Дев’ять м?сяц?в в?йни: рана, що стосу?ться нас як християн
Andrea Tornielli*
Наближа?мося до завершення дев’ятого м?сяця в?д початку жахливо? агресивно? в?йни, розв’язаною Рос??ю проти Укра?ни. Дев’ять м?сяц?в – це пер?од, протягом якого в материнському лон? форму?ться людське життя, щоби прийти у св?т, але те, що в?дбува?ться в Укра?н?, не ? виношуванням життя, а смерт?, ненавист?, спустошення.
У ц?й в?йн? ?сну? аспект, про який ми не завжди пам’ята?мо: йдеться про конфл?кт, який залуча? два народи, приналежн? до т??? само? в?ри в Христа та до того самого хрещення. Християнство на цих теренах асоц?ю?ться ?з Хрещенням Рус?, яке довершив Володимир Великий, що забажав, аби його родина та мешканц? Ки?ва отримали та?нство у водах Дн?пра. Рос?йськ? та укра?нськ? християни под?ляють ту саму Божественну Л?тург?ю та духовн?сть, притаманну сх?дним Церквам.
Сьогодн? ?сну? тенденц?я приховувати цю сп?льну приналежн?сть в?ри та л?тург?йно? традиц?? через причини, пов’язан? з во?нною пропагандою: коли вою?ш, коли убива?ш, то мусиш забути про обличчя та людськ?сть ?ншого, як нагадував пророк миру ?пископ Антон?о Белло. Мусиш забути нав?ть про те, що ?нший ма? те саме хрещення.
Той факт, що в?йна, яка вибухнула в серц? ?вропи, ? в?йною м?ж християнами, вчиня? ще болюч?шою рану для посл?довник?в ?суса. Ми не ма?мо перед собою конфл?кт, який можна пом?стити в зручну схему «протистояння цив?л?зац?й», теор?ю, що стала популярною п?сля ?слам?стських теракт?в 11 вересня 2001 року, щоби окреслити в?дм?нност? м?ж «нами» ? «ними». Цього разу агресори читають ту саму ?вангел?ю, що й жертви агрес??.
Сум’яття, викликане ц??ю констатац??ю, може спонукати нас замислитися над тим, який шлях ще повинно пройти ?вангельське послання, щоби вв?йти в серця християн ? проникнути в ?хню культуру наст?льки, щоби вт?лювати приклад ?суса, Який у Гетсиман?? наказав Петров? сховати меч назад у п?хви. Може нав?ть спонукати вийти на осудливу та заспок?йливу пропов?дальницю тих, як? хот?ли би накреслити в?дм?нн?сть м?ж «нашим» християнством ? християнством тих, хто зм?шу? свят? ?кони ?з в?йськовими стягами, виправдовуючи агрес?ю та насильство рел?г?йними промовами, як ще донедавна чинили також ? ми, ? можливо, дехто з нас хот?в би так чинити також ? сьогодн?.
Але таке ставлення було би для нас лише зручною дорогою втеч?, формою самовиправдання, щоби не залишати в?дкритою рану, завдану ц??ю в?йною.
В?йна, що трива? в Укра?н?, вчить нас натом?сть, що належати до сп?льно? традиц??, покликатися на ?дентичн?сть ? культуру, що виплива? з того самого ?вангельського зв?щення, недостатньо для того, щоби вберегтися в?д скочування у варварство насильства, ненавист? та вбивчо? в?йни.
В?дкрита рана кожного дня нагаду? нам про те, що наша в?ра ? наш? рел?г?йн? традиц?? н?коли не можуть сприйматися як здобут? раз ? назавжди, як щось належне. Це означа? пам’ятати, що д?яти по-християнському ми можемо лише через благодать, а не через традиц?? або культуру. Це означа? пам’ятати ?сусов? слова: «Без мене ви н?чого не можете», аби знову стати пок?рними жебраками, що потребують Його, живого й присутнього в сьогоденн?, та Його миру.
___________________
*Редакц?йний Директор Дикастер?? в справах комун?кац??
