Серед п?тьми нацистсько? ненавист? – св?тло людяност? й в?ри
Fausta Speranza / Св?тлана Духович – Ватикан
27 с?чня 1945 року Червона Арм?я ув?йшла до концтабору Аушв?ц-Б?ркенау, де знайшла десятки ув’язнених. Це були т?, що вижили, але не мали сили п?шки вирушити за нацистськими солдатами, як? дек?лька дн?в перед тим покинули таб?р ? забрали з собою сотн? в’язн?в, намагаючись затерти докази жорстокого плану знищення ?вре?в. Починаючи в?д 2005 року, за ?н?ц?ативою ООН, 27 с?чня в усьому св?т? в?дзнача?ться День пам’ят? жертв Голокосту.
Врятован? в?д Аушв?цу
Серед тих, що пишуть незабутн? стор?нки ?стор??, ? й т?, що були призначен? на ув’язнення в концтабор?, але н?коли туди не прибули, бо ?х врятувала великодушн?сть деяких людей. Це також ? с?м’я ?тал?йських ?вре?в на пр?звище Террач?на – батько, мати й четверо д?тей, – яку врятувала пан? Ан?та Тана, з якою вони познайомилися т?льки дек?лька дн?в перед тим. Вона прийняла ?х у сво? маленьке помешкання. Батько та мати з дитиною, яку вона тод? носила в утроб? залишились в дом? пан? Ан?ти майже р?к. Натом?сть, ?хнього шестир?чного сина прийняли в с?м’? Ченчелл?, а двох дочок, що мали с?м ? чотири роки, переховували в римському монастир? Сестер свято? Дороте?. Вс? ц? люди, що переховували член?в ?врейсько? с?м’?, ризикували власним життям.
Траг?чний день облави
Под??, як? описують св?дки ц??? ?стор??, в?дбулися в середин? жовтня 1943 року, коли в ?врейському ?етто та ?нших кварталах Риму влаштували облаву на ?вре?в. Тими днями ув’язнили 1259 ос?б, з яких 1023 депортували до концтабору Аушв?ц. Лише 16 з них вижили: 15 чолов?к?в ? одна ж?нка.
Пан? Лет?ц?я Террач?на, яка померла дек?лька рок?в тому у в?ц? 105 рок?в, розпов?дала, що спочатку вона просила допомоги у друз?в, але вони, переповнен? страхом, в?дмовили ?й. Пот?м одного дня в м’ясн?й крамниц? Лет?ц?я познайомилася з Ан?тою Таною ?, набравшись см?ливост?, яко? ?й додавав в?дчай, попросила в не? допомоги, аби врятувати життя сво?х д?тей ? ще ненароджено? дитини: тод? вона була на восьмому м?сяц? ваг?тност?.
Напевно, Лет?ц?я побачила в очах ц??? ж?нки надзвичайну доброту: Ан?та жила тод? в невеличк?й двок?мнатн?й квартир? з? сво?м чолов?ком, що мав важку форму ?нвал?дност? внасл?док поранення п?д час Першо? св?тово? в?йни. Вона в?дкрила двер? сво?? дом?вки для т??? пересл?дувано? с?м’?, бо н?як? расистськ? закони не могли затемнити християнського принципу любов? до ближнього, яким вона завжди керувалася в житт?. В одному з ?нтерв’ю 92-р?чна пан? Лет?ц?я Террач?на зазначала, що пан? Ан?та в?ддала ?й та ?? чолов?ков? сво? л?жко, а сама спала на диван? аж до хвилини, коли Рим зв?льнили в?йська союзник?в.
Дитяч? спогади
Тому хлопчиков?, що тод? ще був в утроб? матер?, сьогодн? 75 рок?в. Його звати Фернандо. В?н розпов?да?, що пан? Ан?та хот?ла, аби в?н був б?ля не? в останн? хвилини ?? життя.
Фернанадо вважа?, що йому пощастило б?льше в?д його брат?в ? сестер, бо в?н «не усв?домлював т??? жорстокост?, що панувала навколо, а ще тому, що завжди був з мамою». Але в?н розпов?в, що у в?ц? шести-восьми рок?в йому снилися кошмари, коли в?н д?знався, що його д?дусь ? деяк? двоюр?дн? брати й сестри загинули в Аушв?ц?, та почав розум?ти переживання ? тривогу, як? пережили його р?дн?.
Невдовз? п?сля прибуття с?м’? до дом?вки пан? Ан?ти, двох ?хн?х дочок М?лену й Бетт?ну в?дправили переховуватися в ж?ночому монастир?. Старш?й з них, Бетт?н?, важко говорити про минуле. До сьогодн? вона в?дчува? страх, коли чу? шум води, що тече з крану. Це нагаду? ?й про один еп?зод, коли вони разом з батьками переховувалися в пан? Ан?ти. Бетт?н? тод? було тод? дев’ять рок?в. До квартири зайшли нацисти й пан? Ан?та в?дкрутила до к?нця кран з водою, аби заглушити голос д?тей ? плач новонароджено? дитини, як? в той час ховалися у ванн?й з батьками. На в?дм?ну в?д сво?? молодшо? сестри, Бетт?на розум?ла, що в?дбува?ться.
Пот?м ?х прийняли черниц? й «зм?шали» ?х серед сво?х учениць з благородних с?мей. Серед багатьох вражень, як? запам’яталися М?лен?, – атмосфера спокою, яку передавали черниц?.
С?м’я Ченчелл?
До монастиря д?вчат прив?в Армандо Ченчелл?, ватиканський прац?вник, який разом з дружиною Лу?зою прийняв до себе ?хнього брата Леоне, до якого, за його словами, ставилися як до власного сина.
В с?м’? Ченчелл? був ?диний син Масс?м?льяно, ровесник хлопчика, якого прийняли до с?м’? та з яким в?н мус?в д?литися ус?м, що мав. Сьогодн? Масс?м?льяно пригаду?, що в?н плакав, коли Леоне залишив ?хн?й д?м, аби повернутися до сво?? с?м’?. В?н розпов?да?, що вчинок його батьк?в був частиною вс?х зусиль Ватикану, спрямованих на те, аби, за бажанням Папи П?я Х??, рятувати ?вре?в.
Масс?м?льяно Ченчелл? пригаду? ?стор?? свого батька, сп?вроб?тника Папи П?я Х??, про те, як у Ватикан? переховували ?вре?в, нав?ть серед Ватиканських гвард?йц?в, а ?врейських ж?нок – у Ватиканських палацах та в монастирях. Батько розпов?дав йому також дещо про Папу, наприклад про те, що в?н був дуже простим у побут?, у т? похмур? роки часто вечеряв т?льки склянкою молока й д?лився ?з сво?ми сп?впрац?вниками тим болем, який переживав за стражденний народ.
Стор?нки ?стор??
На стор?нках ?стор?? записана трагед?я расистсько? ненавист?, яку очевидець тих под?й, ?тал?йський письменник Пр?мо Лев?, що вижив серед того жах?ття, описав, як «щось, що сталося, ? може статися знову». Але в ?стор?? записан? також жести любов? тих, хто прийняв у сво?му дом? пересл?дуваних, д?лячись з ними скупими ресурсами час?в в?йни та ставлячи п?д загрозу сво? власне життя. Ц? жести залишили ?нший сл?д: заклик до людяност? та св?дчення глибоко? в?ри.
