杏MAP导航

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Вийти з власно? “бульбашки” та зустр?чатися з людьми, щоб св?дчити про б?ль, який переживають укра?нц?, але також про т? ц?нност?, як? допомагають ?м вистояти. Такими були спонуки для Христини Джугало, яка навча?ться на четвертому роц? богословсько? програми в Укра?нському Католицькому Ун?верситет? у Львов?, при?днатися до волонтер?в Юв?лею. Вони допомагають паломникам, як? з р?зних частин св?ту прибувають до Ватикану, щоб пройти через Свят? Двер? базил?ки Святого Петра.

«Паломники над??» – таким ? гасло Святого Року. У м?сцях ре?страц?? прочан, впродовж паломницького маршруту, при вход? до базил?ки Святого Петра погляд притягають люди р?зного в?ку в куртках яскраво-зеленого кольору, кольору над??. Це волонтери, що походять з р?зних кра?н, як? вир?шили присвятити частину свого часу на служ?ння, що покликане зробити впорядкованим ? сповненим благодат? останн?й етап прощ?, яку цими днями щодня звершують тисяч? людей, прямуючи до гробу святого апостола Петра, щоб отримати юв?лейний в?дпуст. Протягом одного тижня серед них була Христина, яка перед одним ?з чергувань зав?тала до нашо? студ??, щоб розпов?сти про цей досв?д.

Ц?нност?, як? спонукають д?литися та св?дчити

«Богослов?я – це не т?льки про науку, про теор?ю, богослов’я – це мова про життя, про те, чим ти живеш ? чим наповню?ш себе. ? я в?дчуваю саме поклик серця до тако? науки», – говорить Христина, в?дпов?даючи на запитання про те, що сьогодн? спонука? молоду людину, мирянку, вивчати богослов'я. «Коли я говорю, що я навчаюсь на богослов'?, вс? одразу думають про дуже стандартн? реч?: “Ким ти п?сля цього будеш?”, “Ти що, будеш монахинею?” Н?! Я вважаю, що ця програма направлена на те, щоб навчитися ц?нностей, навчитися правильно мислити ? розбудовувати нашу кра?ну за тими ц?нностями ? з такими поглядами на життя, яких нас вчить Христос», – п?дкреслю? волонтерка, визнаючи, що саме ц?нност? та бажання д?литися цим досв?дом з людьми, спонукали подати заявку на те, щоб стати волонтером Юв?лею.

Прийняттю р?шення сприяв досв?д сп?впрац? УКУ з ?тал?йською д??цез??ю Мантови, в як?й студентка брала участь у л?тн?й школ? ?тал?йсько? мови, проживаючи в с?м'ях, розпочавши сп?лкування з ?ноземцями. ? саме в?д кер?вника ц??? школи поступила пропозиц?я подати заявку. «Спочатку я подумала, що напевно це класно, але тр?шки страшно. Я не була впевнена, чи мене затвердять. Можливо, нав?ть боялася ?ншого середовища. Але що я можу сказати точно, це те, що гаслом нашого ун?верситету ?: св?дчити, служити, сп?лкуватись. Коли я про це подумала, то це спонукало вийти з? сво?? “бульбашки”, можливо, де я живу кожного дня, д?люся з? сво?ми ближн?ми, та подивитися на це глибше, – зв?ря?ться Христина. – Бо насправд? те, ким ми ?, те, що ми, укра?нц?, зараз пережива?мо, важливо розказувати не т?льки на оф?ц?йних стор?нках, не т?льки з трибун, а в живому сп?лкуванн?. Бо коли ти ? поруч з ?ншими людьми, говориш про як?сь сво? переживання, люди сприймають тебе зовс?м по-?ншому, тому що бачать тво? емоц??. Тому для мене було так само важливо под?литися ситуац??ю в Укра?н? та розказати про це ?ншим людям з ?нших кра?н, адже я знала, що це волонтерство ? багатонац?ональним».

Сп?лкування ? вза?мне збагачення

Розпов?даючи про те, як орган?зована праця волонтер?в, студентка з Укра?ни зазначила, що протягом цього Святого Року можна обрати будь-який тиждень, або й два-три, ? заре?струватися на портал? Юв?лею. Потр?бно також отримати рекомендац?ю в?д пароха або кер?вника церковного руху, тощо. Дикастер?я у справах ?вангел?зац?? забезпечу? проживання та харчування безпосередньо на пер?од служ?ння. П?сля прибуття волонтери отримують ?нструктаж, а день розд?лений на дв? зм?ни. Служ?ння щодня в?дбува?ться у р?зних м?сцях: ре?страц?я паломник?в, супров?д на шляху паломника, зустр?ч при дверях базил?ки. «Волонтери сп?лкуються з людьми ? скеровують ?х у правильному напрямку, бо лог?стика всередин? базил?ки кожного разу може зм?нюватися, тому потр?бно п?дказати, де вих?д, де можна помолитися, тощо. А також пояснити, що означають “Свят? Двер?” ? коли вони в?дкриваються. ?нколи бувають так? ц?кав? запитання, на як? ти сама, можливо, ? не зна?ш в?дпов?д?, але вони заставляють тебе задуматись ? глибше д?знатися про це. Можу сказати, що це виснажу?, бо протягом зм?ни в?дбува?ться пост?йна комун?кац?я. Але ц? люди так тебе наповнюють, що пот?м ти не в?дчува?ш втоми та чека?ш наступного дня, щоб прийти до них ? чимось ?м послужити», – зазначила волонтерка.

