П’ять тисяч к?лометр?в п?шки, дякуючи Богов?
Jean Charles Putzolu / Св?тлана Духович – ?русалим / Ватикан
?хня пригода розпочалася в Париж?. Вже в?д чотирнадцяти рок?в французька д?вчина Кам?ль мр?яла вирушити в п?ше паломництво до ?русалиму, але наважилася розпов?сти про цю мр?ю батькам т?льки три роки тому. ?х не довелося довго переконувати, але до зд?йснення мр?? було ще далеко. В той час в ун?верситет? вона познайомилася з ??йомет, що стала ?? найближчою приятелькою. Коли ж по завершенн? навчання д?вчата вир?шили разом винаймати квартиру, Кам?ль розпов?ла подруз? про св?й проект. Виявилося, що й приятелька шукала схожого досв?ду, переживаючи спрагу Бога. ?н?ц?ативу п?дтримав знайомий священик о. Лу?, д?вчата взяли тиждень на роздуми, п?сля чого прийняте остаточне р?шення вирушати в дорогу.
Понед?лок, 10 вересня 2018 року, восьма година ранку. Отець Лу?, який духовно п?дтримав ?н?ц?ативу, в?дслужив Святу Месу з нагоди початку ?хньо? прощ?. Були присутн? родич? д?вчат, серед них – три сестри Кам?ль, ? чотири з десятьох брат?в ? сестер ??йомет.
Приниження просити милостиню
Перш? чотири дн?, коли прочанки ще не в?д?йшли далеко в?д Парижа, вони знаходили н?чл?г в знайомих ? родич?в. На п’ятий день вони були змушен? звикнути до думки про те, що ночуватимуть в дом? незнайомц?в, ? без жодного ?вро в кишен?. Це був св?домий виб?р: Кам?ль ? ??йомет бажали в усьому покладатися на Боже Провид?ння. Прибувши до маленького села в рег?он? Луаре, д?вчата стукають у двер? стародавнього замку, просяться переночувати, але ?м вв?чливо в?дмовляють.
Вони усв?домлюють, як важко просити милостиню, але не опускаючи рук, стукають у двер? ?ншого дому, де знаходять в?дкрите серце: «Ц? зустр?ч? нас багато чого навчили, – розпов?да? Кам?ль. – Нас вразила надзвичайна доброта цих людей. ?нколи, вона хова?ться глибоко в серц? й потребу? т?льки знайти шлях, щоб вийти назовн?».
Верон?к в?дчинила ?м двер? свого дому, ? не т?льки: оск?льки мала квиток в театр, то залишила д?вчат самих в будинку на весь веч?р. Д?вчата в?дпочили, а вранц?, сп?лкуючись п?д час сн?данку, ближче познайомилися з господинею дому. Це стало першим з багатьох знайомств з людьми, що в?дкривали ?м двер? свого дому й свого серця.
Перетнувши Швейцар?ю, Альпи, Словен?ю ? Хорват?ю, одного вечора вони прибули до Босн?? ? Герцеговини. В одному ?з с?л натрапили на вбоге помешкання в?с?мдесятир?чного серба Петара. В?н не знав жодно? ?ноземно? мови, але з допомогою його дочки Слав?ци, яка знала дек?лька сл?в англ?йською, д?вчатам вдалося домовитися про н?чл?г.
«В?н запропонував нам односпальне л?жко, – розпов?да? Кам?ль. – А наступного дня ми зрозум?ли, що в?н спав на диван?, бо це було його ?дине л?жко. Я не знаю, чи я змогла б зробити так само».
Балканська зима
Батько ??йомет, в?йськовий за профес??ю, попередив д?вчат про сувор? зими на Балканах. Але, д?вчатам пощастило, бо в пер?од ?хнього паломництва м?ж листопадом 2018 ? лютим 2019 температура була досить пом?рною: термометр н?коли не опускався нижче -12°С. По дороз? в Болгар?? прочанки захоплювалися прекрасними б?лими кра?видами, що спонукали до роздум?в ? молитви.
Пристосуватися до культурних в?дм?нностей в Туреччин?
Культурн? в?дм?нност? могли спричинити деяк? проблеми для д?вчат, як? подорожують сам?, лише в супровод? сво?х десятик?лограмових напл?чник?в. На них н?хто не напав, ? вони не боялися за свою безпеку, але були змушен? дещо зм?нити у сво?й повед?нц?: «Оск?льки ми усм?халися до людей, яких зустр?чали на сво?му шляху, – поясню? ??йомет, – нас сприймали за д?вчат легко? повед?нки, тому ми не повинн? були б?льше усм?хатися». Незважаючи на цю особлив?сть, в Туреччин? прочанки знайшли надзвичайну великодушн?сть.
Храми – м?сця гостинност?
На сво?му шляху вони бачили багато храм?в, але ще б?льше гостинност? всередин? католицьких храм?в у Франц?? та ?тал??, в протестантських ? католицьких храмах в Швейцар??, та в православних церквах п?д час подальшо? мандр?вки. В?д Серб?? до Грец??, деяк? православн? священики, як? не могли ?х прийняти особисто, писали для них рекомендац?йн? листи м?сцевою мовою, що полегшувало ?м пересування ? пошуки м?сця для н?чл?гу.
Д?вчат гостинно приймали також ? в мусульманських селах, де вони найперше стукали у двер? стар?йшин села, як? приймали ?х у сво?му дом?, або шукали для них притулок в ?нших член?в громади. Жодну з 248 ночей паломництва д?вчата не провели без даху над головою.
Довгий список ?мен – св?дчення людяност?
