Ми прагнемо миру!
Sergio Centofanti* – Ватикан
Сьогодн? ми як н?коли мр??мо про сповнення пророцтва ?са?: «Вони перекують сво? меч? на рала, а списи сво? на серпи. Народ на народ не буде меча п?д?ймати, ? не вчитимуться б?льше воювати» (?с 2,4).
Надто довго ми тут, у ?вроп?, сприймали мир як дан?сть. В?йна – це справа ?нших, це стосу?ться далеких народ?в. Ми забували про т? в?йни, про як? нам нагадували лише вт?кач? в пошуках ново? над??, можливо, ми були нечутливими до болю цих людей. Ц? в?йни дос? тривають: Сир?я, ?мен, Еф?оп?я та багато ?нших. Люди ? дал? вт?кають, стараючись просто вижити.
Життя, ?нод?, зм?ню?ться неспод?вано. Ввечер? перед рос?йським нападом на укра?нських вулицях ? в ресторанах було повно людей, як? старалися не думати про накопичення московських в?йськ поблизу кордон?в. Н?хто й не уявляв, що через к?лька годин розпочнеться трагед?я. Ввечер? був мир, а вноч? – вже в?йна. Ввечер? об?йми з коханою чи коханим, наступного дня – з автоматом в руках. Одна молода пара одружилася в?дразу п?сля вторгнення та вступила у в?йськов? формування, щоби захищати батьк?вщину. Численн? д?ти вивезен? на меж? кра?ни, але чимало ?нших залишаються п?д бомбардуваннями. Знову винищення невинних.
Ми занадто призвича?лися до миру. Щодня нар?ка?мо на р?зн? реч?. Але коли неспод?вано вибуха? в?йна, то ч?тко бачимо те, що ? сутт?вим. Таким ? мир. Про це нам нагаду? псалом: «Хай не буде ан? розколини, ан? втрати, ан? галасу на майданах наших. Щасливий народ, в якого така доля!» (Пс 144). Тепер бо? ?дуть в ?вроп?. Нас охоплю? страх, тривога. Може й ця в?йна ? далекою для ?нших людей. Для укра?нц?в – це в?йна на ?хн?й земл?, яку хтось хоче загарбати. Для ?нших ?вропейц?в вона ? близькою. ?сну? кошмар ядерно? в?йни. Ракета може влучити в АЕС. Серед ц??? тривоги ? також багато сол?дарност? з тим, хто зазнав агрес??. Сьогодн?шн? читання на утрен? каже: «П?дтримайте пригнобленого» (Iс 1,17). Що ми можемо зробити?
Ми хочемо миру! Ми не хочемо в?йн чергового можновладця, який бажа? примножувати свою могутн?сть через кров ?нших: також ? сво?х син?в, яких використовують, обманюють та посилають вбивати та вмирати. Як можемо спинити це безумство? Хтось вда?ться до санкц?й, хтось – до збро?, хтось пробу? дипломатичн? шляхи. А що можуть зробити прост? люди? Допомагати, бути сол?дарними з укра?нським народом ? молитися за мир.
Сьогодн? як н?коли ран?ше ми мр??мо про сповнення ще одного пророцтва, коли вороги нарешт? житимуть поруч у мир?: «Вовк буде жити вкуп? з ягнятком, леопард б?ля козеняти лежатиме; телятко й левеня будуть пастися разом, ? поганяти ?х буде мала дитина» (Iс 11,6). Господи, даруй нам мир!
-------------
* Редакц?йний В?це-директор Дикастер?? в справах комун?кац??
