杏MAP导航

Alessandro Gisotti*

Чи ще можна зм?нити маршрут, доки не буде зап?зно, зупинитися перед тим, як посковзнутися в провалля, з якого нема? вороття? Протягом цих вже семи м?сяц?в, позначених жах?ттям в?йни в Укра?н?, на яку напала Рос?я, Папа Франциск п?дн?с десятки заклик?в за мир, п?дкреслюючи, також ? передучора на загальн?й ауд??нц??, що в?йна ? божев?ллям, ? ще безумн?шим ? нав?ть т?льки погрожувати застосуванням ядерно? збро?, як це чинить Влад?м?р Пут?н. Багато-хто був приголомшений, не в?рив, коли 24 лютого Москва розпочала вторгнення в Укра?ну. «Це здавалося неможливим», – були змушен? визнати також експерти й анал?тики. «Пробудження» до д?йсност? було, отже, брутальним, наст?льки шокуючим, що тепер, як зда?ться, ми готов? миритися з найг?ршим, нав?ть якщо те г?рше означало би застосування ядерно? збро?. Однак, ще к?лька м?сяц?в тому людство вважало, що вже назавжди в?дсунуло в минуле це лихо.

Вражаючою ? також вербальна ескалац?я, яка випередила, а дал? зм?цнила в смертоносному порочному кол?, ескалац?ю во?нну. Ганебним насл?дком цього стала жага до самознищення, висв?тлювана на мед?йному р?вн?. Наст?льки, що дехто показу? в ?нтернет? чи по телебаченню симуляц?? ядерного удару по ?вропейському м?сту. Може здаватися, що це «Wargames». Натом?сть, як чимало раз?в перестер?гав Папа Франциск, vox clamantis in deserto, це «третя св?това в?йна», що вже нав?ть не ? «фрагментарною».

На цю нищ?вну динам?ку Папа в?дпов?в закликами, насамперед, до розуму. Не до в?ри, але, насамперед, до здатност? мислити, що в?др?зня? та об’?дну? кожну людину, в?руючу ? нев?руючу. Як в?н п?дкреслював на початку свого понтиф?кату, в?дв?дуючи в?йськовий мемор?ал у Ред?пуль? з нагоди стор?ччя початку Першо? св?тово? в?йни, «в?йна ? божев?ллям, ?? програмою розвитку ? знищення: бажання розвиватися шляхом знищення». Це ствердження, як ? багато ?нших, виголошених протягом цього драматичного 2022 року, нагадують слова ?ншого Папи, святого Папи, який нерозривно пов’язав сво? ?м’я з миром, тобто, ?вана ХХ???. Також ? для Папи Ронкалл? в?йна в ядерну епоху ? безумством. Вона виступа? проти глузду. «Alienum est a ratione», – чита?мо в Pacem in terris, енцикл?ц?, що зродилася з драматичного досв?ду Карибско? кризи, яку саме 60 рок?в тому Папа переживав особисто. Той Папа, що в?дкрив Другий Ватиканський Собор саме в т? дн?, коли здавалося, що людство пряму? до ядерного катакл?зму.

Святий ?ван ХХ??? зум?в над?ятися проти будь-яко? над?? на те, що у Вашингтон? та Москв? вчасно зупиняться. В?н не п?ддався похмурим пров?щенням «пророк?в нещастя», але сильний у в?р? в Христа, Князя миру, ув?рував у важкий шлях, який веде до д?алогу, хоча й здавалося неможливим розглед?ти бодай натяк на нього. Нав?ть якщо цей д?алог «смердить», як сказав би сьогодн? Папа Франциск. Незабутн?м залиша?ться його «Рад?озвернення задля порозум?ння та згоди м?ж народами», трансльоване через Рад?о Ватикану 25 жовтня 1962 року, коли протистояння м?ж американцями та сов?тами досягло кульм?нац??.

Вже тисяч? жертв причинила ця безумна в?йна, м?льйони перем?щених людей, величезн? страждання, як? переносить укра?нський народ. З цього божев?лля, день-за-днем, виходять на яв зв?рства, про як? говорив Папа Франциск ? св?дками яких цими днями був також його Елемозинар?й Конрад Кра?вський. Зброя повинна врешт?-решт замовкнути. «Людина стражда?, – казав ?ван Павло ??, – насамперед, через в?дсутн?сть бачення». Сьогодн? баченням, якого не вистача?, ? бачення миру. Необх?дне бачення, на яке нам вказу? Папа Франциск.

____________________

*Редакц?йний В?це-директор Дикастер?? в справах комун?кац??