Кам?ль ? ??йомет мають т?льки один смартфон, лише для того, аби пов?домляти сво?х батьк?в, що з ними все гаразд. З кожним днем список телефонних контакт?в на ?хньому телефон? ста? дедал? довшим ? вза?мини з людьми, яких вони зустр?ли на сво?му шляху, перетворилися у щоденну телефонну п?дтримку: щодня ?м надходило безл?ч пов?домлень. «Ц? люди нас гостинно прийняли, тому ми почувалися зобов’язаними в?дпов?сти, нав?ть якщо, ?нод?, це забирало багато часу. А коли нам було трохи важко, ц? пов?домлення п?дбадьорювали нащ дух», – пояснила ??йомет. Кожного вечора вони розпов?дали про св?й проект тим, хто ?х приймав. «Кожного ранку ми вирушали в дорогу на годину п?зн?ше, н?ж планували: нас затримувала нова дружба ? ми продовжували сп?лкуватися. Ми зустр?ли надзвичайних людей», – д?литься сво?ми незабутн?ми спогадами Кам?ль.
П?знати себе
Вирушити в дорогу з подругою ? ц?лодобово перебувати разом впродовж семи м?сяц?в означа? наражати себе на небезпеку посварися. Починаючи в?д першого дня свого паломництва, 10 вересня, д?вчата мали нагоду краще п?знати одна одну: зрозум?ти себе й ?ншу... «Я зрозум?ла, що я горда», – з?зна?ться ??йомет. Часто це призводило до непорозум?нь м?ж ними: «?нод? ми сперечалися, але через неважлив? реч?, – зазнача? Кам?ль, згадуючи про одну з ?хн?х суперечок, що сталася в ?тал??: д?вчата вир?шували, чи краще переплисти р?чку, чи перейти по мост?, який, однак, був розташований на два к?лометри дал?. Розпов?даючи про цю под?ю, вони см?ються, бо усв?домлюють, що це, насправд?, не було наст?льки важливим, ? що до суперечок, зазвичай, приводила втома. Д?вчата здолали ц? випробування ? тепер вони – нерозлучн? подруги.
Наближаючись до Свято? Земл?
Залишивши Серб?ю, перед тим як ув?йти в Туреччину, вони перетинають Болгар?ю. Вже давно знають, що в?йна в Сир?? в?длуню? всюди. Д?вчата змушен? перервати п?ше паломництво й с?сти на л?так в Адал??, зв?дки долет?ли до П?вн?чного К?пру. Тут знову ?дуть п?шки аж до Ларнаки, зв?дки л?таком –до Тель-Ав?ва. Зв?дси вже недалеко до мети ?хнього паломництва – ?русалиму. Але перед тим вони вир?шують в?дв?дати Вифли?м, аби наблизитися до м?сця народження Христа, адже вони вирушили в паломництво саме задля цього – зустр?ти Його.
?русалим
На 215 день паломництва Кам?ль ? ??йомет, що, в середньому, проходили 25-35 км протягом дня, беручи час в?д часу день на в?дпочинок, прибули до ?русалиму. Вже дек?лька тижн?в до цього вони готувалися до зустр?ч? з цим м?стом. Вих?д на Оливну Гору з? сх?дно? сторони коротший, але стр?мк?ший. З?йшовши на гору, перед ними в?дкрива?ться кра?вид м?ста: «Нарешт?!» – звучить з ?хн?х уст. В?дв?давши свят? м?сця, пов’язан? з життям, страстями ? смертю ?суса Христа, молод? паломники зупиняються у Б?бл?йн?й Школ?, яку утримують дом?н?канц?. На 13 кв?тня 2019 року Кам?ль ? ??йомет, дякуючи Богов?, пройшли 5 тисяч к?лометр?в. Тепер можуть в?дпочити. Дом?н?канц? спорудили для них намет в саду Б?бл?йно? Школи. Д?вчата см?ються, бо протягом всього паломництва вони жодного разу не спали на в?дкритому пов?тр?.
Життя п?сля паломництва
Вони про це н?коли не турбувалися, бо завжди покладалися на Боже Провид?ння: в?д Парижа до ?русалиму. Вони бажають плекати цю близьк?сть з Богом у щоденному житт?. Перед паломництвом Кам?ль займалася збором ?вропейських фонд?в, спрямованих на п?дтримку французьких п?дпри?мств, а ??йомет працювала медсестрою. Для того, аби вирушити в паломництво, вони зв?льнилися з роботи ? ще не знають, що будуть робити, коли повернуться до Франц??. Але вони точно знають, чого не будуть робити: не будуть жити без Бога. «Я часто думаю про П’?ра, в?с?мдесятир?чного серба, який в?ддав нам сво? л?жко, – зазнача? Кам?ль. – коли я думаю про сво? майбутн?, я б також хот?ла бути здатною на таку великодушн?сть».
Кам?ль, що тоб? залишилося в?д паломництва?
– Я б хот?ла сказати, що виклик повн?стю дов?ритися Богов?, усв?домивши Його присутн?сть, – це те, що приносить св?тло в людське життя ? дозволя? досягнути повноти, що ? справжньою суттю життя. Ця суть виходить за меж? власного життя, вчинячи його вартим прожити.
А тоб?, ??йомет?
– Що стосу?ться мене, то мене дуже зворушили кра?види, пл?д Божого створення, побачен? п?д час паломництва; вони було джерелом зачудування; а також вс? люди, бо вони також ? створ?нням Бога, в Якого ми в?ру?мо, ? вони не належать соб? самим, але Богов?. ? вк?нц?, беручи все це до уваги, бачимо Божий шедевр.
Кам?ль, ??йомет, 5000 к?лометр?в п?шки?
– Так, б?льш-менш, ми не рахували докладно…
Ви б пройшли ?х ще раз?
Звичайно!
Разом?
– Так, так, звичайно.
– Ми б ще раз пройшли разом.
