В ?м’я сина
Davide Dionisi / Св?тлана Духович – Ватикан
?? розпов?д? – немов, глибока р?ка, що виходить з берег?в. Вона опису? все в деталях, ? часто повторю? слова: «Все ма? межу, окр?м милосердя». Тамара Ч?кунова, що походить з Узбек?стану, п?сля засудження до смертно? кари свого ?диного сина, двадцятир?чного Дмитр?я Ч?кунова, та його розстр?лу 10 липня 2000 року, заснувала асоц?ац?ю ««Матер? проти смертно? кари й тортур». Вона в?дв?ду? р?зн? кра?ни св?ту, розпов?даючи про необ?рунтоване засудження свого сина, яке спонукало ?? стати на шлях захисту людських прав ? сприяння гуман?зац?? в’язниць. ?? д?яльн?сть спрямована, насамперед, на т? кра?ни, в яких дос? ?сну? найвища м?ра покарання через страту (останн?ми м?сяцями увага Тамари була зосереджена на Б?лорус?). Зусилля ?? асоц?ац??, яку п?дтримала Сп?льнота святого Ег?д?я, причинилися до того, що в Узбекистан? 1 с?чня 2008 року було скасовано смертну кару. Таким чином, було врятоване життя сотень людей, як? в той час перебували в камерах смертник?в.
Арешт ? катування
Тамара детально розпов?да? про те, що сталося з ?? сином. «Ми мешкали й працювали в Ташкент? аж до того страшного дня – 17 кв?тня 1999 року. До оф?су мого сина прийшло тро? людей в цив?льному одяз? й заарештували його. В момент тих загадкових в?дв?дин я перебувала там» – зазнача? Тамара, пояснюючи, що вже в?д самого початку мала недобр? передчуття. «Коли я запитала про причину арешту, вони в?дпов?ли, що це була формальн?сть. В?дтод? Дмитр?й вже н?коли не вийшов ?з в’язниц?». Дек?лька годин п?сля цього затримали також ??, протримавши 12 годин на допит?. «Мене били, бо я хот?ла отримати зв?стку про мого сина. Т?льки п?сля шести м?сяц?в мен? вдалося його побачити, але я не вп?знала його в?дразу».
П?дписання власно? смертно? кари
Так? моменти н?коли не стираються з пам’ят? матер?, яка почула в?д свого ?диного сина про тортури й приниження. А за що?
Тамара, не зупиняючись, дал? веде свою розпов?дь:
11 листопада в Ташкент? був проголошений вирок, але Тамара змогла побачити сина щойно п?сля семи м?сяц?в, проведених в камер? смертник?в.
П?сля розстр?лу – запов?т
10 липня, в атмосфер? суворо? секретност?, Дмитр?я розстр?ляли в одн?й ?з в’язниць Ташкенту. До невимовного страждання ц??? ж?нки додавали болю багато запитань, на як? вона н?коли не отримала в?дпов?д?: Чому саме в?н? ? чому така жорсток?сть? Сорок дн?в п?сля того ?й над?слали останн?й лист Дмитр?я, який в?н написав перед стратою: його запов?т:
Невимовний б?ль, глибоке страждання. П?сля двох рок?в безсонних ночей, що супроводжувалися прагненням помсти, вона бере на себе ношу останньо? вол? свого сина ? почина? боротися проти найвищо? м?ри покарання, «яка в багатьох кра?нах св?ту ? дос? вважа?ться способом зменшення к?лькост? жорстоких злочин?в».
Сила прощення
?? мета – боротися, аби збер?гати живою пам’ять про жертву Дмитр?я. Вона перетворю? св?й б?ль в конкретне св?дчення, перебуваючи поруч з жертвами. «Це сила прощення», – коменту? вона. Саме тому Тамара вивча? процеси, да? поради родичам засуджених про можлив? д??, допомага? писати листи й апеляц??.
?? сила вол? та ?н?ц?ативи очолювано? нею асоц?ац??, а також п?дтримка Сп?льноти святого Ег?д?я, допомогли Тамар? прямувати шляхом до досягнення сво?? мети.
Скасування смертно? кари й врятован? життя
Першого с?чня 2008 року Узбекистан в?дм?нив смертну кару, стаючи 134-ю кра?ною в св?т?, що скасувала найвищу м?ру покарання, третьою серед колишн?х середньоаз?атських республ?к Радянського Союзу, п?сля Туркмен?стану й Киргиз??. Тамар? це вдалося, ? хоча тепер в Узбекистан? вона «небажана особа», географ?чн? кордони для не? – не перешкода: вона в?дв?ду? р?зн? кра?ни, розпов?даючи свою ?стор?ю та ?стор?? тих, як? вижили. Серед тих, кому вона врятувала життя – ?вген?й Гугн?н: «Йому вже п?дписали смертний вирок, – веде дал? Тамара. – В камер? смертник?в в?н отримав Святу Тайну Хрищення ? висловив бажання стати священиком, якщо йому вдасться вийти з цього пекла. ?вген?я помилували й зв?льнили 2011 року. Тепер в?н навча?ться в Ташкентськ?й сем?нар??».
«Дось?» Тамари
?стор?я ?вген?я ма? щасливий к?нець, як ? багато ?нших ?стор?й, як? Тамара збира? в окремий конверт ?з записами й фотограф?ями. На обгортц? папки формату А4 – велика фотограф?я улюбленого сина разом ?з словами вироку: «Ч?кунов Дмитр?й, 28 рок?в, рос?янин, християнин, громадянин Рос??, не ма? ц?нност? для сусп?льства, у м?сцях позбавлення вол? не п?дда?ться виправленню. Тому за зд?йснен? злочину засуджений до смертно? кари через розстр?л». В березн? 2015 року Дмитр?я посмертно реаб?л?тували, його визнали невинним, а процес оголосили неправосудним. Для нього, як ? для багатьох ?нших, зазнача? на завершення Тамара, «ворота тюрми були занадто широкими, щоб ув?йти, й занадто вузькими, коли намагався зв?дти вийти».
