Вони хочуть к?нця св?ту? Господи, визволи нас в?д зла
Sergio Centofanti* – Ватикан
Нам н?чого не залиша?ться як молитися. Перед обличчям нечуваного та свав?льного насильства в?йни, перед обличчям кошмару ще б?льшого та руйн?вн?шого конфл?кту, перед обличчям безумства та нерац?ональност?, що примушують св?т тремт?ти, н?чого не залиша?ться, як призивати Бога. Все людство у полон? тривоги через новини, що надходять з Укра?ни. Нев?ра, страх, сум’яття… Дехто говорить про апокал?птичн? знаки: пандем?я, кл?матичн? катастрофи, в?йна. Дехто згаду?, як почалася друга св?това в?йна: аншлюс, Судети, Польща. Що можемо зробити перед обличчям велико? та?мниц? несправедливост?? Лише п?дводити оч? до неба та молитися.
Можемо допомагати страждаючому. «Кар?тас» перебувають на передов?й у цьому. Можемо думати про д?тей, матер?в ? тат?в, д?дус?в ? бабусь, чолов?к?в ? ж?нок укра?нсько? земл?, як? тепер стали наст?льки близькими нам. Вони просять про допомогу, про сол?дарн?сть. Ми схвильован? разом з ними, пригн?чен?. Сьогодн? страждають вони, а завтра хтозна… Не можемо залишатися байдужими. Це наш? брати й сестри.
Про чого окупац?ю йдеться? Що саме плану?ться знищити? Яка зброя застосовуватиметься? Чи будуть атакован? ?нш? кра?ни? З якими безглуздими та фальшивими виправданнями? В?дмовля?мося в?рити, що ?сну? хтось наст?льки безумний, що ризикне знищити св?т аби додати трохи могутност? до сво?? могутност?. Влада цього св?ту промина? швидко. А тод? прийде Божий суд. Але ?стор?я вчить нас, що в цих випадках часто спершу приходить суд людський.
На в?йну йдуть солдати. Вони слухаються. Вбивають вони ? вбивають ?х. За шмат земл?, що роз?гр?ва? апетит якогось могутнього. Чи хтось в?дмовиться виконувати наказ вбивати невинних? Чи хтось повстане проти наказу зд?йснити неконтрольоване та зв?рське бомбардування? А може пишатимуться тим, що розтоптали найслабших? Г?ганти, що пишаються топтанням менших.
Перед обличчям цих под?? почува?мося беззахисними, браку? сл?в. Не залиша?ться н?чого, кр?м того, щоб молитися. ? допомагати, кожен так, як може. Вс? ми повинн? молитися. П?дносячи наш слабкий голос до Бога. Також ? т?, що вважають себе ате?стами, можуть молитися. Вистачить думки. Творець чу? крик ус?х сво?х створ?нь. Ми вс? повинн? тепер ?днатися, забуваючи про будь-як? под?ли, протир?ччя та образи, щоб могти сказати разом: Господи, визволи нас в?д зла.
––––––––––
*Редакц?йний В?це-Директор Дикастер?? в справах комун?кац??
