В?дкритися на свободу Святого Духа. Перша медитац?я перед конклавом
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Isabella Piro – Ватикан
Нехай же Конклав не буде «м?сцем, замкненим на ключ» (як виплива? з самого терм?ну), а св?тлицею, в як?й пану? «свобода Святого Духа», Який «омолоджу?, очища?, творить». Таке побажання висловив абат Донато Ольяр?, настоятель монастиря святого Павла за мурами, який у в?второк, 29 кв?тня, виголосив медитац?ю на початку шостого загального з?брання кардинал?в. У ньому взяли участь 183 кардинали, м?ж якими 124 з правом участ? в конклав?, що розпочнеться 7 травня, щоб обрати наступника Папи Франциска. Як пов?домив Речник Апостольсько? столиц?, два кардинали-виборц? по?нформували, що не зможуть взяти участь у конклав? через стан здоров’я.
Важливий момент в житт? Церкви
Апостольська конституц?я «Universi dominici gregis», яка регламенту? пер?од вакантност? Папського престолу та обрання нового Наступника святого Петра, передбача?, що кардинали призначать двох духовних ос?б, як? в?дзначаються здоровою доктриною, мудр?стю та моральним авторитетом, виголосити перед кардиналами два виважен? роздуми про проблеми Церкви в тепер?шньому час? та про просв?тлений виб?р нового Папи. Одним ?з них ? був абат Ольяр?, який на початку сво?х роздум?в п?дкреслив, що «в момент, наст?льки важливий для Церкви», як виб?р Папи, необх?дно заново зосередити душу, розум ? серце навколо особи ?суса: адже саме Його «покликана зв?щати ? св?дчити св?тов?» Церква. Водночас, сл?д почерпнути в?д ?суса лаг?дн?сть ? смирення, милосердну й сп?вчутливу любов. За його словами, Церква, яка вкор?нена в Христ?, ? «вчителькою братерства», спрямованою до «культури зустр?ч? й будування мост?в, а не ст?н, до чого пост?йно заохочував Папа Франциск».
Мати, а не мачуха, далека в?д замкненост? на соб?, готова простягнути руку допомоги тим «братам ? сестрам у людств?», як? не ? ?? частиною, Церква, закор?нена в Христ?, – це перш за все Церква, яка ставить в центр уваги в?дкинутих, убогих, позбавлених засоб?в до ?снування, останн?х. У зв'язку з цим абат Ольяр? зупинився на «богословськ?й категор??», яку вв?в пок?йний Папа Бергольйо, зг?дно з якою б?дн?сть, ще перед тим, як бути соц?олог?чною та етичною проблемою, ? «питанням, яке стосу?ться доктрини». В?н також нагадав про важлив?сть ?дност? та сопричастя Церкви, що розум??ться як «плюрал?стична ?дн?сть ? сопричастя в?дм?нностей», в якому ?накш?сть розгляда?ться як «можлив?сть для шанобливого ? д?алог?чного обговорення, для пошуку креативних шлях?в», якими треба йти разом. В?дтак, роздуми про «синодальний шлях», який поряд з «певним спантеличенням чи засто?м», все ж спричинився до «участ? та оновлення в кожному куточку св?ту».
Виклики перед церквою
Значну частину сво?х роздум?в абат Ольяр? присвятив викликам Церкви у св?т?, вказуючи на антрополог?чн? зм?ни, в?йни, автократ?? та нац?онал?зми, посткап?тал?стичний л?берал?зм, заснований на чистому прибутку, нищення створ?ння, небезпеки, пов'язан? з новими технолог?чними здобутками, м?грац?ю та «нездатн?сть пол?тики знайти р?шення, як? б поважали священний принцип гостинност?, сол?дарност? та ?нклюз??»; «всепроникну та ?нвазивну» секуляризац?ю, особливо в зах?дних сусп?льствах. Все це, за його словами, перехрестя, якими Церква покликана «без страху» прямувати шляхом д?алогу, «посиленого Папою Франциском на вс?х фронтах», як «конститутивного елементу м?с??» Церкви. В?н не забув згадати ? про внутр?шн? виклики Церкви, так? як «гн?йна чума» зловживань, зменшення к?лькост? священничих ? чернечих покликань, необх?дн?сть пошуку нових мов, щоб достукатися до сучасно? людини, роль ж?нки, ризик клерикал?зму та бюрократизац?? священничого служ?ння. Зв?дси заохочення розглед?ти пом?ж складками численних ран «живу присутн?сть Воскреслого Господа», який супроводжу? свою Церкву також ? серед ?сторичних труднощ?в.
Церква, що вм?? над?ятися
Бенедиктинець вдався до ще одного образу, щоб представити Церкву: до образу майстерн? гончаря, яким ? Господь. В?н, власне, л?пить глину, щоб створити щось «прекрасне ? значуще», ? сво?ю терпеливою працею вчить «витривалост?, не занепадати духом, не здаватися» перед обличчям невдач. Адже, як навчав Папа Бер?ольйо, терпелив?сть «ма? багато сп?льного з над??ю», для яко? вона ? одночасно ? дитям, ? опорою. У ц?й перспектив?, додав абат Ольяр?, «Церква, яка вм?? бути терпеливою, ? Церквою, яка вм?? над?ятися, запаленою майбутн?м», з яко? Бог виходить назустр?ч людству.