Р?зноман?тний, але дружн?й колектив

Проведення в?льного часу, як розпов?ла Христина, волонтери орган?зовують самост?йно та зазвичай перебувають разом, зд?йснюючи екскурс?? чи збираючись за сп?льною трапезою. «Це дуже ц?нне, бо кожен д?лився, як у нього пройшов день, як? паломники сьогодн? зустр?лися йому, з яко? в?н кра?ни, як в?н пережива? свою в?ру, чому саме так. Мене запитували: “Як ви взагал? живете, як пережива?те сво? молоде життя? Як в Укра?н? зм?нилася ситуац?я з в?йною?” Це насправд? такий, можна сказати, м?жнародний обм?н», – п?дкреслила вона. Студентка розпов?ла, що чимало волонтер?в – це ?тал?йц?, також ? представники старшого покол?ння, з якими «налагодився дуже класний зв'язок». В ?? груп? була молодь з Коста-Р?ки, з Бразил??, з Франц??. «? вони деколи дуже дивувалися, що я з Укра?ни. Дуже класно, що я якось мала змогу под?литися тим, що Укра?на ?сну?, вона сто?ть», – дода? наша сп?врозмовниця.

Зустр?ч? з укра?нцями

П?д час перебування за дв? тисяч? к?лометр?в в?д р?дного краю, думка часто линула в Укра?ну, до р?дних ? близьких, як? переживають важкий пер?од. Скеровуючи думку до сп?вв?тчизник?в, Христина зазначила, що протягом цих дн?в справд? пишалася тим, що ? укра?нкою. «Коли я одягнула вишиванку в нед?лю, я в?дчувала себе так особливо. Можливо, я привертала сво?м таким виглядом погляди людей, але це була нагода розказувати про нашу культуру. Це справд? те, чим я пишаюся», – сказала вона, додаючи, що в контекст? Юв?лею, який зосереджений на тем? над??, вона думала, що «вс? укра?нц?, вс? ми, в тому числ? я, ? найперше цими паломниками, людьми над??, бо ми живемо в над?? на мир, в над?? на перемогу, в над?? на те, що Бог нас н?коли не залишить. ? В?н не залиша? ? не залишав н?коли». Ще одна думка, пов’язана з? сп?лкуванням з ?ноземцями, це не соромитися сво?? мови. «Я так зауважила: кожен, хто п?дходить до тебе ? хоче якусь ?нформац?ю, то хоче, щоб люди розмовляли ?хньою мовою. Будьмо нос?ями сво?? мови, а також навчаймо сво?? мови ? культури ?нших, щоб люди знали, хто так? укра?нц?, яка наша ?стор?я, ? пишаймося цим», – заклика? волонтерка.

П?д час тижня, коли чергувала Христина, укра?нськ? паломники мали ун?кальну можлив?сть отримати ?нформац?ю р?дною мовою. «Це були надзвичайн? в?дчуття, – з?зна?ться волонтерка, – тому що незалежно в?д того, ск?льки часу перебува?ш за кордоном, почути сво? р?дне: “Слава ?сусу Христу!” чи “В?таю!” – це надзвичайн? емоц??. Ми об?ймалися, н?би одна родина. Бо неважливо, що ми незнайом?, неважливо, що ми з р?зних областей, але ми вс? – укра?нц?, ? ми зустр?лися тут».

Бог нас чу? всюди, а паломництво – це також вияв вдячност?

Протягом Святого Року Рим став сво?р?дним магн?том, який особливо притягу? людей з усього св?ту. Не кожен ма? змогу орган?зувати далеке паломництво, але зустр?чаються й т?, хто ма? таку можлив?сть, але сумн?ва?ться, чи варто. Таким студентка з Укра?ни хоче сказати: «Мусимо використовувати можливост?, як? ма?мо, ? рухатися вперед, ?ти назустр?ч новому досв?ду, новим емоц?ям ? переживанням. Бо ми мусимо прожити це життя як?сно та з користю». За словами волонтерки, сумн?ватися, вагатися – це нормально. «Хоча така по?здка, це паломництво н?коли не стане для вас помилкою. Воно св?дчить про цю над?ю, на яку ми спод?ва?мося ? за яку ми молимося. В?дв?дати цю центральну святиню, я думаю, важливо для кожного. Прожити це паломництво за мир в Укра?н?. Не те, що Бог не чу? нас в Укра?н?. В?н чу? нас всюди. Але тут це в?дчува?ться якось по-особливому», – говорить Христина, зауваживши, що ?й важко п?д?брати слова, щоб описати ц? емоц??. «Коли заходиш до базил?ки, вся ця арх?тектура, весь цей живопис мен? говорять про величн?сть Бога. Для мене це про те, що Бог виявля? якусь свою величн?сть ?, можна сказати, пишн?сть ? милосердя, у такий спос?б, який нас захоплю?. Тому, в?дв?дуючи базил?ки, проходячи через Свят? Двер?, ми не повинн? серед велич? арх?тектури та живопису забувати про Христоцентричн?сть. В усьому цьому треба побачити Бога ? подякувати Йому за все», – п?дсумову? вона.