Молод? ?ракц? чекають на Папу: ми багато страждали, тепер хочемо миру
Antonella Palermo / Св?тлана Духович – Ватикан
Б?дн?сть, травми во?н, безроб?ття, с?м'?, розбит? внасл?док вимушено? м?грац??, впливають на надзвичайну нестаб?льн?сть ?ракського народу. Молодь прагне кращого майбутнього, вони хочуть отримати осв?ту, здобути профес?ю. Вони не бояться брати участь у в?дбудов? сусп?льства, але ?м потр?бн? можливост? спрямувати свою енерг?ю на будування миру, вза?мообм?ну, д?алогу, що уника? екстрем?зму.
Про спод?вання, як? молодь ?раку поклада? на в?зит Папи Франциска, в ?нтерв’ю для Vatican News розпов?ла Дал?я Хай Аз?з з Багдаду, яка здобува? докторську дисертац?ю з богослов’я в Папському Сх?дному ?нститут? в Рим?. Тепер Дал?я перебува? в р?дному м?ст?, куди вона повернулася к?лька м?сяц?в тому, щоб у час пандем?? бути поруч з? сво?ю с?м’?ю. Молода ?ракиня зазначила, що вс? дуже рад?ють Папському в?зиту. Гостинн?сть глибоко закладена в душ? ?ракського народу; св?дчення цього знаходимо в б?бл?йн?й розпов?д? про те, як Авраам прийняв у сво?му дом? трьох ангел?в.
На жаль, внасл?док Covid-19, як пояснила Дал?я, було запроваджено багато обмежень: люди, як? братимуть участь у зустр?чах з? Свят?шим Отцем, пройшли певний в?дб?р. Вона наголосила, що прибувши до ?раку, Наступник святого Петра ступить на землю, «кожен сантиметр яко? омитий кров’ю невинних людей». «Його при?зд сюди – додала вона, – це н?би голуб, що несе добр? новини».
Молодь ?раку
«Ми намага?мось вижити, ч?пля?мось за життя», – зазначила ?ракиня, розпов?даючи про м?сцеву молодь. Багато молодих людей, за ?? словами, змогли здобути осв?ту, але пот?м були змушен? виконувати роботу, яка не ма? н?чого сп?льного з ?хн?м навчанням. «Для нас життя важливе, – зазнача? вона. – Я спод?ваюся, що ц? молод? люди знайдуть можливост?, матимуть б?льше шанс?в. Спод?ваюся, що Бог почу? наш? молитви».
Пояснюючи причини того, чому багато молод? вступило до так звано? ?сламсько? держави, Дал?я в?дзначила, що багатьох до цього спонукала б?дн?сть, багато п?ддалися психолог?чним ман?пулюванням. «Ми хочемо миру, – наголосила вона. – У наш?й мов? ? два слова, що вказують на мир: ???? ?lāmā (мир) ? ???? ?aynā (внутр?шн?й спок?й). Перше св?дчить про в?дсутн?сть в?йн, друге означа? внутр?шн?й мир. Перше походить з другого, що ? важлив?шим. Я спод?ваюся, що ц? молод? люди добре думатимуть перед тим, як спокуситися на те, аби знищити себе та ?нших».
«Де Ти?»
Як богослов Дал?я Хай Аз?з ц?кавиться питанням «богослов’я б?женц?в». «У 1991 роц? я теж була б?женкою, – розпов?да? вона. – Ми втекли з Багдада на п?вн?ч кра?ни й опинились на кордон? м?ж Туреччиною та ?раном. З нами було багато християн та курд?в. Ми довго перебували в одному турецькому сел?. Це був дуже складний пер?од для мене. Мен? тод? було десять рок?в. Я запитувала себе: “Де Бог?”. Пот?м ми повернулися в Багдад. У 2014 роц?, коли ?Д?Л ув?йшов у Мосул, я сп?лкувалася з ?ншими християнами у сво?му м?ст?. Вони теж ставили одне ? те ж запитання не тому, що не в?рять в Бога, а щоб сказати: "Де ти? Я хочу, щоб Ти був поруч". По сут?, це те саме питання Христа на хрест?. Я пережила чотири в?йни. Тепер я можу сказати, що завжди залиша?ться м?сце для над??. Я не знаю, як це пояснити, але я завжди кажу сво?м друзям у Рим?: "Я в?дчуваю дуже сильну присутн?сть Бога у ц?й кра?н?". Можливо, В?н вклав це в наш? серця, вклав мр??. Ми ма?мо силу прямувати вперед, але спод?ва?мось, що також буде можлив?сть це зд?йснити».
Дивитися в майбутн?
Д?лячись з? сво?ми спогадами про в?йну, Дал?я зазначила, що, коли вона ходила до школи, одного разу шк?льна буд?вля потрапила п?д обстр?л ? в?дтод? вона боялася ходити до школи, бо завжди думала, що на не? хтось нападе. «Я н?коли не забуду сирени, цей звук такий гучний», – пригаду? вона, додаючи, що н?коли не дивиться документальн? ф?льми про т? часи, бо не хоче повертатися у минуле. «Я хочу дивитись у майбутн?. Кожного разу, коли я вчилася ? досягала усп?ху в навчанн?, для мене це було чудово. Я говорила соб?: "Я добре склала ?спити, ? я – щаслива". Кр?м того, важливо також бути разом. Зустр?чатися з людьми, як? бояться, як? слабк?, не мають ?ж?: коли ми допомага?мо ?м, це допомага? нам почуватися по-справжньому добре».
