Перукар №7: злидн? в багатому район?
Jean-Pierre Bodjoko, SJ / Св?тлана Духович – Ватикан
Його звати Н?гас?на Ракотоар?манана. Але автор розпов?д?, наш колега отець Жан-П’?р, назива? його «Перукарем №7» – саме цей номер ма? його «чолов?ча перукарня», а точн?ше – дерев’яна халабуда площею три квадратних метри, одна серед багатьох ?нших, де в?н проводить будн?, чекаючи кл??нт?в. Отець Жан-П’?р познайомився з ним п?д час перебування в Антананар?во, яке в?дв?дав з нагоди нещодавньо? Апостольсько? подорож? Папи Франциска до Мадагаскару.
«Чолов?чий салон краси» можна було побачити з в?кна к?мнати готелю, в якому поселили священика разом з ?ншими м?жнародними журнал?стами. Безумовно, контраст м?ж п’ятиз?рковим готелем ? маленьким кварталом, що розташувався зовс?м поруч, був вражаючим.
В цьому «закутку для б?дних» деяк? хлопц? грають на саморобному б?льярд?, ?нш? грають в карти на грош?. Недалеко в?д них ж?нки, сидячи на земл? вздовж вулиц?, продають фрукти, аби заробити на прожиття. Навпроти «Перукарн? №7» розташований «ресторан» – прилавок, за яким продають страви, кожна з яких кошту? приблизно 50 цент?в.
Серед м?сцевих мешканц?в Н?гас?на вважа?ться «п?дпри?мливим», бо в?н дба? про забезпечення сво?? с?м’?. Але те, що в ньому вража?, це надзвичайний спок?й, його широка усм?шка, що змушу? замислитися. Та усм?шка н?би промовля?: «Я вбогий, але щасливий!». Одна стрижка в його «салон?» також кошту? 50 цент?в.
Вулиця, на як?й розташована перукарня нашого головного героя, належить до багатого центрального кварталу столиц?, де розм?щен? адм?н?стративн? буд?вл?, банки, навчальн? заклади, б?бл?отеки та нац?ональн? ЗМ?. Зовс?м поруч з цим престижним районом розташований квартал простих людей п?д назвою «Ampefiloha», саме там видн??ться халабуда «Перукаря №7».
Перукар Н?гас?на народився 1 липня 1975 року, в?н одружений ? ма? тро? д?тей: Тожо, 24 роки, Рова, 22 ? Мур?елле 18. Вони навчаються. ?хн?й батько, п?сля того як зм?нив дек?лька роб?т, 1998 року почав працювати перукарем. П?сля роботи в?н ма? достатньо в?льного часу для того, аби займатися сво?м улюбленим заняттям – грати у футбол.
– розпов?да? Н?гас?на. «Перукар №7» ма? багато витрат: оплата за навчання д?тей в школ? та ун?верситет?, оренда квартири та ?нш? поточн? витрати. Коли в?н ма? 10 кл??нт?в на день, що бува? не так часто, то наприк?нц? м?сяця вда?ться покрити вс? видатки. На щастя, його дружина також працю?: вона ма? св?й маленький к?оск-магазин, розташований недалеко в?д «Перукаря №7».
Майбутн??
Але й ця робота не да? багато прибутку, бо сторож? не працюють щодня, та й Н?гас?на хот?в би мати також к?лька годин в?льного часу для заняття футболом. В?н спод?ва?ться, що й влада виконуватиме сво? обов’язки й гарантуватиме краще майбутн? вс?м мешканцям Мадагаскару. В?н спод?ва?ться, що його д?ти зможуть зак?нчити навчання.
Чи йому вистачить грошей, аби оплатити навчання д?тей?
Перукар №7 пригаду? один з найкращих момент?в свого життя, коли йому вдалося зекономити невелику суму грошей ? купити мотоцикл.
Найважчим пер?одом в житт? нашого головного героя була пол?тична криза 2002 року, з яко?, за його словами, в?н вийшов ще б?дн?шим.
Жити в злиднях в багатому район? для Н?гас?ни нелегко. Вражаюча нер?вн?сть ? несправедлив?сть у сусп?льств? не спонукають його до нар?кання, але, все ж таки, викликають запитання:
