування рел?г?? вплива? на ?? здатн?сть справлятися з психолог?чними викликами. Це дуже ?ндив?дуально, чи ?снують як?сь загальн? тенденц???
Коли говоримо про псих?чне здоров’я, то досл?дження показують, що рел?г?йн? практики – це, безумовно, ресурс. ? про це ми зна?мо вже давно. Це один з ресурс?в, бо ми ма?мо р?зн? ресурси: для когось ресурсом ?, наприклад, спорт. Отже, коли людина каже, що вона в?руюча, я знаю, що це велика допомога для т??? людини.
Под?л?ться, будь ласка, сво?м власним досв?дом. Ви живете в Польщ? ? ма?те укра?нське кор?ння. Як Ви пережили цей виклик – початок в?йни в Укра?н?? Як Ви давали соб? раду з цим досв?дом?
Це важко сказати, це просто страшно. Чесно кажучи, два перш? тижн? я просто не знала, що в?дбува?ться, що робити, я плакала – ? це абсолютно законом?рна реакц?я. П?зн?ше я зрозум?ла, що я не можу слухати багато ?нформац??, ? це я рекомендувала також ?ншим: жодних фотограф?й, в?део з в?йни, бо в протилежному випадку я би просто сид?ла ? плакала. Щоб мати ресурси, щоб допомагати ?ншим, щоб працювати, я просто дуже обмежила ?нформац?ю. Знаю, що це може дивно звучати п?д час ?нтерв’ю. Законом?рно, що людина хоче б?льше знати, бо якщо ми не зна?мо, ми ма?мо б?льше страху, б?льше тривоги. Але тут особлива ситуац?я: це знання ? ц? в?део не допомагають. Отже, рекомендац?я така: раз/два рази на день подивитися, послухати ?нформац?ю. ? для мене також було важливо, що я мала знання, як з тим працювати. Я можу порекомендувати модель професора Мул? Лахада (Mooli Lahad), який каже, що ?снують р?зн? реакц?? на стрес. ? добре, щоб ми знали св?й канал: хтось може мати знання, хтось може мати в?ру, для когось каналом реагування на стрес ? ф?зкультура, спорт, для когось – це емоц??, людина плаче, але також сп?ва? ? також малю?. Дуже важливо, знати св?й спос?б.
Стрес ? те, що тепер в?дбува?ться в Укра?н?, – це кризова ситуац?я, тобто така, яка вимага? ?ншого способу реагування. На ф?з?олог?чному р?вн? в цьому може допомогти будь-яка активн?сть, проста ф?зична робота: щось зварити, помити. Але це ма? бути така д?яльн?сть, результат яко? видно в?дразу, бо це допомага? пам’ятати, що «я важлива людина, я самост?йна, я можу щось зробити для себе, для сусп?льства; я не маю впливу на багато речей, але тут я просто можу щось зробити». Це можуть бути простеньк? реч?. Дуже добре, якщо ? можлив?сть продовжувати дотримуватися якогось свого ритуалу. Тобто, якщо я завжди рано вставала ? пила каву, то ? тепер ?? п’ю. Якщо я дитину завжди прич?сувала зранку, то роблю це ? тепер. ? хоча ми це робимо в ?нших умовах, воно дуже допомага?. Дуже важливо також бути з ?ншими, наприклад, якщо ? можлив?сть, сп?лкуватись з с?м'?ю, з подругою, бути серед людей, як? говорять т??ю самою мовою, п?дтримувати зв'язок з р?дними. Це все ресурси, як? дуже допомагають.
В?йна для багатьох людей ? моментом великого страждання, як ф?зичного, так ? душевного. Люди отримують поранення, втрачають сво?х р?дних, д?ти дуже сильно страждають. Чи ? над?я, що ц? люди все-таки п?сля в?йни, п?сля всього, з Божою допомогою, з допомогою ?нших, зможуть подолати той б?ль, якого вони зазнали ? знову жити повноц?нним життям?
Досл?дження показують, що 22% людей, як? пережили в?йну, п?зн?ше можуть мати р?зн? псих?чн? розлади. Можуть, але не мусять. Нам сл?д пам’ятати також, що травма, досв?д травми завда? шкоди тод?, коли нема? п?дтримки. Пам'ятайте, що в людини ? дуже багато ресурс?в. Безумовно, ми не повинн? забувати, що ?снують р?зн? псих?чн? розлади, але сл?д зосереджуватися на тому, що нам допомага? в дан?й ситуац?? ? як? ми ма?мо ресурси: якщо вам допомага? поговорити з кимось, розказати, роб?ть це; як вам допомага? поплакати, плачте; якщо я завжди л?пила вареники, я буду л?пити вареники – це м?й ресурс, це мен? допомага?. Тому нам сл?д дивитися стратег?чно ? не вдавати, що навколишн? обставини не мають впливу на нас. Це важкий досв?д, тому св?дом?сть, знання, сп?впраця – це все може стратег?чно нам допомогти ? п?зн?ше п?дтримувати людей.
