?Laudato si’? – енцикл?ка, що скерову? погляд у майбутн? п?сля пандем??
Andrea Tornielli
Спогадувати п’ятир?ччя «Laudato si’» – це не обрядове в?дзначення. Тиждень, а п?сля нього й р?к, присвячен? енцикл?ц?, становлять сво?р?дну перев?рку для того, щоб з?брати ?н?ц?ативи, ?де?, досв?д, добр? практики. Це спос?б под?литися тим, що документ розворушив у сп?льнотах, на територ?ях, в усьому св?т?. Й для того, щоб замислитися над актуальними викликами, коли св?т бореться проти пандем?? Covid-19.
Одн??ю ?з заслуг розлогого папського тексту, в?дправною точкою якого ? вза?мини м?ж створ?ннями та Творцем, ? те, що в?н допом?г нам зрозум?ти, що все вза?мопов’язане: не ?сну? еколог?чного питання, в?докремленого в?д соц?ального, кл?матичн? зм?ни, м?грац?я, в?йни, б?дн?сть та недорозвиток ? виявом т??? само? кризи, яка ще перед тим, як бути еколог?чною, ма?, в сво?му кор?нн?, етичний, культурний ? духовний характер. Йдеться про глибоко реал?стичний погляд. «Laudato si’» народжу?ться не з ностальг?? за поверненням ?стор?? до перед-?ндустр?альних форм життя, але виокремлю? та опису? процеси самознищення, породжен? шуканням негайного прибутку та обожествлюваним ринком. Кор?ння еколог?чно? проблеми, як пише Папа Франциск, перебува? саме в тому факт?, що «?сну? спос?б розум?ння життя та людсько? д?яльност?, який ? викривленим ? суперечить д?йсност?, аж до ?? нищення».
Наново розпочати з д?йсност? означа? рахуватися з об’?ктивним становищем людини, починаючи ?з визнання обмеженост? св?ту та його ресурс?в. Це означа? триматися здалека в?д сл?пого уповання, представленого «технократичною парадигмою», що, як стверджу? Папа, йдучи сл?дами Романо ?вард?н?, «поставила техн?чний розум понад д?йсн?сть, наст?льки, що вже не сприйма? природу н? як д?йсну норму, н? як живе пристанище». Вплив людини на природу, чита?мо в енцикл?ц?, «завжди в?дбувався, але протягом тривалого часу мав характер супроводу, опанування можливостей, даних самими ж речами. Йдеться про одержання того, що природна д?йсн?сть дозволя? сама в?д себе, немовби простягаючи руку. ? навпаки, тепер предметом зац?кавлення ? видобути з речей все, що можливо, через накладення людсько? руки, яка схильна ?гнорувати чи забувати саму ж д?йсн?сть того, що ма? перед собою». ? тому «прийшов час знову звернути увагу на д?йсн?сть ?з обмеженнями, накладеними нею, як?, в свою чергу, становлять можливост? для здоров?шого та пл?дн?шого людського та соц?ального розвитку».
Криза, яку пережива?мо через пандем?ю, зробила все це ще очевидн?шим: «Ми на повн?й швидкост?, – сказав Папа 27 березня п?д час молитви за св?т, – мчалися вперед, почуваючись сильними й здатними на все. Жад?бн? зароб?тк?в, ми дозволили речам поглинути нас, а посп?хов? – в?двол?кати... не пробудилися перед обличчям в?йн ? несправедливост? планетарного масштабу, ми не почули волання б?дних, нашо? важкохворо? планети. Ми, незворушн?, прямували вперед, вважаючи, що будемо завжди здоровими в хворому св?т?». П?д час ц??? промовисто? молитви за припинення пандем??, яка виявила вс?х нас слабкими й беззахисними, Папа Франциск нагадав, що ми покликан? «прийняти цей час випробування… час обирати, що ? ц?нним, а що промина?, в?докремити необх?дне в?д того, що не ? таким». «Laudato si’» провадить нас у переосмисленн? сусп?льства, де людське життя, особливо тих найслабших, буде захищеним; де вс? матимуть доступ до л?кування, де людськ? особи н?коли не викидатимуться мов непотр?б, а природа не буде нерозсудливо розграбованою, але оброблюваною та збереженою для тих, як? прийдуть п?сля нас.
