Життя вм?ща?ться в напл?чник
Ines Schaberger / Св?тлана Духович – Асс?з? / Ватикан
Ось нарешт? перед нами височ?? базил?ка святого Франциска в Азз?с?. Цьому передували 53 дн? подорож? з Австр?? до центрально? ?тал??: 1300 км ми подолали п?шки, 300 км – по?здом, автобусом та канатною дорогою. Ми д?йшли до мети нашого паломництва. ? в?дчуття було…н?яким. Звичайно, ми були задоволен?, що нарешт? прибули до м?сця призначення, але не було якогось великого почуття облегшення. Трохи збентежен?, ми спостер?гали за людьми, що того нед?льного ранку робили селф? перед базил?кою. В той момент ми усв?домили, що нашою справжньою метою було внутр?шн? паломництво.
Паломництво розпочалося на пороз? р?дного дому
Наша подорож розпочалася два м?сяц? перед тим: п?сля зак?нчення ун?верситету нам обом було справд? необх?дне св?же пов?тря та спорт, бо написання дипломно? робота змусило сид?ти за книжками протягом довгих тижн?в. Кр?м того, ми хот?ли присвятити трохи часу для того, аби краще п?знати самих себе та одне одного.
Паломництво розпочалося б?ля дверей мого дому. Ми вирушили в дорогу в?дразу п?сля сн?данку. План подорож? ми уклали сам?, по?днуючи в?др?зки вже ?снуючих маршрут?в, таких як Шлях святого Якова, Римський шлях, Шлях святого Антон?я та Асс?зький шлях.
Крок за кроком
Зам?сть того, аби дати соб? час на те, щоб пов?льно звикнути до тягаря напл?чник?в, першого дня ми пройшли аж 28 км. ? це всередин? серпня при полуднев?й спец? без сонцезахисних крем?в та головних убор?в. Ввечер?, очевидно, – головний б?ль, нудота, б?ль у м’язах та мозол? на ногах. Наступного дня нам заледве вдалося пройти 15 км.
Але пот?м ми зрозум?ли, що з часом все ставало легшим, наше т?ло пов?льно звикало до навантаження. Ми також усв?домили, що якщо щодня долати нав?ть маленький в?др?зок шляху, роблячи час в?д часу нав?ть одноденну перерву, але не в?дступаючи назад, то ран?ше чи п?зн?ше можна д?йти до мети.
Досв?д, що пронизу? до глибини
На нашому шляху до Асс?з? багато монастир?в в?дкрили нам сво? двер?, де ми змогли зупинитися на н?чл?г. Таким чином ми познайомилися з р?зними Згромадженнями. Часто ми спали також в намет?, а одного разу нав?ть у чотириз?рковому готел?, бо не могли знайти ?ншого м?сця.
Зранку скручу?ш св?й спальний м?шок ? не зна?ш, де будеш його розстеляти ввечер?: цей досв?д справд? важкий, в?н пронизу? до глибини.
Особлив? зустр?ч?
«Ти зустр?в Бога п?д час паломництва?» – в той час це запитання, яке поставили мо?му нареченому, здавалося мен? кумедним. Але сьогодн? я б в?дпов?ла: «Так, у створ?нн?, яке перехоплю? дух, та в багатьох людях, як? гостинно нас прийняли, як, наприклад, пан? Клара».
Того дня ми перейшли широку й темну долину й не знали, де будемо ночувати. Неспод?вано, ми побачили на дороз? ж?нку на велосипед?. Пояснивши, хто ми ?, запитали ??, чи можемо встановити св?й намет на ?? територ??.
Спочатку пан? Карла була дуже обережною: замикала двер? свого дому, нав?ть коли в?ддалялася т?льки на дек?лька метр?в. Але побачивши наш? спроби спекти хл?б на вогн?, вона принесла нам булочки, пом?дори ?з свого городу, оливково? ол?? та л?тру молока на сн?данок.
Одна австр?йська сестра-францисканка пригостила нас сн?данком, н?би ми були з благородного роду. Селянка Анна пояснила, як виготовля? масло, а Франческо, кухар-волонтер в гостел? для паломник?в, дав нам скоштувати ?раппи, яку приготувала його сестра.
П?сля завершення паломництва почина?ться справжн? паломництво
Паломництво зм?нило нас, м?цно нас об’?днало, допомогло усв?домити власн? обмеження й навчило зростати. Завдяки йому ми п?знали Церкву в Австр?? та в ?тал??. По дороз? зм?нювалася форма штамп?в, як? нам ставили в «паспортах паломника» в тих м?сцях, де ми зупинялися на н?чл?г. Коли ми спали в намет?, то не отримували штампа, але зате в гостелах паломник?в на Асс?зькому шляху нам ставили особлив? штампи.
Завершення паломництва залиша? сл?д меланхол??, хоча справжн? паломництво щойно почина?ться, але вже без штамп?в…
